Выбрать главу

ДЖЕННІФЕР облишає гру Як довго?

ЯН Продовжуй гру, Дженніфер! Не запитуй: як довго? Краще кажи: тоді я в безпеці.

ДЖЕННІФЕР Тоді я в безпеці.

ЯН А коли Ти супроводжуватимеш мене по Бауері, я подарую тобі довгі лінії життя із рук жебраків, бо хочу Тебе кохати, навіть коли Ти станеш старою та немічною.

ДЖЕННІФЕР перериває гру Лист від білки! Знову, нарешті, лист від білки!

ЯН Що там написано!?

ДЖЕННІФЕР «Нікому цього не кажи. Сьогодні вночі Дженніфер очікуватиме Тебе на Бродвеї під водоспадом із пепсі-коли біля великого димового кільця Лаккі Страйк.»

ЯН Я нікому цього не скажу.

ДЖЕННІФЕР Ти прийдеш?

ЯН Пішли! Бо я теж уже йду.

У судовій залі

ДОБРИЙ БОГ І вони далі провадили гру. Ця гра мала назву: любов. Вони грали в неї скрізь, у темних закутках вулиць і у тьмяних барах на Бродвеї, під пульсуючими коловертями світла перед кінопалацами на 42-й вулиці, під дощем із проміння штучних сонць і комет. Та в грі з ними відбувалося те саме, що й тоді, коли вони усміхалися. Вони порушували будь-які розумні й усталені звичаї.

СУДДЯ педантично Повернулися до готелю перед п’ятою ранку.

ДОБРИЙ БОГ Знесилені й вичерпані надміром сп’яніння й захвату. Вони йшли поруч і дивилися перед себе, віддалені одне від одного більше, аніж у грі, в усміху, а чи вві сні. Потім — мовчазні обійми нагорі, безмовні повинності, виконані без спротиву, усе ще згідно з законом. Однак уже ненадовго.

СУДДЯ роздратовано Це копирсання у подіях не має жодного сенсу. Жоден мотив не стає очевидним. Перебіг подій не прояснює мені зовсім нічого. А я, нарешті, хочу зрозуміти Ваші мотиви. Обурення? Ні. Заздрість?

ДОБРИЙ БОГ Дайте мені трохи часу. Я маю лиш добрі наміри.

СУДДЯ холодно Як це і має бути в Доброго Бога.

ДОБРИЙ БОГ Я довго мав добрі наміри, тоді ще також. Ви мені не повірите, однак я дав їм багато шансів.

Третього дня портьє ще не мав іншої вільної кімнати. Пополудні вони каталися в Центральному парку[52] в запряженому кіньми екіпажі й потрапили в парадну процесію. Попереду, високо закидаючи ноги, витанцьовували танцівниці з тамбуринами, незмінно молоді та пружні, балерини асфальту, які розпускають свій хвіст для жертв і для переможців війни. Верхівки дерев, дахи автомобілів та людські голови увінчували стрічки; діти не чули землі під собою, а білки возсідали на рештках трави. Вони позначали кордони своїх володінь викиненою геть шкаралупою горіхів, а там, де біля водяних лілей на ставку громадилися повітки і гральні автомати, було встановлено кілька дощок, напнуто лаштунки, і за п’ять центів кожен міг туди увійти, щоб пережити театр, подібного якому ще не бувало. Ляльковиками, які водили ляльок на дротах, були Біллі й Френкі, обидві білки. Бо мої хрипкуваті, кровожерні вожаки нічого не любили робити в свій вільний час більше, як показувати людям жаскі спектаклі, вбрані в красиві слова, які віднайшли з цією метою наші поети. Після того, як зібралася дюжина глядачів, за ними опустили лаштунки. Дві інші білки запустили свої кігті в тканину і вчепилися в дерево. Живі гачки. Всередині було темно, внизу виблискувала лише невелика сцена, пофарбована фосфором, злагоджена для того, щоб приймати трупи, а програму з коментарями оголошували обидва актори, чиї голоси лунали зі засідки.

У театрі

ФРЕНКІ Всього за п’ять центів: п’ять найкращих у світі історій кохання!

БІЛЛІ Орфей і Еврідіка[53].

ФРЕНКІ Трістан та Ізольда[54].

БІЛЛІ Ромео і Джульєтта[55].

ФРЕНКІ Абеляр та Елоїза[56].

БІЛЛІ Франческа й Паоло[57].

ФРЕНКІ До пекла їх. До пекла!

БІЛЛІ Та замовкни! Голосніше. А тепер подробиці про першу виставу. Скам’яніння коханої Еврідіки та її сумний кінець у царстві мертвих. Орфей, співак, розірваний на шматки знавіснілими жінками, і на закінчення — ламентація на тлі краси природи.

ФРЕНКІ Смерть. Пошматований. Кінець!

БІЛЛІ Трістан та Ізольда — п’єса про довговолосу королеву та її героя, ефективний чарівний трунок, чорні вітрила у слушний момент і довге болюче вмирання.

ФРЕНКІ розлючено До пекла їх!

БІЛЛІ Це буде пізніше, дурню. І відразу після цього — солодка смерть красеня Ромео і його Джульєтти в похмурій Вероні. Зі склепами, старими мурами, місяцем і безміром ворожнечі замість пересувних декорацій.

ФРЕНКІ Браво. Не забути кинджала!

БІЛЛІ Екскурс у середньовічну Францію. Абеляр та Елоїза.

вернуться

52

…в Центральному парку… — Центральний парк — «зелена оаза» площею 342 га в центрі Мангеттену, яка розділяє його на західну та східну частини. У парку багато тінистих алей, озер, ґротів, фонтанів, статуй, а також музеїв і спортивних майданчиків.

вернуться

53

Орфей і Еврідіка — одна з найвідоміших любовних пар грецької мітології. Тракійський співак, музикант і поет Орфей наділений магічною силою мистецтва, розчулює своєю грою й співом богів підземного царства, які погодились відпустити з Гадесу його кохану дружину Еврідіку. Однак Орфей назавжди втратив її, озирнувшись дорогою назад. До цієї історії у світовій літературі зверталися Овідій (43 р. до H. X. — 17 р.), P. М. Рільке (1875–1926).

вернуться

54

Трістан та Ізольда — закохана пара, герої знаменитої кельтської легенди про рицаря Трістана та Ізольду Білокосу з Ірландії, наречену короля Марка з Корнуелу. Унаслідок дії чарівного напою, який Трістан та Ізольда випили разом, вони не можуть жити одне без одного. Найдавніші літературні обробки походять від XII ст. (старофранцузькі поеми). У німецькій літературі до цієї історії кохання зверталися Ґоттфрід фон Страсбурзький (помер близько 1220) та Ріхард Ваґнер (1813–1883).

вернуться

55

Ромео і Джульєтта — герої однойменної ліричної трагедії Шекспіра (1564–1616). Гинуть внаслідок ворогування родин.

вернуться

56

Абеляр та Елоїза — славетні коханці доби середньовіччя, трагічна історія яких відтворена в своєрідній автобіографії філософа Абеляра (1079–1142) — «Історії моїх страждань» (1131–1136) та в «Листуванні Абеляра й Елоїзи». До цієї історії кохання звертався Ф. Петрарка (1304–1374).

вернуться

57

Франческа й Паоло — закохана пара, зображена Данте в «Божественній комедії». Пісня V. 2-ге коло Пекла. Франческа, донька Ґвідо де Полента, синьйора Равенни, перед 1275 р. була видана заміж за некрасивого та кульгавого Джанчотто Малатеста. Коли він дізнався, що дружина покохала його молодшого брата Паоло, то вбив коханців. За Данте, у Пеклі цю любовну пару, навіки поєднану в обіймах, невпинно носить по колу вихор.