– Дивись сюди, – просичав він, указуючи на книжку.
– Ну то й що?
– Без паніки!
– А я і не панікую.
– Ні, панікуєш.
– Добре, нехай так. Але що мені ще лишається робити?
– Будемо мандрувати удвох і розважатися. У Галактиці безліч цікавих речей. А зараз заклади ось цю рибку у вухо.
– Перепрошую? – перепитав Артур. Занадто ввічливо, як йому здалося. Форд тримав у руках невеличкий слоїк – досить прозорий, щоб роздивитись жовту рибку. Вона рухала плавцями й роззявляла рота. Артур з-під лоба зиркнув на Форда. Як дорого він би заплатив за якусь просту й знайому річ! Йому було набагато легше, якби він побачив у цій комірчині, де лежала купами білизна дентразі, стоси скворшелузьких матраців і стояв хлопець із Бетельгейзе, який простягав жовту рибку, що її слід закласти у вухо, побачив би, ну, скажімо, пакунок кукурудзяних пластівців. Але пакунка не було, а заразом не було і почуття безпеки.
Раптом, ніби з безвісти, на них упала потужна звукова хвиля. Артур роззявив злякано рота. Такий звук могла б видати людина, яка полоще горло і в той же час відбивається від зграї вовків.
– Тихше! – зашикав на нього Форд. – Слухай! Це важливо.
– Ва... важливо?
– Капітан корабля робить оголошення.
– Ти хочеш сказати, що це розмовляють вогони?
– Слухай!
– Але я не розумію по-вогонськи.
– Це зайве. Заклади ось цю рибку у вухо.
І Форд швидким рухом ляпнув Артура по вуху. Рибка проскочила всередину. Відчуття було з біса неприємне. Артур засіпався, почав длубати у вусі. Потім його очі полізли на лоба від здивування.
Він відчув те, що буває, коли розглядаєш психологічні тести – з-за двох темних обрисів голів з’являється зображення білої свічки або коли раптом із різнокольорових плям і крапок складається шістка, що означає, що доведеться розщедритись на нові окуляри.
Поступово булькотіння й харчання перетворилось на справжнісіньку англійську мову.
Ось що почув Артур...
Розділ 6
– Бульк бульк хмм бульк хмм бульк бульк бульк хмм бульк хмм бульк бульк хмм хмм бульк хмм хмм хмм бульк бух ляп грррррууххрр для веселощів у інших.
Повторюю. Говорить командир корабля. припинити всі роботи! Увага! Для початку хочу попередити, що, зважаючи на прилади, у нас на борту переховується двійко зайців. Привіт вам, хлопці, хоч де б ви переховувались. Але зрозумійте мене правильно: не гадайте, що ми вам раді, я призначений командиром цього корабля зовсім не для того, щоб катати усіляких гультіпак задарма. Пошукову партію вислано. Тільки-но вони вас знайдуть, ми викинемо вас геть. Якщо вам пощастить, то перед смертю ви почуєте мої вірші.
Друге. Через кілька хвилин ми здійснимо стрибок у гіперпростір. по прибутті на зірку Барнарда – триденна стоянка в доку для ремонтних робіт. Під час стоянки усім лишатися на робочих місцях. Повторюю, усі увільнення відміняються. У мене паскудний настрій і я не бачу приводу для веселощів у інших. У мене все.
Булькотіння стихло. Коли Артур прийшов до тями, то виявилося, що він лежить долі, скрутившися, та ще й затулив вуха руками.
– Яка чарівна особа, – сказав Артур. – Якби я мав доньку, я б із задоволенням заборонив їй виходити заміж за такого...
– Не варто забороняти, – відмовив Форд. – Вогони приваблюють жінок не більше, ніж автокатастрофа. Ні, не рухайся, – додав він, коли побачив, що Артур хоче випростатися, – приготуйся до стрибка у гіперпростір. Відчуття такі ж неприємні, як коли ти нап’єшся.
– Що ж тут неприємного?
– Ти попросиш води.
Артур помовчав, потім мовив:
– Форде?
– Га?
– Що робить ця рибка у вусі?
– Перекладає. Це – рибка-транслятор. Подивись у довіднику, якщо хочеш, – Форд простягнув Артурові "Путівник по Галактиці для космотуристів", а сам скрутився калачиком і приготувався до стрибка.
Раптом світ перекинувся з ніг на голову. Артур відчув, що вивертається нутрощами назовні, від чого в очах потемніло.
Комірчина сплющилась, закружляла, перетворилась у цятку. Нічого не існувало крім пупа, якого також не було.
Корабель увійшов у гіперпростір.
"Рибка-транслятор, – незворушно повідомляв "Путівник", – маленький організм жовтого кольору – можливо, найунікальніша істота, що живиться енергією мислячих форм, яка надходить іззовні. Вона поглинає думкохвилі усіх частот, що випромінюються іншими біоформами. Рибка-транслятор утворює в мозку носія телепатичну матрицю, яка замикає думкочастоти нейронних сіток слухового аналізатора на його мовний центр. Таким чином, думкообрази, коли проходять через слуховий аналізатор, декодуються в зрозумілі сигнали за допомогою телепатичної матриці, створеної рибкою-транслятором. На практиці це означає, що маючи її у вусі, ви одразу ж починаєте розуміти будь-яку мову, яка існує у галактиці.
Незбагненність випадку, що призвів до виникнення цієї надзвичайно корисної істоти, наштовхнула деяких філософів на думку про використання цього факту як вирішального аргументу в суперечці про існування Бога.
Аргумент полягає ось у чому: "я відмовляюсь доводити своє існування, – сказав Бог, – бо доказ заперечує віру, а без віри – я ніщо". "Але ж, – сказала людина, – рибка-транслятор не могла виникнути випадково. Якщо це так, то ти існуєш, що означає (з твого власного засновку), що тебе нема. що й треба було довести".
"Ой лихо, – сказав Бог, – такого повороту я не передбачив". І миттєво випарувався хмаринкою логіки.
"Як просто!" – скрикнула людина і відразу довела, що біле – це чорне. І на першому ж пішохідному переході її збила машина.
Більшість теологів одностайно стверджує, що наведений тут доказ – повна нісенітниця. це, щоправда, не завадило Улону Коллуфіду добре заробити на книжці "Хто стоїть за Богом", у якій наведений аргумент посідає чільне місце.
Що ж до бідолашної рибки-транслятора, яка так сміливо подолала перепони на шляху до загального взаєморозуміння, то зазначимо, що вона стала причиною набагато більшої кількості війн за історію Галактики, ніж будь-хто інший".
Артур зітхнув. Не без жалю він відзначив, що стрибок у гіперпростір не доконав його. Цієї миті він був на відстані шести світлових років від Землі. Якби вона існувала.
Земля.
Картина рідної планети болем відгукнулась у серці. Той факт, що Землі більше не існувало, видавався настільки блюзнірським, що просто не вкладався в голові. Він спробував уявити собі, що немає більше ні батьків, ні сестри. Жодної реакції. Він перебрав у пам’яті своїх знайомих. Ніякої реакції. Згадав зовсім незнайомого чолов’ягу, за яким стояв у черзі в універсамі. Всередині щось прокинулось, укололо. Універсаму більше нема. Немає більше продтоварів. Колони Нельсона немає! Пропала колона Нельсона, а усі ніби у рот води понабирали. Та й кому обурюватись? Тепер колона Нельсона існувала лише в його уяві, яка разом із тілом знаходилась у надрах цього смердючого корабля. Артура подолав приступ клаустрофобії.
Англії більше немає. Нехай. Америки, подумав він, також немає. Жодної реакції. Для початку спробуємо оперувати меншими категоріями. Нью-Йорка немає. Ніякої реакції. Він інколи всерйоз і не гадав, що це місто існує насправді. Долара, подумав він, більше немає. Легке хвилювання. Немає фільмів Богарта, сказав він собі. Гострий біль. Закусочні "Мак-Дональд"? Немає більше макдональдських гамбургерів!!!
Удар виявився настільки жорстоким, що свідомість Артура відключилася. Коли він прийшов до тями, то зрозумів, що кличе матусю.
І враз він скочив на рівні ноги.