Ба більше, дослідник вважає ідеї краси як корисної адаптації небезпечними для людей, адже вони пронизують усю людську культуру й суспільні відносини. Тобто якщо симпатична дівчина обрала не пивний животик, неголену пику й багатий внутрішній світ, а міцні м’язи, упаковані в гарний піджак, не варто заспокоювати себе жіночою меркантильністю та «біологічним підґрунтям». Можливо, варто просто почати ходити в спортзал і випрасувати штани.
Але якщо ви вважаєте, що прасування штанів — це вже занадто, то до ваших послуг є й інші гіпотези щодо вибору самок, які активно циркулюють у науковому товаристві. Наприклад, гіпотеза «генетичної сумісності», яка постулює, що самки обирають самців, чиї гени доповнюють їхні5.
Але повернімося до популярної теорії «хороших генів». Якщо такі зрозумілі й корисні речі, як охорона гніздової території, допомога у вигодовуванні пташенят, зроблений у хаті ремонт і сумісна поїздка на Мальдіви, оцінити надзвичайно просто, то яскраве оперення й танці як маркер «хороших генів» — гіпотеза, складна у доведенні. Як же пов’язані «хороші гени», міцне здоров’я та пташині демонстрації?
Що таке пташина пісня
У будь-якому великому міському парку чи лісопарку від п’ятої до сьомої ранку можна натрапити на справжній пташиний концерт. Уміння відрізнити й визначити серед голосного хору окремі пташині голоси — мистецтво, якого має навчитися кожен орнітолог. Мені особисто в цьому дуже допомагала любов до класичної симфонічної музики, де кожен концерт чи симфонія розбиралися на окремі партії — ось скрипки, ось кларнети, а ось заграла арфа.
Першу скрипку в типовому міському парку грають дрозди — чорний (Turdus merula) і співочий (Turdus philomelos). На відміну від багатьох видів, вони залюбки співають не тільки вранці, але й у вечірніх сутінках. Пісня невеличкого коричневого, з поцяткованими грудьми дрозда співочого — це дзвінка фраза, у якій, дослухавшись, можна розібрати веселе запрошення: «Чай-п’ють, чай-п’ють! А м-мені, а м-мені? З цук-кор-ром, з цук-кор-ром!». Звісно, дрізд не розмовляє людською мовою; подібні фразочки, схожі на звуки, які видає птах, часто конструюють студенти-орнітологи, аби вивчити й запам’ятати звучання найпоширеніших лісових голосів. На відміну від веселуна співочого, дрізд чорний — співак «сумний». Це не схоже на скрипку, радше гобой, мелодійний і меланхолійний. Дрізд чорний неймовірно красивий. Вугільний самець з яскраво-жовтим дзьобом і жовтим обідком навколо очей. Його можна побачити в будь-якому київському сквері, а взимку — у великих лісопарках.
Ще один типовий міський співак — зяблик (Fringilla coelebs). Його пісня — короткі однакові фразочки, з різким «розчерком» наприкінці. Самці зябликів — тьмяно-рожеві, завбільшки з горобця, їх легко знайти, прогулюючись лісовими доріжками в парках і скверах. Вони скрізь: співають у кронах дерев навіть найменших міських скверів.
Якщо ви мешкаєте в новому районі багатоповерхівок у великому місті типу Києва, пташиний спів є і тут. Зненацька навесні, прокинувшись дуже рано, приблизно о четвертій ранку, ви зможете почути з балкона між будинків короткі трельки, що нагадують стукіт маленьких камінців. Це співає горихвістка чорна (Phoenicurus ochruros) — типова мешканка бетонних джунглів. Маленька сіра пташка із жовтогарячим хвостиком у природі мешкає серед каміння й скель, і тому багатоповерхова забудова міст, щілини між плитами та кондиціонери їй до вподоби. Безліч маленьких комах, які збираються на нагрітому бетоні панельних стін, забезпечують виводки горихвістки чорної кормом.
Чому ж горихвістка, зяблик, дрозди й інші птахи співають?
Звісно, одна з функцій пісні — попередити можливих суперників, що місце чи гніздова ділянка зайняті. Але не менш важлива мета — шлюбна демонстрація перед самкою, а також підтримка сімейних стосунків у парі.
Пісня — справа непроста. Глибоко в горлянці птахів, там, де трахея розділена надвоє й утворює два бронхи, розміщена дивовижна структура, за допомогою якої птахи співають, — сиринкс. Сиринкс — це тоненькі хрящі та дві мембрани, які вібрують з високою швидкістю під дією току повітря, а також ціла купа маленьких м’язів, що керують усією структурою. Ці м’язи можуть скорочуватися незалежно для кожної мембрани, створюючи надзвичайно складні та багатотональні звуки. Швидкість скорочення і, відповідно, утворення звуків просто вражає. Наприклад, усім відомий шпак (Sturnus vulgaris) — прекрасний співак і звуконаслідувач, скорочує м’язи сиринкса кожної мілісекунди. Він не просто співає, свистить, гуде, тріщить і скрегоче, він імітує співи інших видів, уплітає в пісні рипіння дверей, котяче нявчання, навіть звуки автомобільної сигналізації.