Такі вправи потребують багато енергії. Вони роблять співака помітним для хижаків, наражаючи його на небезпеку. Також пісню потрібно опанувати. Це непростий процес. Довгих і складних пісень птахи вчаться дуже подібно до того, як ми, люди, вчимося говорити.
Усім відомо, як швидко та просто діти в дуже ранньому віці опановують будь-яку мову чи навіть дві. Вони уважно слухають дорослих, спочатку намагаються видавати прості звуки, потім — складніші, повторюючи за батьками окремі склади й прості слова знову і знову. З плином часу вчити іноземну мову так легко вже не виходить. Наше «вікно можливостей» для вивчення мови із широко відчиненого в дитинстві перетворюється на маленьку кватирку. Цікаво, що у птахів відбувається щось схоже. Приблизно так само маленькі пташенята спочатку слухають пташиний спів батьків у гнізді, а потім видають певні звуки, які дослідники порівнюють з періодом лепетання в малюків. Далі пташенята намагаються відтворити батьківську пісню, пробують знову і знову, спочатку вчаться виконувати щось типу «протопісні», аж поки не освоять дорослий варіант.
У багатьох видів птахів «вікно можливостей» для вивчення видової пісні коротке — лише 2–3 місяці. Якщо пташеня на цей час ізолювати від батьків, воно ніколи не вивчить повноцінного видового співу. Щось подібне ми бачимо і в людей. Адже якщо дитина у ранньому віці, до трьох років, була ізольованою від людського суспільства, вона зможе спілкуватися тільки за допомогою невеликого набору звуків і вже навряд чи заговорить.
Як було б добре, якби кожен з нас міг у будь-якому віці опанувати потрібну мову так само ефективно, як у ранньому дитинстві, чи не так? Це доступно деяким видам птахів. Наприклад, папуги чи канарки можуть ефективно вчитися все життя, ускладнюючи та відшліфовуючи своє виконання. У того самого шпака «вікно можливостей» теж прочинене постійно, саме тому він так добре вчиться мавпувати інші голоси й звуки.
Навіщо ж усі ці складнощі? Пам’ятаєте гіпотезу «хороших генів»? Самець демонструє свої фізичне здоров’я, витривалість і здатність бездоганно вивчити, повторити й розвинути складну мелодію. Дослідження свідчать, що самці, які погано харчувались у дитинстві, виконують видову пісню не так гарно, як ті, хто не потерпав від конкуренції в гнізді і їв досхочу. Можливо, самки вловлюють цю невідповідність і вибраковують не такого здорового самця?
Що складніша й триваліша пісня, то довше потрібно вчитися і то довше залишається прочиненим «вікно можливостей» для навчання. Деякі вчені вважають, що, обираючи складні й тривалі пісні, птахи тим самим допомагали своєму мозку еволюціонувати в бік більшої здатності до навчання. От і кажіть тепер, що з музики ніякої користі. Ваша матуся, наполягаючи на відвідуванні класу скрипки в дитинстві, щось таки знала.
Чи є пісні ознакою героя-коханця?
Певний час дослідники були впевнені, що красиві, довгі й складні пісні — це ознака видів, у яких самець виступає в ролі героя-коханця. Він приваблює багато самиць своїм бездоганним музичним виконанням і парується з ними одночасно або по черзі за сезон.
Але історія виявилася складнішою. Пташині донжуани з гаремом самок — це необов’язково носії найкращих та найвигадливіших пісень. Зате пісня таких видів еволюціонує і змінюється в середньому набагато швидше й частіше, ніж у прихильників вірності. Маленькі пташки з красивим співом — діамантники зеброві (Taeniopygia guttata), яких часто тримають у ролі декоративних птахів у клітках, — цінують подружню вірність. Вони обирають одного партнера і створюють з ним сім’ю на багато років. Але співати не припиняють. Навіщо, якщо кохану пару вже знайдено? А все просто. Навіть маленька пташка знає, що підтримка стосунків — так само важлива, як і їхнє створення, а втримати — так само важливо, як і завоювати. І співає саме для цього — для підтримки сталого партнерства.