Тепер, як у бойових екшн-сценах голлівудських блокбастерів Майкла Бея, дуже важливо розібратися, хто кого б’є і де герої, а де вороги. Адже якщо різні пташині любителі омели українською називаються логічно й просто — омелюхи, то заплутатись у цій драмі дуже легко! Отже…
Галасливі непосидющі омелюхи (ті, що з чубчиками та у зграях), на відміну від ліберальних західних цінностей, — справжня закордонна загроза для українських господарів хаток і садків — дроздів-омелюхів (без чубчиків, але зі власною виплеканою омелятнею). Якщо снігурів великий та агресивний дрізд-омелюх (це наш хлопець) легко прожене геть, то дуже важко протистояти постійній навалі великих зграй омелюхів (а це вороги). Суворими й сніжними зимами до них можуть додаватися кочові й мігруючі зграї інших дроздів, наприклад, білобровика (Turdus iliacus) чи чорного (це теж вороги!). У такому випадку дрізд-омелюх (усе ще наш хлопець, тільки вже трішки подзьобаний) опиняється в становищі одинокого хуторянина, який має боронити хату від татарського набігу (лунає драматична музика). І якщо омели на деревах зазвичай буває дуже багато і її може вистачити всім, то дрозди-омелюхи (не здаються до останнього!) — господарі таких ягідних дерев і кущів, як глід, жостер чи тис, — у суворі зими можуть утратити всі запаси за добу чи дві (сумний кінець — грає тужлива сопілка). Тоді їм, як середньовічним селянам у роки неврожаїв, залишається тільки гуртуватися в розбійні ватаги та доєднатися до пограбування щасливіших сусідів (герой перетворився на поганця — лунає зловісна музика, серіал продовжили на другий сезон)230.
Зима — час кохання
Природа благословила Київ та інші міста й містечка України величним Дніпром. Навіть неподалік від тих міст і селищ, де велика ріка відсутня, часто є водосховища чи інші водойми. А це означає, що любителі птахів можуть милуватися не тільки лебедями, а й безліччю інших водоплавних і коловодних видів, що залишаються в нас зимувати і для успішного виживання потребують тільки одного — великих площ незамерзлої води.
У Києві Дніпро, якщо не брати до уваги останніх аномально теплих років, повністю вкривається міцним льодом у другій половині січня чи на початку лютого. На засніжену крижану поверхню виходять любителі підльодного лову й орнітологи. Серед по вуха закутаних фігур останніх упізнати легко: на відміну від рибалок, вони не сидять, а постійно рухаються і сунуть до ополонок — єдиних не замерзлих площ великої води. Саме тут концентруються та скупчуються в морози всі водоплавні, яких до того було тонким шаром «розмазано» гігантською площею великої річки та її приток, і птахів стає, нарешті, легко порахувати.
Ополонки зазвичай утворюються на місцях скидів теплої води з ТЕЦ і ГРЕС, під дамбовими шлюзами, у місцях впадіння каналів з теплою водою від станцій аерації та каналізаційних колекторів. Запах у таких місцях може і не дуже приємний, але саме тут можна легко побачити рідкісних качок гоголя та креха великого, залітних гостей з півночі — лебедя-кликуна (Cygnus cygnus) і мартинів морського (Larus marinus), сріблястого й сизого (Larus canus), а також елегантних білосніжних самців креха малого (Mergellus albellus). На краю ополонок непорушно чатують темні хижі постаті — молоді та дорослі орлани-білохвости (Haliaeetus albicilla). Для цих найбільших орлів України ополонка з натовпом водоплавних птахів — прекрасна їдальня, де завжди можна поласувати падлом або ослабленою чи хворою здобиччю. А от для качок такі ополонки й натовп, який вони створюють, — можливість познайомитися та закрутити любов.
Любов та ополонки
З другого розділу книжки могло скластися враження, що качине кохання зводиться тільки до довжини пенісів самців і насильницьких дій, що підпадають під статтю 152 Кримінального кодексу України. Здається, варто (краще пізно, аніж ніколи) спробувати трохи реабілітувати качок. Окрім похмурої сторони залицянь у них має місце також і романтика, і вона часто пов’язана з морозами та місцями зимівель.
Як ми вже знаємо, качури — не найкращі у світі тати. Якщо віданні гуси й лебеді на зимівлі тримаються родиною, а навесні разом повертаються до рідних домівок, то качині чоловіки, залишивши гніздо й виводок на жінку, відлітають на міграцію ще влітку. Саме тоді вони починають линяння і можуть похвалитися прекрасним шлюбним убранням уже пізньої осені та взимку — саме час замилювати очі дівчатам. Жінкам качок дуже вигідний ранній зимовий шлюб і наявність поруч нареченого. Той відганяє інших залицяльників та забезпечує ще одну пару очей, що видивляються небезпеку з боку хижаків. Крім того, великі й щільні скупчення на зимівлі дозволяють самкам ретельніше обирати серед більшої кількості кавалерів. Урешті, заміжні дами прибувають на місця розмноження навесні вгодованішими за тих, хто на зимівлі лишався одиначками і створюватиме пару навесні. Ранній зимовий шлюб матерів дуже позитивно позначається на кількості та здоров’ї майбутніх качиних дітей231.