Все вiдбулося саме так, як намалював доктор. Я засмiявся:
- Як це вам вдається зробити?
Пегас глибоко зiтхнув, а потiм набундючився, щоб пiдкреслити серйознiсть хвилини:
- Я можу з вiдстанi впливати на мозок людини! Звiсно, це тiльки початкова стадiя вiдкриття, але шлях до нього вже знайдено.
- А що в кiнцi того шляху? В iм'я чого ви над цим працюєте? Хочете нав'язувати людям свої думки? - запитав я.
- Не зовсiм так... Хочу навiювати людям спосiб мислення... тiльки не свiй...
Пегас хотiв продовжувати свої пояснення, але я перебив:
- Коли ви менi вже розкрили так багато, то чи не можете пояснити, як ви впливаєте на людський мозок?
- I цю таємницю розкрию. Знаєте оцей апарат? - показав вiн у куток лабораторiї.
- Напевно, це звичайний енцефалограф, - сказав я, глянувши на схематичний рисунок мозку, що свiтився на екранi приладу.
- Чудово! Отже, ви розумiєте, в чому суть. Мiй апарат, звiсно, не енцефалограф. Вiн не тiльки прослiджує бiоелектричнi струми в корi головного мозку, але водночас допомагає менi читати думки. Хочете випробувати на собi?
Я кивнув головою на знак згоди. Пегас надiв на мене якийсь шолом з безлiччю електродiв i вимкнув свiтло. Рисунок мозку на екранi засяяв дужче.
- Думайте напружено!.. Зосередьтесь на чомусь цiлком певному... - весь час повторював доктор.
"Перпетуум-мобiле... перпетуум-мобiле..." - повторював я в думцi. Рисунок мозку сяяв дедалi iнтенсивнiше. А Пегас перебiгав гарячковим поглядом з екрана на екран.
- Гадаєте, що я божевiльний? - сказав вiн докiрливо.
- Звичайно, нi! - похитав я заперечливо головою. - Я вважаю, що ви генiй!
- Можливо... - невпевнено сказав Пегас. - Вiд божевiлля до генiальностi один крок. I навпаки... Але мiй апарат показує, що ви говорите неправду.
Барвистi вiдблиски на рисунку мозку справдi застрибали по складнiй, переплутанiй лiнiї.
- Дарую вам це! - сказав Пегас прихильно. - Радий, що переконав вас у своїй правотi... Мiй енцефалограф показує не тiльки дiлянку мозку, яка працює найiнтенсивнiше, але й приблизний змiст думок... Ну, що ж, дослiди закiнчено! - додав вiн суворо i, знявши з мене шолом, увiмкнув свiтло.
Я дуже зрадiв, що експеримент обмежився тiльки цим.
- Скажiть,- звернувся я до Пегаса,- який все-таки зв'язок має ваш енцефалограф з дослiдами на перехожих?.. Мiж iншим, чи знаєте ви, що такi експерименти протизаконнi?
- Любий редакторе, я не такий наївний, як вам здається. Хiба марно я тримаю все в абсолютнiй таємницi?! А щодо мого енцефалографа... Я дослiджую закони бiоелектричних струмiв мозку та можливiсть впливу на нього зовнi. Як бачите, менi це вдається.
- Пробачте, - сказав я схвильовано. - Але я мушу повернутись до основного питання: з якою метою ви все це робите? Невже ви хочете стати необмеженим володарем свiту?
- Ваш пострiл не влучив, любий редакторе! Коли менi пощастить успiшно закiнчити свою працю, я вийду зi сховища i скромно признаюсь у звершеннi великого подвигу!
- Що ви маєте на увазi пiд великим подвигом? Чому ви хочете насилувати людський мозок? Я не вiрю, звичайно, що вам це вдасться зробити, але хотiв би знати, який сенс бачите в оцьому неосяжному за своїми перспективами злочинi, який ви замислили? Пробачте, але iнакше розцiнювати я не можу.
Пронизуючи поглядом, Пегас не зводив з мене очей.
- Не будьте необачнi, редакторе! Навiщо такi гучнi вислови? Я хочу бути корисним людству, хочу захистити його. От i все.
- Але вiд чого захистити, скажiть, прошу?
- Од вiйни. Вiд жахливої, смертельної вiйни... Дивлячись палаючим поглядом кудись удалину крiзь бетоннi стiни, Пегас важко дихав i говорив безперервно. Я досi пам'ятаю кожне його слово, кожну iнтонацiю.
- Вас, певно, цiкавить, як я хочу цього досягти. Я вiдкрив особливий вид гравiтацiйних хвиль, їх можна передавати на яку завгодно вiдстань. Ними можна впливати на бiоелектричнi процеси мозку; iнакше кажучи - на мислення людини. В цьому й полягає суть мого найголовнiшого вiдкриття. - Пегас зробив паузу i витер пiт з лоба.- Вперше усвiдомивши досягнуте, я спочатку розгубився, навiть злякався можливих наслiдкiв. I раптом мене осяяла блискуча думка: а що, коли абсолютно i назавжди стерти з людського мозку думку про вiйну? I не тiльки думку, але й пам'ять про неї, сховану десь в iмлi пiдсвiдомостi.
- А чи зачеплять вашi таємничi променi саме цю частину пам'ятi? перебив я його нарештi.
- В усякому разi, я цього прагну. Але, на жаль, дослiди з живими людьми пов'язанi з великими ускладненнями.
- Невже ви проводите такi дослiди на людях?!
- Поки що нi. Але незабаром на це зважусь. Незабаром. Можете менi повiрити.
Гаряча хвиля пробiгла у мене по тiлу. З'явилось вiдчуття, яке виникає у альпiнiстiв на запаморочливiй висотi гострого гiрського гребеня над проваллями,- i не розпач, не лють, а щось таке, що змушує пружнiшати м'язи, загострює волю. Я насилу стримався, щоб не вибухнути, i сказав хрипло:
- А чим ви хочете заповнити порожнi мiсця, якi виникнуть у пам'ятi?..
- Розумiю ваше хвилювання,- розсудливо вiдповiв Пегас.- I я спочатку переживав щось подiбне. Але нiчого, це минеться. Бачу, що ви починаєте мене розумiти. Про порожнi мiсця я теж думав i вирiшив заповнити їх найпрекраснiшим з того, що могло створити людство досi. Я запишу в людський мозок вмiст бiблiотеки, якою ви там, нагорi, так захоплювались. Коли над свiтом помчать благодiйнi хвилi, кожен якоюсь мiрою стане Аристотелем, Платоном, Декартом, Шопенгауером, Гете, Достоєвським. У кожного фiлософа та класика я вiзьму найкраще, найвеличнiше...
Вiн говорив, i я вiдчував, що поступово знову заспокоююсь.
- Невже ви не розумiєте, що створите у головах людей плутанину? урвав я його. - А чи переконанi ви, що зумiєте вибрати з культурної спадщини людства справдi найкраще?
- Моя всебiчна освiта така широка, що можете не сумнiватись у цьому! самовпевнено заявив Пегас. - Певен, що зумiю розiбратися без радникiв.
Ця вiдповiдь ще бiльше переконала мене в тому, що я говорю з людиною, яка вже давно втратила вiдчуття реальностi. Та все ж я ще сподiвався отверезити його.
- Як видно з усього, ваше вiдкриття має величезне значення для людства. Але чому ж у такому разi ви не вiддасте його в розпорядження суспiльства? Чому таку важливу справу здiйснюєте один, у пiдземеллi? Навряд щоб вам пощастило побудувати такий передавач, який вплинув би на всю земну кулю, а з своїми хвилями вам доведеться звертатись таки далеченько: у нас вiйна нiкого не приваблює.