Будьте здорові!
На тлі американських та українських вояків і героїв британець Джо Харкнесс — ніякий не ветеран і тим паче не герой. Він багато років потерпав від алкогольної та наркотичної залежності, лікувався, зривався і знову поринав у вир саморуйнації. Аж поки під час ремісії не зміг ухопитися за дитячі спогади про прогулянки з дідусем, закоханим у птахів, і перші знайомства з пірникозами великими, лисками та хижими птахами. Ці спогади, подальші прогулянки на вересові поля, спостереження за птахами та спілкування в мережі з однодумцями-бердвочерами виявилися тим гачком, за який Джо зміг зачепитися і втриматися на краю. Свій досвід зцілення Джо виклав у книжці «Птахотерапія» (Bird Therapy). Він писав, що спостереження за птахами допомогли йому зі стабільністю та концентрацією, а світ природи своєю послідовністю та незалежністю від людини та її метушні забезпечив ідеальне очищення розуму, відпочинок і відчуття контролю, що у його випадку неабияк сприяло класичній терапії.
Звісно, всі ці приклади не є свідченням того, що бердвочінг — це чарівна паличка, панацея, яка вирішить будь-які проблеми зі здоров’ям та психікою. Недарма Сінді Парсонс у книжці «Поранені воїни…» (Wounded Warriors…) цитує англійського поета Джона Донна: «Немає людини, котра була би наче острів, сама собою, кожна людина є частиною материка, частиною суходолу…». Найцікавіший у світі птах та найсвітліше хобі не зарадить людині, яка не хоче допомогти собі сама або прийняти допомогу від близьких людей.
У чому тоді користь птахоспоглядання? О, тут існує велика кількість наукових досліджень, які красномовно свідчать, що милування природою взагалі та птахами зокрема впливає на організм, психіку та когнітивні здібності людини якнайкраще.
Американський архітектор Роджер Ульрих займався проєктуванням лікарень у 1970-х, коли зауважив те, що зараз може здатися нам на диво банальною штукою. За дев’ять років його спостережень пацієнти лікарні, що мали операцію на жовчному міхурі, — о диво! — відновлювалися і ставали на ноги значно швидше, якщо з вікна могли спостерігати купки зелених дерев, а не цегляні стіни. Ці пацієнти також краще ставилися до медперсоналу, мали менше післяопераційних ускладнень і вимагали менше знеболювальних. Свої спостереження Ульрих виклав у 1982 році в журналі Science у статті, що так і називалася «Краєвид з вікна може вплинути на відновлення після операції»242.
Із часів Ульриха спливло багато років і здійснено безліч наукових досліджень. Британські вчені, наприклад, показали, що люди, які живуть там, де більше дерев, кущів і птахів, набагато менше страждають від депресії, стресу та тривоги. Не має значення, де ти мешкаєш, у міському районі чи сільській місцевості, бідний ти чи багатий, молодий чи здоровий, твої раса та національність також не мають значення. Навіть уміти точно визначати види й загалом знатися на птахах — необов’язково. Головне — це бачити зранку якомога більше звичайних птахів — синиць, вільшанок, дроздів, навіть ворон243. Прослуховування пташиного співу також позитивно впливає на відновлення після стресу та концентрацію уваги244.
У зв’язку з пандемією COVID-19 і масовим переходом на дистанційне навчання, а також з упровадженням різних нетрадиційних типів навчального процесу (деякі з них дозволяють учню нарешті випхатися з класу на свіже повітря) народ масово зацікавився впливом природи на процес здобуття знань. Масштабний огляд таких досліджень, опублікований у 2019 році, постулює, що навчання на природі або в тісному зв’язку з нею просто-таки зробить з дитини Айнштайна та Ганді в одній особі. Залучення учнів до природи, здається, покращує абсолютно все — від самодисципліни до здатності до запам’ятовування, від командної роботи до стресостійкості245.