— Хто ця жінка? — спитав він. — Чого вона від нас хоче?
Віктор пояснив, що Анна його дружина, що вони прийшли з долини, щоб піднятися на гору, що вони туристи на канікулах і що раді б знайти притулок на ніч. Він казав, що старий дивився повз нього на Анну.
— Вона ваша дружина? — спитав він. — Вона не з Монте-Верити?
— Вона моя дружина, — повторив Віктор. — Ми з Англії. Ми тут на канікулах. Раніше ми тут ніколи не були.
Старий повернувся до молодшого, і вони кілька хвилин тихо перемовлялися. Тоді молодший чоловік повернувся до хатини і продовжив розмову всередині. З’явилася жінка, ще більше налякана, ніж той молодик. Віктор сказав, що вона просто тремтіла, зиркнувши з дверей на Анну. Це Анна так їх перелякала.
— Вона моя дружина, — знову сказав Віктор, — ми з долини.
Врешті старий зробив знак злагоди і порозуміння.
— Я вам вірю, — сказав він. — Можете зайти всередину. Якщо ви з долини, то все гаразд. Ми мусимо бути обережні.
Віктор махнув до Анни, вона повільно зійшла зі стежки і стала поруч із ним на порозі хатини. Навіть тепер жінка дивилася на неї з острахом, а тоді позадкувала разом із дітьми.
Старий жестом запросив гостей всередину. Вітальня була вбога, але чиста, і там був розведений вогонь.
— Ми маємо їжу, — сказав Віктор, знявши наплічника, — і матраци теж. Ми не хочемо вас клопотати. Але якби ми могли тут поїсти і переспати на долівці, то було б дуже добре.
Старий кивнув.
— Гаразд, я вам вірю.
А потім вийшов разом зі всією родиною.
Як сказав Віктор, вони обоє були спантеличені через прийом і не могли збагнути, чому те, що вони подружжя і прийшли з долини, дозволило їх впустити попри початковий дивний переляк.
Вони поїли, розпакували багаж, а потім знову з’явився старий, принісши їм молока та сиру. Жінка зосталася в себе, а молодик через цікавість прийшов разом зі старим.
Віктор подякував старому за гостинність і сказав, що тепер вони спатимуть, а завтра, щойно зійде сонце, вирушать на вершину гори.
— Дорога легка? — спитав він.
— Не тяжка, — відповів той. — Я б послав із вами провідника, але ніхто не хоче йти.
Він поводився невпевнено і, як сказав Віктор, знову поглядав на Анну.
— Вашій дружині добре буде тут, у домі. Ми подбаємо про неї.
— Дружина підійматиметься зі мною, — відповів Віктор. — Вона не захоче лишатися.
На обличчі старого з’явився вираз тривоги.
— Вашій дружині краще не йти на Монте-Вериту. Це для неї небезпечно.
— Чому для мене небезпечно підійматися на Монте-Вериту? — спитала Анна.
Старий дивився на неї з дедалі сильнішою тривогою.
— Для дівчат… для жінок це небезпечно.
— Але чому? — спитала Анна. — Ви ж казали моєму чоловікові, що дорога легка.
— Це не дорога небезпечна, — відповів той. — Мій син може показати вам стежку. Це через… — і Віктор сказав, що він ужив слово, якого ні він, ні Анна не зрозуміли, але воно звучало наче «sacerdotessa» чи «sacerdozio».
— Чи то священиці, чи то святиня, — сказав Віктор. — Нонсенс якийсь. Цікаво, що він, з ласки Божої, має на увазі?
Старий заклопотався і зніяковів, переводячи погляд з одного свого гостя на іншого.
— Для вас безпечно піднятися на Монте-Вериту і спуститися вниз, — повторив він Вікторові, — але не для вашої дружини. Вони мають велику силу, ці sacerdotesse. Ми тут у селі живемо у вічному страху за наших молодих дівчат, за наших жінок.
Віктор казав, що все це звучало як африканські мандрівничі байки, де плем’я дикунів вибігає з джунглів і забирає усіх жінок до неволі.
— Не знаю, про що він, — сказав Віктор Анні, — але, здається, в них є якісь забобони, що, можливо, відгукнуться у твоїй валлійській крові[9].
Далі він розповів мені, що засміявся, звівши все до жарту, а потім вони, страшенно сонні, розклали свої матраци перед вогнем. Побажавши старому на добраніч, вони з Анною полягали спати.
Він міцно спав, тим глибоким сном, що приходить після гірської мандрівки, і прокинувся раптово, саме перед світанком, від кукурікання півня надворі. Повернувся на бік, щоб глянути, чи Анна збудилася. Матрац був складений удвоє і порожній. Анна пішла…
9
Вважається, що Вельс-Валлія, окрім того, що батьківщина багатющого фольклору, зокрема артурівської легенди, — це країна чародіїв.