Отже, побоювання хибні, а підгодівля — це завжди добро? Не все так просто. Згідно з висновками статті в журналі Scientific Report, синиці блакитні у Великій Британії після інтенсивної зимової підгодівлі виявилися не найкращими батьками. Пташенята у них були дрібніші, слабші, та виживало їх менше. Автори статті припустили, що винна незбалансована дієта під час підгодівлі — забагато жирів, але замало протеїнів і мікроелементів. Чесно кажучи, дивлячись на зимові британські годівниці, щедро й доверху наповнені несмаженим арахісом, починаєш розуміти, звідки в організмі синиць беруться всі ті зайві жири251.
Підгодівля також дозволяє вижити й отримати шанси на розмноження кволим особинам, які без неї загинули би. Ще одна причина — підгодівля в небажаних для птахів ландшафтах, на які у випадку природного ходу речей синиці не звернули б уваги. Але якщо там є їжа, то птахи не просто зимують, але й залишаються розмножуватися, що не кращим чином позначається на потомстві.
Теж мені біда! — може справедливо зауважити на це читач. Адже якщо птах не виживе без підгодівлі, то він не зможе народити жодних дітей — ані добрих, ані поганих. Краще підгодовувати, а потім природний добір усе одно сам розбереться, хто найдостойніший. Але у підгодівлі є ще одна доволі серйозна небезпека.
На годівницях для птахів значно зростає ризик зараження хворобами, а також підвищується ймовірність того, що небезпечні патогени, які можуть з’явитися там, почнуть поширюватись у дику природу. Найвідоміший приклад — сумна історія невеличкої пташки на ім’я зеленяк (Chloris chloris).
Токсична благодійність
Зеленяк — невеликий зерноїдний птах яскравого оливкового кольору з жовтою смугою на крилах та міцним товстим дзьобом. Його мелодійну пісеньку, що закінчується несподіваним і брутальним “вж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-я-я-яу”, можна почути скрізь — на узліссях, у лісосмугах, міських парках, скверах та на кладовищах. Зеленяк поширений у Європі, багаточисельний, часто залишається зимувати та залюбки навідує годівниці.
У 2005 році кількість зеленяка у Великій Британії складала 4,3 млн особин, але у 2016 році — тільки 1,6 млн, і місцевий підвид оселився на сторінках національного «червоного» списку. Що сталося? Хвороба на ім’я трихомоніаз, яку викликає найпростіший паразит птахів Trichomonas gallinae. Початково птахи заразилися ним на годівницях у 2005 році, ймовірно, від диких голубів, чисельність яких значно збільшилась з 1980-х. У нормі ці види не часто контактують у природі, але кормові столики та загальне зростання чисельності через підгодівлю надали їм таку можливість. Масове поширення годівниць призвело до результатів, схожих на наслідки зустрічі людини та кажана на «вологому ринку» у Вухані у 2019 році.
З 2006 року епідемія трихомоніазу косить зеленяків, зябликів та тинівок кожного року, з піком смертності у серпні-вересні. Особливо дісталося саме зеленякам, популяція так і не змогла оговтатись після такого удару. У 2008 році пташиний трихомоніаз з Британії увірвався до Скандинавії, і дотепер продовжує поширюватись Європою.
Ще одна небезпека, яка чигає на птахів у годівницях, — сальмонельоз. Особливо страждають на нього горобці та, знову-таки, бідолашні зеленяки. Пік захворювання на сальмонельоз припадає на січень, і передається він на годівницях разом із фекаліями. Ось чому регулярне очищення годівниць критично важливе. Цікаво, що рівень захворювання на сальмонелу серед птахів у садах Великої Британії впав одночасно з поширенням трихомоніазу. Останній так «прополов» популяцію основного переносника — зеленяка, що сальмонела поки що зачаїлася у кутку, чекаючи свого часу та віддавши головну роль на сцені трихомоніазу.
Окрім бактерії сальмонели та найпростішого трихомоніазу нечищені годівниці є розсадником ще однієї пошесті — мікотоксинів. Ці небезпечні для птахів сполуки утворюють гриби родів Aspergillus та Penicillium. Звичайні плісняві гриби, що виробляють мікотоксини, залюбки размножаться та процвітуть на зволожених та застарілих пташиних зернових сумішах у годівниці і вб’ють горобиних птахів, що поласують таким кормом252.