У пошуках кращих. Чи ні?
У низки видів самець і самка й на зимівлі тримаються разом, як одна родина. У таких птахів розлучення трапляються дуже рідко. Але все ж бувають. Бо найвагоміший привід розлучитися — це низькі «чоловічі» чи «жіночі» якості партнера, слабкий успіх розмноження чи безпліддя.
Зазирнімо в дупло або штучну дуплянку до синиць блакитних. Ці пташки зазвичай відкладають 8–12 невеличких яєць, але пташенята можуть вилупитися не з усіх. У попередніх параграфах ми вже добре зрозуміли, на що здатні синиці блакитні, аби продовжити себе в дітях. Вони досліджують і порівнюють тьмяність ультрафіолетових шапочок самців, вони оцінюють пісню потенційних коханців, вони потай прокрадаються на території «якісного» сусіда, щоб паруватися з ним і збільшити шанси виводка за рахунок наявності позашлюбних дітей. Але що, коли все це не допомогло, і частина яєць так і не перетворилася на повноцінних дітей? Катастрофа! Як же таке могло статися?
Річ у тому, що індивідуальні високі якості партнерів ще не гарантують, що потомство буде здорове. Гіпотеза «генетичної несумісності» каже, що вони можуть бути просто дуже близькі один до одного генетично, що й призводить до невдалого розмноження. Особливо часто таке трапляється у випадку інбридингу, коли члени подружжя є близькими родичами. Отже, вчені досліджують гіпотезу, що саме за наявності в гнізді яєць, які не вилупилися, батьки виявляють, що щось у них з генетикою зле, і розлучаються заради генетично різнорідних і здорових майбутніх дітей. Як результат, розлучення надалі сприяє успіху в розмноженні обох партнерів58.
Як ми побачимо в наступному розділі, територія, її якості та здатність її утримати грає таку саму величезну роль у виборі та створенні пари птахів, як і квартирне питання серед людей. Величезна кількість птахів намагається утримувати територію якомога довше, палко конкурує за неї та повертається на те саме місце з року в рік. У такої поведінки є свій похмурий бік. У деяких видів уже дорослі діти-самці не відлітають далеко, а займають ділянки по сусідству. І тоді в якийсь момент самка опиняється в ситуації, коли всі можливі претенденти на її руку, тобто крило, на певній території — сини або родичі. Тоді загроза інбридингу та генетично неякісного потомства стає реальною.
У птахів є певні механізми запобігання цьому. Деякі, наприклад, дуже добре запам’ятовують пісню своїх родичів ще в гнізді, а потім за звуками розпізнають і зволікають з паруванням з братами чи батьками. Але це допомагає не завжди. Познайомимося зі ще однією цікавою пташкою наших лісів — синицею довгохвостою (Aegithalos caudatus). Російською назва її звучить як «ополовник» і, на відміну від інших російських назв, влучно описує її зовнішність. Це абсолютно круглий комочок яскравого пір’я з маленьким дзьобом і дуже довгим хвостом, який нагадує ручку для черпака. Синиць довгохвостих невеличкими зграйками легко помітити, а їхнє ніжне, мелодійне цвірінькання можна почути в серпні чи восени. А от у гніздовий період вони ведуть потаємне життя. На відміну від інших лісових синиць, вони будують складне кулеподібне гніздо, ретельно замасковане мохом, лишайником і павутинням, часто «посаджене» десь біля стовбура дерева, на широкій гілці чи на міцному розгалуженні дерева (див. посилання).
Спеціальні дослідження довели, що у синиць довгохвостих 81 % розлучень припадає на успішні в розмноженні пари, а не навпаки, як можна було б очікувати. А от щодо невдалих пар, то тут розлучень було вдвічі менше. Дослідники припускають, що ймовірність парування із власними дітьми у синиць довгохвостих така висока, що аби запобігти цьому, птахи розлучаються та змінюють партнерів щосезону, навіть якщо партнер підходить за всіма параметрами і діти здорові. Розлучаючись, синиці довгохвості працюють на перспективу. А от розлучення у синиць-невдах містить ще одне пояснення — висока конкуренція за території та тиск більш «якісних» та сильних сусідів59. Складне в них подружнє життя, чи не так? Якщо ваше родинне життя іноді починає напружувати, можна завжди згадати про цих симпатичних пташок.
Найкраще — ворог кращого