Не шукай забуття! Пригадуй усе! І сухотний спів туги, яка проймає тебе, стане плоттю.
Завмирає музика, яку ми одного разу вже чули. Я її знаю, і ти її знаєш. Двері зачиняються під подувом вітру, а з неба, над морем, аж до землі пролягла дорога.
Музика.
ОПОВІДАЧ Острова й осіб, про яких я вам розповів, не існує. Однак є інші острови й люди, які прагнуть жити на островах. Я сам був одним із них і пригадую, як одного дня, коли я спускався до берега, то з кимось зустрівся, і він відвів погляд. Я зрозумів відразу, бо й сам не хотів, щоб мене тут бачили. Він мав впоратися з цією «історією» — мені здається, це була неприємна й сумна історія, якої він не розповів би мені, як і я своєї йому. Так, здається, це було саме опівдні, коли ми намірилися пройти один повз одного. Та раптом сталося те, що перешкодило нам це зробити. Із пересохлих горлянок вирвався крик, я міг би навіть сказати, що це була музика, шалений, несамовитий спів, який ринув на шлях і покотився до моря. Ми зупинилися й перелякано дивилися один на одного.
Бо колись цикади були людьми. Вони перестали їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати. Утікаючи в спів, вони ставали все сухішими й меншими. І тепер цикади співають, занапащені своєю тугою — зачаровані, однак і прокляті, бо голоси їхні стали нелюдськими.
Добрий Бог
Суддя
Ян, молодий чоловік зі Старого світу
Дженніфер, молода дівчина з Нового світу
Біллі та Френкі, дві білки
Вартовий
Службовець суду
Циганка
Жебрак
Жінка
Портьє
Ліфтер
Продавець газет
Полісмен
Двоє дітей
Бармен
та голоси, монотонні, невизначеної статі
У судовій залі
Вентилятор увімкнений, надворі — розпал літа.
СЛУЖБОВЕЦЬ СУДУ говорить на вході до приміщення Ваша честь…
СУДДЯ Слухаю?
СЛУЖБОВЕЦЬ СУДУ Чи можна привести звинуваченого?
СУДДЯ Так. І вимкніть вентилятора.
СЛУЖБОВЕЦЬ СУДУ 3 Вашого дозволу, — у таку пекельну спеку?
СУДДЯ Вимкніть його!
Двері відчиняються; заходить вартовий зі звинуваченим.
ВАРТОВИЙ Ваша честь, звинувачений! Приглушено. Сюди. Під час допиту Ви мусите стояти, зрозуміло?
Вентилятор обертається повільніше й зупиняється.
СУДДЯ зміненим голосом Сідайте!
ВАРТОВИЙ тихо, заповзято Сісти! Сідайте. Вам дозволили сісти.
СУДДЯ А Ви можете йти, Свіні. Ви також, Россі.
ВАРТОВИЙ Як накажете.
СЛУЖБОВЕЦЬ СУДУ Дякую, Ваша честь.
Обидва чоловіки залишають приміщення. Якусь мить панує тиша. Суддя перегортає папери.
СУДДЯ говорить нерозбірливо, роблячи якісь помітки Нью-Йорк Сіті, …серпня, тисяча дев’ятсот… п’ятдесят… Далі швидше, виразним, байдужим голосом. Ім’я? Дата народження? Місце народження? Колір шкіри? Будова тіла? Зріст? Конфесія? Середня доза вживання алкоголю? Психічні вади…
ЗВИНУВАЧЕНИЙ Я нічого про це не знаю.
СУДДЯ продовжує тим же тоном Підозрюється в убивстві…
ЗВИНУВАЧЕНИЙ Кого?
СУДДЯ привітно, неупереджено Убивча спека. Такого гарячого літа ще не було. Чи пригадуєте? Може, шість років тому, коли Джо Бемфілд та Еллен… Еллен…
ЗВИНУВАЧЕНИЙ Еллен Гей.
СУДДЯ Вірно. Коли обох розірвала бомба. Тоді так само пекло.
ЗВИНУВАЧЕНИЙ Так, пригадую.
СУДДЯ просить вибачення Звичайно, ми тут не для того, щоб розмовляти про високі температури.
ЗВИНУВАЧЕНИЙ Маю надію.
СУДДЯ Однак було б безглуздо ставити Вам запитання, відповіді на які я вже знаю.
ЗВИНУВАЧЕНИЙ зверхньо Ви?
СУДДЯ знову роблячи якусь помітку, мимохідь Це ж правда, наприклад, що Ви жили в старому будинку на розі 63-ої вулиці та П’ятої авеню недалеко від зоопарку[32]…
ЗВИНУВАЧЕНИЙ А-га!
СУДДЯ Вас заарештували полісмени Бонді та Креймер у холі готелю «Атлантик», коли Ви, невдовзі, як це відбулося, поспішно намагалися вийти…
29
Перша трансляція радіоп’єси відбулася 29-го травня 1958-го року. Спільна передача Баварського та Північно-західного німецького радіо в Гамбурзі.
30
Назва радіоп’єси співвідноситься з назвою драми Бертольда Брехта «Добрий чоловік зі Сезуану» (1938–1940).
31
32