Все відбулося саме так, як намалював доктор. Я засміявся:
— Як це вам вдається зробити?
Пегас глибоко зітхнув, а потім набундючився, щоб підкреслити серйозність хвилини:
— Я можу з відстані впливати на мозок людини! Звісно, це тільки початкова стадія відкриття, але шлях до нього вже знайдено.
— А що в кінці того шляху? В ім’я чого ви над цим працюєте? Хочете нав’язувати людям свої думки? — запитав я.
— Не зовсім так… Хочу навіювати людям спосіб мислення… тільки не свій…
Пегас хотів продовжувати свої пояснення, але я перебив:
— Коли ви мені вже розкрили так багато, то чи не можете пояснити, як ви впливаєте на людський мозок?
— І цю таємницю розкрию. Знаєте оцей апарат? — показав він у куток лабораторії.
— Напевно, це звичайний енцефалограф, — сказав я, глянувши на схематичний рисунок мозку, що світився на екрані приладу.
— Чудово! Отже, ви розумієте, в чому суть. Мій апарат, звісно, не енцефалограф. Він не тільки просліджує біоелектричні струми в корі головного мозку, але водночас допомагає мені читати думки. Хочете випробувати на собі?
Я кивнув головою на знак згоди. Пегас надів на мене якийсь шолом з безліччю електродів і вимкнув світло. Рисунок мозку на екрані засяяв дужче.
— Думайте напружено!.. Зосередьтесь на чомусь цілком певному… — весь час повторював доктор.
«Перпетуум-мобіле… перпетуум-мобіле…» — повторював я в думці. Рисунок мозку сяяв дедалі інтенсивніше. А Пегас перебігав гарячковим поглядом з екрана на екран.
— Гадаєте, що я божевільний? — сказав він докірливо.
— Звичайно, ні! — похитав я заперечливо головою. — Я вважаю, що ви — геній!
— Можливо… — невпевнено сказав Пегас. — Від божевілля до геніальності один крок. І навпаки… Але мій апарат показує, що ви говорите неправду.
Барвисті відблиски на рисунку мозку справді застрибали по складній, переплутаній лінії.
— Дарую вам це! — сказав Пегас прихильно. — Радий, що переконав вас у своїй правоті… Мій енцефалограф показує не тільки ділянку мозку, яка працює найінтенсивніше, але й приблизний зміст думок… Ну, що ж, досліди закінчено! — додав він суворо і, знявши з мене шолом, увімкнув світло.
Я дуже зрадів, що експеримент обмежився тільки цим.
— Скажіть, — звернувся я до Пегаса, — який все-таки зв’язок має ваш енцефалограф з дослідами на перехожих?.. Між іншим, чи знаєте ви, що такі експерименти протизаконні?
— Любий редакторе, я не такий наївний, як вам здається. Хіба марно я тримаю все в абсолютній таємниці?! А щодо мого енцефалографа… Я досліджую закони біоелектричних струмів мозку та можливість впливу на нього зовні. Як бачите, мені це вдається.
— Пробачте, — сказав я схвильовано. — Але я мушу повернутись до основного питання: з якою метою ви все це робите? Невже ви хочете стати необмеженим володарем світу?
— Ваш постріл не влучив, любий редакторе! Коли мені пощастить успішно закінчити свою працю, я вийду зі сховища і скромно признаюсь у звершенні великого подвигу!
— Що ви маєте на увазі під великим подвигом? Чому ви хочете насилувати людський мозок? Я не вірю, звичайно, що вам це вдасться зробити, але хотів би знати, який сенс бачите в оцьому неосяжному за своїми перспективами злочині, який ви замислили? Пробачте, але інакше розцінювати я не можу.
Пронизуючи поглядом, Пегас не зводив з мене очей.
— Не будьте необачні, редакторе! Навіщо такі гучні вислови? Я хочу бути корисним людству, хочу захистити його. От і все.
— Але від чого захистити, скажіть, прошу?
— Од війни. Від жахливої, смертельної війни…
Дивлячись палаючим поглядом кудись удалину крізь бетонні стіни, Пегас важко дихав і говорив безперервно. Я досі пам’ятаю кожне його слово, кожну інтонацію.
— Вас, певно, цікавить, як я хочу цього досягти. Я відкрив особливий вид гравітаційних хвиль, їх можна передавати на яку завгодно відстань. Ними можна впливати на біоелектричні процеси мозку; інакше кажучи — на мислення людини. В цьому й полягає суть мого найголовнішого відкриття. — Пегас зробив паузу і витер піт з лоба. — Вперше усвідомивши досягнуте, я спочатку розгубився, навіть злякався можливих наслідків. І раптом мене осяяла блискуча думка: а що, коли абсолютно і назавжди стерти з людського мозку думку про війну? І не тільки думку, але й пам’ять про неї, сховану десь в імлі підсвідомості.
— А чи зачеплять ваші таємничі промені саме цю частину пам’яті? — перебив я його нарешті.