У так званих справжніх качок, що належать до роду Anas, — наприклад у крижнів (Anas platyrhynchos) і шилохвостів (Anas acuta), жінки линяють нерівномірно, а їхнє скромне вбрання таке схоже, що самці можуть плутати наречених, і саме тому серед качок доволі звичайне явище — міжвидова гібридизація232.
Крижень і шилохвіст, а також рідкісна качка нерозень (Mareca strepera) харчуються переважно водоростями, водними рослинами та їхнім насінням. Це не надто поживна їжа, тож самцям і самкам вигідно утворювати пари якомога раніше, аби почати триматися разом уже на початку зими й краще підготуватися до розмноження навесні. А от пірнаючі качки — попелюхи, черні та гоголі, — харчуються донними водними дрібноживцями, зокрема м’якунами, яких збирають на дні. Коли витрачаєш багато часу на глибоке пірнання, набагато важче захистити свою даму від суперників або видивитися хижака. Тому пірнаючі качки починають залицятися й формують пари значно пізніше, більшість — узагалі навесні. Особисто я спостерігала приголомшливі шлюбні демонстрації гоголя на дніпровських ополонках на початку лютого (див. посилання). У лютому-березні починає створювати родини й невеличка рибоїдна качка крех малий — адже ці птахи теж пірнальники.
Чи означає це, що таке зимове кохання отримує своє логічне продовження навесні і саме самці, які супроводжують та захищають самок узимку — майбутні батьки їхніх дітей навесні? Сумно, але ні. У цей час яєчники самок ще недорозвинені, і зимове залицяння ще не гарантує вдалого запліднення й батьківства. Життя взагалі влаштоване несправедливо. Продовження себе в дітях може дістатися геть не тому, хто всю зиму віддано охороняв і захищав свою даму. Але відомо, що в деяких видів є пари, які практикують своєрідну партнерську вірність. У пухівок (Somateria mollissima) і нерознів принаймні деякі пари воз’єднуються та поновлюють стосунки навесні на звичайних місцях розмноження.
«Секс і місто»
Може здатися дивним, але деякі сови — доволі звичайні мешканці людських поселень і навіть мегаполісів. Окрім невибагливої сови вухатої, яка мешкає всюди, де є сорочині та воронячі гнізда, і сича хатнього, який узагалі полюбляє гніздувати в людських будівлях, у містах часто оселяється і типовий лісовий мешканець — сова сіра.
Ця дуплогніздна сова зазвичай потребує дупел і напівдупел, а отже — великих старих парків та лісопарків. У Києві, на щастя, ще вистачає невирубаних лісових ділянок, а це дозволяє нашим любителям птахів пізньої осені влаштовувати «совинги» — спеціальні екскурсії для пошуків сови сірої. Ще восени самці починають розподіляти гніздові ділянки, кричати й перегукуватись, і взагалі доволі активні. Одне з найромантичніших місць у Києві в цьому сенсі — це нічне Байкове кладовище, а точніше, його стара захаращена частина, засаджена густою рослинністю, поросла деревами, з розваленими старими склепами. На початку 2000-х уночі це було доволі жваве місце нічного Києва, у якому, крім сов, в асортименті були бомжі, охоронці, закохані пари й сатаністи. А також блукаючі в пітьмі серед могил орнітологи (у моїй особі), яких у ці буремні місця привела необхідність совиних обліків.
У будь-якому великому місті температура, порівняно з околицями, загалом вища на один–три градуси. Тож безліч міських мешканців починають своє статеве життя доволі рано. Перші кладки сов сірих у містах з’являються переважно в січні-лютому. Міські граки (Corvus frugilegus) теж починають раненько. Після сезону розмноження влітку члени кількох колоній влаштовують великі колективні ночівлі, які дуже стійкі й можуть існувати десятиліттями в одному місці. Але вже восени деякі птахи починають зазирати у свої гніздові колонії та перевіряти старі гнізда. У листопаді й грудні можна побачити самців, які залицяються до самок, пропонуючи їм смаколики, і парування щасливих молодят. Залежно від зимових морозів, зайняття та ремонтування гнізд може розпочатися й тривати просто посеред зими.