Ось що написано в «Путівнику по Галактиці для космотуристів» з приводу рушників:
«РУШНИК, — мовиться там, — ПРЕДМЕТ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ ДЛЯ КОСМОТУРИСТІВ. ЙОГО ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ БЕЗМЕЖНА: У НЬОГО МОЖНА ЗАГОРНУТИСЯ ДЛЯ УТЕПЛЕННЯ У ВИПАДКУ ЗАТРИМКИ НА ХОЛОДНИХ МІСЦЯХ БЕТИ ДЖАГЛАНА, МОЖНА ПІДСТЕЛИТИ ПІД СЕБЕ НА ДИВОВИЖНИХ МАРМУРОВИХ ПЛЯЖАХ САНТРАГІНУСА VI, ВДИХАЮЧИ МОРСЬКЕ ПОВІТРЯ; ПІД НИМ МОЖНА СХОВАТИСЯ ВІД ЗГУБНОГО СВІТЛА ЧЕРВОНИХ ЗІРОК У ПУСТЕЛЯХ КАКРАФУНА. РУШНИК МОЖНА ПРИСТОСУВАТИ ЗАМІСТЬ ВІТРИЛА ПРИ СПЛАВІ ПО НЕКВАПЛИВІЙ РІЧЦІ МОЗ. МОКРИЙ, ВІН ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ГРІЗНУ ЗБРОЮ У РУКОПАШНОМУ ПОЄДИНКУ. НИМ МОЖНА ОБВ’ЯЗАТИ ГОЛОВУ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ОТРУЙНОМУ ПОДИХУ Й ВБИВЧОМУ ПОГЛЯДУ ТРААЛЬСЬКОЇ ХИЖОЇ БЛАТЕРНОІ БЛОЩИЦІ[4]. ВИКОРИСТОВУЙТЕ РУШНИК ДЛЯ ПРИВЕРТАННЯ УВАГИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ. ЯКЩО ПІСЛЯ ВСЬОГО ЦЬОГО РУШНИК ЩЕ ЗБЕРЕЖЕ ЧИСТОТУ, НИМ МОЖНА ВИТЕРТИСЯ.
РУШНИК — ПОТЕНЦІЙНИЙ НОСІЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ. ТАК, НАПРИКЛАД, ЯКЩО СТРЕГ[5] ДІЗНАЄТЬСЯ, ЩО КОСМОТУРИСТ МАЄ ПРИ СОБІ РУШНИК, ВІН АВТОМАТИЧНО ПОДУМАЄ, ЩО ТОЙ ТАКОЖ МАЄ ЗУБНУ ЩІТКУ, ФЛАНЕЛЕВУ СЕРВЕТКУ ДЛЯ ОБЛИЧЧЯ, МИЛО І З ДЕСЯТОК БІСКВІТІВ, ФЛЯЖКУ, КОМПАС, КАРТУ, НИТКИ, ЗАСОБИ ВІД КОМАРІВ, ДОЩОВИК, СКАФАНДР і т. д. і т. п. БІЛЬШЕ ТОГО, В ЦЬОМУ ВИПАДКУ СТРЕГ ЛЮБ’ЯЗНО ЗАПРОПОНУЄ КОСМОТУРИСТУ БУДЬ-ЯКУ ІЗ ВИЩЕЗГАДАНИХ, А ТАКОЖ ДЮЖИНУ ІНШИХ НЕОБХІДНИХ РЕЧЕЙ, ЯКІ КОСМОТУРИСТ МІГ ЧИСТО ВИПАДКОВО «ЗАГУБИТИ». СТРЕГ ПОДУМАЄ, ЩО ТОЙ, ХТО ПІЗНАЄ ВСЕСВІТ УЗДОВЖ І УПОПЕРЕК, ПІДКОРЮЄ ЙОГО У БЕЗПЕРЕРВНІЙ БОРОТЬБІ ЗІ СТИХІЄЮ, ЯКА ЗРЕШТОЮ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПЕРЕМОГИ РОЗУМУ, ПЕРЕБУДОВУЄ ЙОГО, І В ТОЙ ЖЕ ЧАС НОСИТЬ ІЗ СОБОЮ РУШНИК, — БЕЗСУМНІВНО, ЦЕ ТА ЛЮДИНА, З ЯКОЮ ВАРТО РАХУВАТИСЬ.
У СЛЕНГУ КОСМОТУРИСТІВ Є НАВІТЬ ВИРАЗ. У ЯКОМУ ВІДБИЛОСЯ ЗНАЧЕННЯ РУШНИКА: «ГЕЙ, ТИ САСАЄШ[6] ЦЬОГО ГУПІ[7] ФОРДА ПРЕФЕКТА? ЦЕЙ ФРУД[8] ЗНАЄ, ДЕ ЙОГО РУШНИК».
Зручно вмостившись на рушнику в надрах Фордової сумки, інфрадельта-хвильовий датчик заблимав настирливіше. На висоті кількох миль над Землею, величезні жовті «щось» завершили розгортання бойових порядків. Черговий біля телескопа Джодрелл Бенк вирішив випити чашечку чаю.
— Ти маєш із собою рушник? — раптом запитав Форд у Артура.
Артур, змагаючися з третім кухлем, звів очі.
— Що? А, ні, навіщо він мені потрібен? — він уже перестав дивуватися.
— Допивай, — Форд роздратовано клацнув язиком.
У цей час далекий глухий гуркіт перекрив усі шуми — перешіптування відвідувачів бару, рев музичного автомата і навіть безперервне гикання їхнього сусіда біля стойки, якому Форд все ж таки поставив віски.
— Що це таке? — Артур підхопився на ноги, захлинаючись пивом.
— Не хвилюйся, — відповів Форд, — це ще не вони.
— Слава Богу, — сказав Артур.
— Швидше за все, це лише зносять твій будинок, — додав Форд, допиваючи третій кухоль.
— Що? — заволав Артур.
Він вирвався з-під Фордового впливу і, безтямно озираючись, кинувся до вікна.
— Боже, це ж вони. Руйнують дім! Чому я тут сиджу, Форде?
— На даному етапі це вже не має значення, — запевнив його Форд, — дай їм порозважатися.
— Порозважатися? — ревнув Артур. — Я їм порозважаюсь! — Він ще раз визирнув у вікно, щоб пересвідчитись, що вони мають на увазі одне й те ж саме. — Я їм покажу, як розважатися! — крикнув Артур вже на вулиці, погрозливо вимахуючи напівпорожнім кухлем.
За час перебування в барі кількість його друзів аж ніяк не збільшилась.
— Зупиніться, вандали! Грабіжники! — волав Артур, біжучи. — Зупиніться, огидні вестготи!
Форду будь-що треба було наздогнати Артура. Перед тим, як кинутись навздогін, він попросив пакунок арахісу.
— Будь ласка, сер, — бармен передав йому кульок, — двадцять вісім пенсів, будьте ласкаві.
Форд був ласкавий. Він простягнув бармену п’ятифунтовий папірець і запропонував залишити решту. Бармен недовірливо подивився спочатку на гроші, потім — на Форда. Його охопила лихоманка; на мить він закляк. Ніхто на Землі досі не відчував чогось подібного. У хвилини найглибшого стресу будь-яка дієздатна біоформа породжує нечутний сигнал. Він тим сильніший, чим більша відстань від місця народження. Ця відстань на Землі не може перевищити 16 000 миль, що є недостатнім для розпізнання сигналу. Зараз Форд Префект перебував у глибочезному стресі, а місце його народження було віддалене від планети Земля на 600 світлових років.
Бармен, що відчув сигнал Форда, захитався, вражений незбагненністю цієї відстані. І хоча в його мозку такі величини не вміщалися, він поглянув на Форда Префекта з неприхованою повагою.
4
Траальська хижа блатерна блощиця —