ЛАУРЕНЦ Боюся, я не маю так багато часу, я не матиму часу навіть на невеликий сон. Благальним тоном. Я віддам Вам за це багато, може, навіть усі свої заощадження. Але я мушу працювати, а моя робота випереджає час, а ті кілька днів, які я матиму взимку для себе, я хочу побути в горах. І навіть тоді, коли я відмовлюся від цього відпочинку, мого часу не вистачить, щоб оплатити цей дорогий сон. Збентежено. А, власне, котра година? Мій годинник зупинився. Я думаю, я вже, напевно, дуже пізно.
ПРОДАВЕЦЬ Наближається половина восьмої.
ЛАУРЕНЦ нерішуче Так, так, половина восьмої.
ПРОДАВЕЦЬ Я мушу зачиняти. Звикло я маю відчинено лише до шостої години ранку. Від шостої до шостої. Робота теж не з легких. Позіхає.
ЛАУРЕНЦ Таж я мушу… ні, це неможливо. Пів на восьму ранку! Я мушу негайно йти в бюро, ради Бога, хоч би не запізнитися!
ПРОДАВЕЦЬ А сон, отож, Ви не берете його?
ЛАУРЕНЦ До побач… Я дуже дякую, прошу пробачення… однак це справді перевершує мої можливості. Наш брат не може собі такого дозволити… прошу пробачення… так… тоді, значить…
ПРОДАВЕЦЬ відчиняє двері.
ЛАУРЕНЦ — у той час, коли він виходить, знову чути шум вулиці — Ще раз: дуже дякую.
ПРОДАВЕЦЬ Прошу, прошу.
Двері зачиняються.
ЛАУРЕНЦ переходить вулицю Пане інспекторе, прошу пробачення, чи справді вже пів на восьму ранку?
ІНСПЕКТОР РУХУ Ви п’яні, чи що? Звісно, пів на восьму. Чого Вам треба?
ЛАУРЕНЦ Нічого. Дякую. Швидко біжить. Я мушу якнайшвидше в бюро. Кличе. Таксі! Повз нього швидко проїжджає машина. …зникла… Пане інспекторе, де найближча стоянка таксі?
ІНСПЕКТОР РУХУ На площі Святого Стефана[9]… друга вулиця ліворуч… а потім праворуч.
ЛАУРЕНЦ Дякую, дякую, я вже знаю… але так я швидше дійду пішки. Біжить, чути шум вулиці, знову біжить.
Відчиняється брама, Лауренц заходить до передпокою бюро.
ЛАУРЕНЦ захеканий Доброго ранку, пане Новаку… Чи всі вже прийшли?
НОВАК Так. Що це з Вами? Сьогодні Ви, однак, запізнились. Пан Мандль уже нагорі, і шеф також. Я дав йому ключі, я подумав, що Ви захворіли.
ЛАУРЕНЦ Ні, ні… Біжить далі, сходами догори. Доброго ранку, пане Шперль.
ШПЕРЛЬ проходячи повз нього Доброго ранку.
ЛАУРЕНЦ Доброго ранку, панно…
ПАННА Доброго ранку.
ЛАУРЕНЦ різко відчиняє двері Доброго ранку, панно… Анно.
АННА Так, доброго ранку, пане Лауренце. Що це сталося… Ви так пізно прийшли. Шеф учора не мав на увазі… щоб Ви відразу… прийшли майже на одинадцять хвилин пізніше.
ЛАУРЕНЦ Панно Анно… друкарська машинка… я відразу віднесу її… справді, літера «Е»…
МАНДЛЬ А, привіт, друже. Де це Ви вчора пропали? Я шукав за Вами по всіх усюдах… на Набережній Вас теж не було… чим Ви займалися… ну, кажіть вже, як то воно було.
ЛАУРЕНЦ Прошу Вас, я не хотів би… про це говорити…
МАНДЛЬ зовсім не чує його Уявіть собі, я все-таки купив потім зелену шовкову хустину. Панно Анно, Ви маєте знати, у Фереца.
АННА Ці шовкові хустини у Фереца, вони просто чудові… А втім, Лауренце, Ви маєте негайно зайти до шефа.
ЛАУРЕНЦ Так?
АННА продовжує без паузи У Фереца, такі не побачиш навіть уві сні…
Слова «уві сні» звучать, мов відлуння, крізь фільтр до кінця.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Лауренце, та де ж Ви пропали!
ЛАУРЕНЦ Так, я вже йду, пане генеральний директоре.
Цикади[10]
Оповідач
Робінзон
Полонений
Антоніо
Бенедикт
Місіс Гелен Браун
Містер Чарльз Браун
Сальваторе
Принц Алі
Жанет
Стефано
Жіночий голос, ніжний і дзвінкий
Жіночий голос, хрипкий і старий
Чоловічий голос
Другий чоловічий голос
Жодна з осіб не має декламувати, чи надавати текстові не притаманної йому таємничості.
ОПОВІДАЧ Він справді розповідає, зовсім просто, деколи лише відсторонено переказує події; там, де стає небайдужим (посилається на себе або покликається на власний досвід), то робить це надзвичайно стримано. Там, де він говорить про місіс Браун або про інших осіб, його тон має бути трохи іронічним, або, ще краще: тут мусить створюватися враження легкої іронії, притаманної самому текстові. Останні фрази, історію цикад, слід вимовляти зовсім просто — «так було воно, і не інакше» — з анонімною простотою легенди.
9
10
Перша трансляція радіоп’єси відбулася 25-го березня 1955-го року на Північно-західному німецькому радіо в Гамбурзі.