Бердник Олесь
Психологiчний двiйник (на украинском языке)
ОЛЕСЬ БЕРДНИК
Психологiчний двiйник
I
- Шеф! Одержано нове повiдомлення...
- Давайте сюди!
Шеф таємної полiцiї Габер пiдсунув до себе кiлька журналiв, якiсь листки i хутко почав розглядати їх.
Агент 23 - японець Осiма - з подивом бачив, як завжди спокiйне i врiвноважене обличчя шефа починає покриватися червоними плямами. Вилицi заходили пiд жовтою шкiрою - це було ознакою великої злостi або незвичайного хвилювання.
Нарештi, Габер пiдняв лице. Кiлька секунд- i нiхто б уже не змiг подумати, що цей чоловiк так сильно хвилювався. Шеф опанував себе i зовсiм спокiйно сказав:
- Все ясно! Сумнiвiв нема! Державна зрада...
- Я згоден з вами, - вiдповiв агент.
- Закриту машину!
- Слухаю.
Агент вийшов.
Шеф знову заглибився в журнали i папери, якi принiс Осiма.
- Такий iнженер, - пробурмотiв вiн. - Нiколи б не подумав. В бiографiї - нiчого пiдозрiлого! А в дiйсностi - бачиш!.. Значить - хитрий i пiдступний ворог! Все! Сумнiву не може бути! Вiйськовий трибунал!..
В телевiзорi засяяв екран, показалося обличчя агента 23.
- Машина готова, - сказав вiн.
- Iду, - вiдповiв шеф i, захопивши папери, вийшов з кабiнету...
Через хвилину чорний лiмузин мчався вулицями в район передмiстя. Суцiльнi квартали закiнчились, i по боках бетонованої автостради виглядали з пишних субтропiчних садiв бiлоснiжнi котеджi.
Лiмузин повернув до одного з них i зупинився перед входом. З нього вийшли шеф i Осiма.
- Вiн дома? - запитав Габер.
- Так! - вiдповiв агент.
- Нiчого не пiдозрює?
- Як не дивно, але нi! Хитрий агент...
- Так. Напевне! Ходiмо!
Вони пiднялися по сходах, зайшли до невеликого залу. Назустрiч їм пiднявся з крiсла сивий, високий лакей.
- Iнженер дома? - запитав шеф.
- Так! Але вiн працює i в такi часи не приймає! - вiдповiв старий.
- Справа термiнова! - рiзко сказав шеф i вiдкрив дверi до кабiнету. За ним зайшов Осiма.
Почувши стук дверей i голоси, з крiсла бiля широкого письмового стола встав iнженер - середнього росту чоловiк з худорлявим лицем, на якому видiлялися очi, що горiли сiрими вогниками. Цi очi, над якими нависали густi брови, що зрослися на перенiссi, справляли дивне враження, нiби у iнженера не все гаразд з психiкою...
- Чим можу бути корисним, сеньйор Габер? - запитав iнженер, здивовано пiднявши брови.
- Iнженер Корiнi, - серйозно сказав шеф. - Ми вас заарештуємо. Ви обвинувачуєтесь в державнiй зрадi.
- Не може бути! - засмiявся iнженер. - Ви жартуєте! А втiм, якщо це не жарти, то дурний наклеп!
- Я так не вважаю! - сухо сказав Габер.
Корiнi хвилину допитливо дивився на шефа i його агента, потiм промовив:
- Гаразд! Я спокiйний! Їдемо!..
Клацнули наручники..
Через кiлька хвилин чорний лiмузин мчав назад...
II
Слiдство тривало п'ять днiв. Прокуратура передала справу до Вiйськового трибуналу.
Iнженер Корiнi став перед судом...
За довгим столом, покритим зеленим сукном, зайняли свої мiсця суддi три лiтнi офiцери в параднiй формi. Праворуч - за маленьким столиком сiв прокурор, лiворуч - адвокат. Суддi перегортали листки обвинувачення, стиха про щось розмовляли.
Корiнi - схудлий за останнi днi, але спокiйний - сидiв у крiслi перед столом Трибуналу.
Встав прокурор
Спочатку iнженер iронiчно слухав його обвинувачення, але далi з кожним словом лице його блiднiшало, очi загорялися хвилюванням, а пiд кiнець виступу прокурора вiн ледве сидiв на мiсцi, витираючи з лоба пiт, що котився градом...
Прокурор говорив таке:
- Iнженер Корiнi працював на засекреченому будiвництвi, яке пiдлягає мiнiстерству оборони. Згiдно iснуючого закону, вiн знаходився пiд наглядом таємної полiцiї. Агенти з'ясували ряд фактiв, якi свiдчили про зв'язок Корiнi з iноземного розвiдкою Ось факти:
- В котеджi, де живе Корiнi, встановлено магнiтофони. З допомогою магнiтного запису вдалося виявити цiкавi речi.
- Перше. Агенти виявили, що пiд час сну Корiнi говорить англiйською мовою. Вони записали ряд його висловiв. Наприклад:
"Сер, схему електронного випромiнювача я передам вам через три днi. Можете бути спокiйнi, я вiрний слуга уряду його величностi i не пiдведу його..."
- Агенти слiдкували за Корiнi, - говорив прокурор, - але, очевидно, вiн був дуже обережний, бо вони не змогли нiчого взнати, хоч з нього в цi днi не спускали очей...
- Далi. Агенти доповiли, що Корiнi знову в станi сну розмовляє англiйською мовою з якимсь своїм шефом i обiцяє передати йому секретнi проекти, над якими вiн працює. Контроль, як i ранiше, нiчого не дав. Виникла думка, що все це тiльки сни! Для пiдтвердження цiєї тези таємна полiцiя провела ряд розвiдок. Нарештi, розвiдки увiнчалися успiхом - Корiнi виявився державним зрадником. Вiн передавав свої матерiали, - ми ще не знаємо як, англiйськiй розвiдцi. Там цi матерiали використовуються в вiйськовiй промисловостi вiд iменi iнженера Гопкiнса. Матерiали з'являлися в руках вiйськових властей Великобританiї якраз тодi, коли Корiнi говорив про них у снi. Це значить, що натура у Корiнi дуже нервова, що вiн у снi сам себе викрив!
- Сеньйори! Я вважаю, що справа ясна! Корiнi заслуговує найтяжчої кари, як зрадник держави! Я скiнчив!
Прокурор сiв Голова Трибуналу пiдняв голову i рiзко сказав:
- Корiнi! Я гадаю - ви зрозумiли все?! Що можете вiдповiсти на це страшне обвинувачення?
Корiнi встав. Обличчя його, спочатку блiде, стало зеленим. Вiн, заїкаючись, сказав:
- Що це? Сон? Я не розумiю... Дозвольте подивитись матерiали... Я, здається, божеволiю!..
Суддя пiдсунув йому матерiали. Корiнi гарячково переглядав листок за листком, i очi його поступово розширялися вiд жаху.
Те, що говорив прокурор - все було правдою! Але ж вiн не передавав матерiалiв! Так хто ж? Хто?
Цей удар був таким сильним, що iнженер iстерично засмiявся, впавши на пiдлогу, бився в судорогах. Викликали лiкаря. Той констатував тяжкий припадок, додавши, що є загроза психiчного захворювання, i зажадав направити iнженера в психiатричну лiкарню.
Суддi порадились.
- Гаразд, - сказав, нарештi, голова Трибуналу, - везiть його в лiкарню, але ви вiдповiдаєте за нього головою...
...Через пiвгодини машина швидкої допомоги в'їжджала в двiр психiатричної лiкарнi...
III
...Через три днi Корiнi опам'ятався... Розплющивши очi, вiн побачив над собою бiлу стелю, а навколо - кiлька прикрiплених до пiдлоги лiжок, на яких лежали або сидiли люди. Вiкна були загратованi, i Корiнi зрозумiв, що вiн попав до психiатричної лiкарнi. Спочатку страх Прокрався в його серце, коли вiн подумав, де знаходиться, але опiсля зрозумiв, що це поки що краще, нiж бути розстрiляним, як зрадник держави...
В кiмнатi було чотири чоловiка. Два спали, один - старий, з лицем аскета, сидiв i дивився в вiкно на далеке море. Четвертий - загорнутий в коротенький халат, з чорними бiгаючими очима, як у загнаного зайця - малював картину на полотнi. Очi його блищали, вiн явно був захоплений своєю працею...