Гіпотеза «багатоокості» каже, що річ у нагальній задачі відстежування хижаків. У багатьох особин, зібраних разом, більше шансів побачити небезпеку, а при нападі — не бути з’їденим, бо з великою ймовірністю зжеруть сусіда. Оскільки різні види мають різні харчові вподобання, єднатися вигідніше з чужаками — це дозволяє уникнути конкуренції, особливо гострої, коли навколо пануюють лютий мороз, сніг і голод.
Тож який вибір у тебе є, якщо ти менеджер з продажів у краватці за 200 гривень, або синиця-аутсайдер? Досвід синиць каже: «Найперше — це накопичити жир!». Такий собі аналог доларової заначки на випадок раптового звільнення. Особини-аутсайдери мають активно запасати жир, аби використати його в голодний період. І справді: у холодних зимових лісах Скандинавії найгладкішими й відгодованими у зимових зграях були низькостатусні особини — самки й молоді особини підлеглого виду, гаїчки-пухляка. А найспортивніші фігури мали «великі боси» — дорослі самці домінантних синиць чубатих.
У суворих умовах і за нестачі ресурсів у зграї встановлюється жорстка ієрархія та вертикаль влади: спочатку дорослі самці синиці чубатої, далі — її ж самки, далі — молоді особини, потім — дорослі самці гаїчки-пухляка, її самки та молодь. Ця деспотична, навіть кастова структура геть не схожа на наші демократичні звички, коли один за всіх і всі за одного. Але бувають і інші зграї. У них ролі переможця та переможеного можуть змінюватися під час кожної окремої сутички, та й загалом вдача компаньйонів більш спокійна, гнучка й менш агресивна. «Демократичні», чи, радше, «егалітарні», зграї більші, але синиці в них добре знайомі одна з одною, тобто ця історія схожа на «Двоє сусідів чубляться, чужинець не втручається, бо об’єднаються й обоє йому наваляють».
А головне — в «егалітарних» зграях шанси вижити набагато вищі в усіх її членів. Оце так сюрприз — рівноправ’я краще за кастовість, ну хто би міг подумати? Але чому тоді «демократичні» зграї значно менше поширені — усього лише близько 20 %?
І серед людей, і серед птахів до жорсткої «тоталітарної» моделі з високою агресивністю та суворою виконавчою вертикаллю призводять брак ресурсів і потреба захищати ті, що є, від ворожих сусідів. Стара добра концепція «кругом вороги», «Обама й Сорос загидили наші під’їзди» знайома будь-яким людським диктаторам. Тільки у випадку синиць, на відміну від наших північних сусідів, це не вигадки пропагандистів, а жорстока реальність.
Надлишок їжі, навпаки, веде або до розпаду груп, або до їх «демократизації». Тому розвішування годівничок десь на узліссі в холодну й сніжну зиму — це не просто допомога птахам у виживанні, а й експорт демократії у пташине суспільство. Нагодуйте синиць у сніжну зиму, відчуйте себе пташиним сенатором Маккейном!
Змінювати ієрархію можуть також пташині лідери. Уже давно не секрет, що в окремих птахів, як і в людей, є свої характер та вдача. Відчайдушний, хоробрий та агресивний самець гаїчки-пухляка, який боронить своїх самок і молодь від домінантів — синиць чубатих, може зсунути всі статуси у групі, особливо якщо йому протистоїть нерішучий і кволий чубатий «верховний лідер».
Але всі ці важливі моменти, що визначають політику серед синиць, не затьмарюють головного — якості середовища існування. Результати досліджень, опубліковані в журналі Nature, свідчать, що переваги синичої «демократії» мають місце лише в здорових, зрілих хвойних лісах, не понівечених людиною. Складні екологічні ефекти, що виникають на нестабільному й буремному пташиному «фронтирі» — межі між лісом і людською цивілізацією, призводять до нестачі ресурсів, агресивної конкуренції та врешті-решт перемоги «диктаторської» форми правління у змішаних зграях синиць чубатих і пухляків. Егалітарні суспільства з демократією та рівноправ’ям вимагають стабільного й передбачуваного середовища, що неможливо в понівечених та фрагментованих лісах218.
На жаль, поки що ми й наша діяльність — такі собі Путіни для синичого зимового співтовариства, які несуть зло й диктатуру, і геть не сенатори Маккейни.
Закрутки на зиму
Важливим елементом зимівлі синиць у зграях є їхня звичка робити запаси на зиму. Синиці чубаті та гаїчки починають запасати їжу — комах і багате жирами насіння хвойних дерев, ще із серпня-вересня, коли харчів багато, і роблять вони це аж до листопада.
Синиця чубата — найбільш хазяйновита птаха наших лісів (див. посилання). Вона не просто ховає сотні комах і павуків у корі, під кущиками лишайників на стовбурі та в різних потаємних місцях на дереві, а й дбайливо приклеює свої комашині «слоїки» з консервацією за допомогою слини. Комахи в таких «закрутках» часто ще живі, просто покалічені й паралізовані (дуже добра та чуйна пташка), отож зберігають свіжість доволі довго. Синиця чубата — справжня українська господиня: далекоглядна, активна, безжальна до ворогів.