Серед наших синиць гаїчка болотяна, пухляк і синиця чорна також мають хазяйський хист до консервування. Синиці чубаті та чорні ще й прикривають та маскують свої схованки за допомогою мохів, лишайників і рослинного сміття. А от синиці велика та блакитна не вміють робити запасів. Вони воліють на зиму відкочовувати з лісів поближче до людини та її ресурсів.
Оскільки зимові запаси вважаються суспільним надбанням усієї зграї, її члени відчайдушно боронять свою зимову територію від зазіхань. Якщо одній чи двом зграям пощастить знайти в лісі труп лося, козулі чи кабана — залишки полювання вовків, — синички влаштують собі тривалий бенкет, охороняючи тушу від інших зграй і випадкових зайд.
Окрім синиць, серед постійних мешканців наших лісів активно запасають їжу, передусім насіння й горіхи, повзики, сороки, сойки та мешканка Карпатських гір — горіхівка (Nucifraga caryocatactes). Крук також може запасати здобич, але зберігається вона в нього недовго. У Північній Америці запаси роблять деякі види дятлів, наприклад, гіла каролінська (Melanerpes carolinus), а також заокеанський родич нашого боривітра — боривітер американський (Falco sparverius), який запасає комахоїдних і гризунів, а у вологі роки — змій і жаб.
Найменша наша сова, сичик-горобець, мешканка українських північних лісів, теж відома своєю господарчою вдачею (див. посилання). Ще з осені в спеціальні дупла-льохи вона складає до кількох десятків свіжозаморожених бурозубок і гризунів. Це саме льохи, а не комори, адже найактивніше запасання відбувається тоді, коли температура падає нижче нуля. Буває, що сичик-горобець мешкає на одних і тих самих територіях з конкурентом — більшим за розмірами сичиком волохатим, який запросто може розорити та пограбувати льохи. Тому сичик-горобець робить запаси в маленьких дуплах з дуже вузьким входом, у який суперник не зможе пролізти, або кладе в дупло з великим входом небагато здобичі219.
Багато видів сов починають свій сезон розмноження задовго до настання весни та тепла. Але під час залицянь дами вимагають подарунків і знаків уваги, отож запаси здобичі, якщо вони є, треба діставати й розморожувати. Я особисто спостерігала таку поведінку в лютому серед європейських пугачів у Київському зоопарку — самець, розпушуючи пера, довго й старанно відігрівав під черевом замороженого щура, аби піднести його самці, мабуть, замість обручки. Така галантна поведінка також властива північноамериканським совам, наприклад, пугачу віргінському (Bubo virginianus) і сичу північному (Aegolius acadicus).
Згадати все
На території однієї зграї синиць можуть міститися десятки тисяч схованок з поживою. Невже синички запам’ятовують їх геть усі? А як щодо інших видів?
По-перше, ті члени синичої зграї, які не ховали запасів, знаходять їх випадково, під час обстеження території — головне, аби схованок було багато. Але домінуюча пара часто не пускає підлеглих до місць, які найбільш багаті не тільки на їжу, а й на схованки — у гаїчки-пухляка це, наприклад, нижня частина стовбура дерева. Спеціальні експерименти з гаїчками світлокрилими у Сполучених Штатах Америки засвідчили, що останні пам’ятають свої схованки щонайменше протягом чотирьох тижнів. Крім того, вони здатні запам’ятовувати, які «заначки» вже використано, а які ще залишилися.
Як відомо, у птахів за здатність запам’ятовувати, так само як і в людей, відповідає частина мозку, що зветься гіпокамп. Гіпокамп також пов’язаний зі здатністю орієнтуватися у просторі. Саме тому так добре працюють поради на кшталт «Аби згадати щось, повернися до того місця, де ти про це подумав». Те, що спогади й відчуття простору містяться в одному відділі мозку, дуже зручно для надважливої справи запасання та консервації. Що ж це за господиня, яка не може знайти дороги до власної комори?
Отже, не дивно, що у відношенні до маси мозку й маси тіла найбільший гіпокамп саме у хазяйновитих птахів — синиць, повзиків і воронових220. Те саме засвідчили попарні порівняння між видами-родичами — тими, що «газдують», і тими, що ні. Порівняння гіпокампу хазяйновитої сойки проти галки та хазяйновитої гаїчки болотяної проти синиці блакитної показали, що його розміри у пташенят не відрізнялися, але були значно більшими у дорослих особин тих видів, які роблять запаси.