Хтось стукає в двері.
ЖІНКА ззовні Ви звільняєте кімнату, а чи залишаєтесь?
ЯН Уже йдемо.
ЖІНКА Давай, давай! Здалеку. Коли ми маємо прибирати?! Неподобство! Вже пополудні. Тут треба було б…
ГОЛОСИ
ІДІТЬ НА ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО ЙДІТЬ ДАЛІ
ДОВІРТЕСЯ НАМ ЗІЗНАЙТЕСЯ НАМ
ЧОМУ НЕ ВТІШАТИСЯ БЕЗ КАЯТТЯ
РОЗКАЖІТЬ ПРО ЦЕ ВСІМ РОЗКАЖІТЬ ПРО ЦЕ ЦІЛОМУ СВІТОВІ
ПОЗНАК НА СОНЦІ РАХУНОК НА МІСЯЦІ
ПАЛИВО МРІЙ ГУСТІШЕ СВІТЛІШЕ ПАЛАХКОТЛИВІШЕ
ОСТАННЮ ВАШУ СОРОЧКУ УСЕ МАЄ СВІЙ ШЛЯХ
НАВІЩО ВИНУВАТИТИ ІНШИХ
ПІДБАДЬОРТЕ ДОДАЙТЕ НАСНАГИ ВВЕДІТЬ В ОП’ЯНІННЯ
РОЗДАЙТЕСЯ ВШИР ВДИВЛЯЙТЕСЯ ВДАЛЬ
ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПРИ ЧЕРВОНОМУ СВІТЛІ:
СТІЙ! ТИ НЕ ЗМОЖЕШ ЦЬОГО ЗРОБИТИ —
ЯН Лист від білки?
ДЖЕННІФЕР категорично Жодних листів від білки.
У судовій залі
ДОБРИЙ БОГ Ось так це все почалося.
СУДДЯ Виглядає на те, що скоро буде кінець.
ДОБРИЙ БОГ Ви не розумієте. Тоді зволікання було рівнозначним смерті, і я відчував, що все має початися знову. Саме від цього моменту я й почав стежити.
СУДДЯ І навіщо було тут стежити? Я не бачу в цьому нічого незвичного, що молодий чоловік під час подорожі — покашлює — шукає й знаходить невелику пригоду. Подорожні знайомства. Звична історія. Не зовсім порядно, дещо бездумно. Однак такий самий випадок, як і багато інших.
ДОБРИЙ БОГ Це не випадок. Настав день. Нічні образи розвіялися.
СУДДЯ обережно Ви — мораліст? Вас це обурює?
ДОБРИЙ БОГ О, ні. Я нічого не маю проти бездумних, знуджених або самотніх, яким не таланить. Це ж відомо, що всі вони не хочуть на самоті убивати час. Та хіба Ви не зауважили, що це вже розпочалося? Ось послухайте, як це було. Він запитав: «Лист від білки?», бо на якусь мить утратив упевненість у собі. Він не мав так запитувати. Вона ж відповіла: «Жодних листів від білки». Вона не мала відповідати на це запитання, і він запитував далі:
Знову в готелі
ЯН Ти голодна?
ДЖЕННІФЕР непевно Це так важливо тепер?
ЯН Так.
ДЖЕННІФЕР Так, голодна.
ЯН Хочеш духмяної кави, білих тостів і соку із апельсинів?
ДЖЕННІФЕР Страшенно хочу, всього.
Далі в судовій залі
ДОБРИЙ БОГ При цих словах вона знову на нього поглянула, і цей день настав.
СУДДЯ перегортаючи сторінки Отож, вони пішли снідати. Із кафетерію він зателефонував до агенції пароплавства, де йому надали інформацію, що він має за день, за два, поцікавитись знову, бо наразі йому ще не можуть гарантувати місце на «Іль-де-Франс.»
ДОБРИЙ БОГ І цей день настав.[43] На всіх перпендикулярних і прямих вулицях міста вирувало життя, і знову зазвучав несамовитий гімн — роботі, платні й дедалі більшим прибуткам. Димові труби ревіли, вони височіли як колони воскреслих Ніневії[44] та Вавилону[45], а тупі й гострі черепи велетенських будинків торкалися сірого тропічного неба, яке стікало вологою і, мов безформна огидна губка зволожувало дахи. Рапсоди у великих друкарнях бралися до набірних машин, сповіщали про події й анонсували прийдешнє. Тонни качанів капусти котилися на базари, і в моргах робили манікюр, гримували й виставляли на показ сотні трупів.
Під тиском високих атмосфер знищувались відходи минулого дня, а в універмагах порпалися покупці в пошуках нового харчу й дрантя на завтра. Конвеєрами рухалися пакети, а ескалаторами спускалися й підіймалися крізь пасма сажі, отруєного повітря й викидних газів юрми людей.
Шалене літо летіло новими барвами на лак кузовів автомобілів і на капелюхи жінок, які линули вниз по Парк Авеню[46], на блискучі обгортки рису та меду, індиків та крабів.
І люди відчували себе переповненими життя, і, де б вони не проходили, відчували свою належність до цього міста — єдиного, яке вони змогли винайти й спроектувати для задоволення своїх потреб. Це місто міст, яке у своїй невтомності, у своїй агонії приймало кожного, і в якому все могло процвітати. Усе. І це також.
СУДДЯ Злочин. Убивство.
ДОБРИЙ БОГ відмовляючись від своїх слів Я мав на увазі не це.
СУДДЯ коротко Ну, добре. Отож, після розмови телефоном обоє залишили кафетерій й подалися метром на 125-ту вулицю в Гарлемі[47]. Там вони відвідали бар, де взяли на пам’ять дві пластмасові ложечки, а потім — церкву, з якої потягнули два картонні віяла, на яких зображені сцени з життя святої Катерини зі Сієни[48]. Їх бачили, коли вони слухали в магазині звукозапису в компанії кількох негрів популярну музику, після чого подалися за порадою до бюро подорожей на Лексінґтон Авеню й замовили в готелі «Атлантик» кімнату.
43
44
46
47