У низки видів коханець забезпечує самку й потомство додатковою їжею або охороняє гніздову територію від хижаків. Такий прямий зиск від наявності декількох батьків для одного гнізда спостерігається в деяких хижаків і папуг.
В інших птахів позашлюбні зв’язки забезпечують потомству «хороші гени», якщо коханцем є більш якісний та здоровий самець, ніж законний чоловік. Погляньмо, наприклад, на нашу знайому «бандерівку» — синицю блакитну. Ці пташки — ще ті розпусниці. Ми знаємо, що самка обирає чоловіка, орієнтуючись зокрема на його забарвлення, але що робити, якщо всіх молодиків уже розібрали щасливі суперниці, і хлопець тобі дістався не найкращий? «Сходити наліво», — відповідають на це самки синиць блакитних і нашорошують вуха. Як ми вже згадували в першому розділі, не тільки оперення, а й спів у птахів — важливий маркер якості та здоров’я пташиного самця. У синиць блакитних дорослі й досвідчені самці, на відміну від «зеленої», тобто, вибачте, «блакитної» молоді, починають співати ранкову пісню ще до сходу сонця. Спеціальні дослідження виявили, що саме такі самці користуються великим попитом у ролі коханців і батьків позашлюбних дітей. Успішними батьками поза шлюбом стають також самці з більшою довжиною пісенної строфи. Тобто самки обирають коханців саме за звуком46. Як результат, до 40–60 % дітей у цих птахів є позашлюбними.
Ще одна гіпотеза, яка широко обговорюється і має пояснити, чому жінки зраджують, — це пошук не стільки «хороших генів», скільки генетичного різноманіття в нащадках, а також запобігання близькоспорідненому схрещуванню. Що генетично ближчі партнери, то ймовірніший похід наліво.
Дуже цікаве дослідження було проведено щодо позашлюбних дітей маленької північноамериканської пташки — юнко сірого (Junco hyemalis) (див. посилання). Дослідниця Ніколь Герлах протягом 18 років вивчала не тільки позашлюбних і «законних» дітей, але й потомство цих дітей, тобто три покоління юнко. І виявила, що позашлюбні діти загалом успішніші в стосунках, ніж діти від офіційного чоловіка. У самок, які народилися від коханців, було ефективніше розмноження, водночас у самців — яблуко від яблуньки — було більше позашлюбних зв’язків і коханок47.
Чому ж в одних видів самки активно зраджують, а в інших — ніколи? Які саме чинники впливають на кількість і поширення в гніздах позашлюбних дітей?
Один з важливих показників — це рівень смертності, і, відповідно, середня тривалість життя птахів певного виду. Подивіться на список вірних подружжів на початку розділу. Усі ці види — це великі за розмірами птахи, які майже не мають ворогів, окрім людини, живуть довго в міцному шлюбі і не зраджують. Водночас дрібні птахи — синички, горобці, зяблики — живуть недовго, часто помирають з різних причин і мешкають у негостинному середовищі помірних широт48. Кожна спроба розмножитися може виявитись останньою, і до того ж є певний ризик, що партнер просто виявиться безплідним. Жахливо дізнатися про це, коли не вилупиться перша, вона ж, можливо, остання партія твоїх яєць! Загалом на сьогодні гіпотеза про те, що подружні зради — це страховка від чоловічої неспроможності конкретного самця, є однією з основних. Як ми побачимо далі, у пташиному світі це також і поважна причина для розлучення.
Звісно, і серед маленьких птахів існують вірні подружжя, наприклад, у снігурів чи діамантників зебрових. Разом з тим природно, що діти від різних батьків у великій кількості присутні також у видів, які практикують не традиційну родину «мати, батько, я», а різні екзотичні варіанти кооперативного розмноження. У таких шведських сім’ях з різною кількістю самок і самців не можна говорити про невірність і позашлюбних дітей, хоча всі діти є генетично різнорідними, для чого це все, власне, і задумувалося.
Чемпіони невірності
Колись мій перший орнітологічний учитель, Сергій Олександрович Лопарьов, навчаючи нас, першачків-зоологів, відрізняти пташині види у природі, казав: «Якщо навесні ви побачили в очеретах “горобця”, пам’ятайте — це не горобець. Вівсянка очеретяна!».