МАТЕРІАЛЬНІ ЗБИТКИ ЛЮДСЬКІ ВТРАТИ
ЗАВЕРНИ СЮДИ ЗАВЕРНИ ТУДИ ПОДОЛАЙ
ТИ НЕ МОЖЕШ УЗЯТИ ЦЬОГО ЗІ СОБОЮ
ІДИ БЕЗ УПИНУ ЙДИ ДАЛІ
ДУМАЙ ПРО ЦЕ НА ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО!
У кімнаті на 7-му поверсі
ДЖЕННІФЕР Я готова. Моя валізка спакована. Вона зовсім легка. Видається, мовби наповнена пір’ям. Легка, мов багаж для польоту. Що я маю тепер сказати Тобі? Прощавай?
ЯН Нічого не кажи, Дженніфер. Якщо можеш, скажи: це було легко, це було гарно. Це буде легко.
ДЖЕННІФЕР повторює за ним Це було гарно.
ЯН Ліпше, я не скажу нічого.
ДЖЕННІФЕР Ти підеш першим? А чи піду я? Ти зможеш перевірити, чи я не залишила носової хустинки. Я завжди забуваю її. Хустинка для того, щоб махати на прощання, із краплиною парфумів, без жодних сліз.
ЯН Пішли разом!
ДЖЕННІФЕР Ні.
ЯН До вулиці.
ДЖЕННІФЕР байдуже Як хочеш. Це не міняє нічого. Чи не так?
ЯН Так, справді так.
Вони відчиняють двері, ідуть коридором до ліфта, їдуть донизу.
ЛІФТЕР Партер?
ЯН Партер.
ДЖЕННІФЕР сама до себе Це буде легко, це буде легко.
ЯН Я ще мушу оплатити рахунок.
ДЖЕННІФЕР Я піду вперед. — Я йду. Біжить геть. Я пішла.
Шум вулиці, до якого долучаються голоси.
ГОЛОСИ
НЕ ЛЯКАЙСЯ ПОНЕДІЛКІВ А ТАКОЖ ВІВТОРКІВ
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ДЛЯ ЧАПЛІ ТА ЛИЛИКА
ТИ НЕ МОЖЕШ УЗЯТИ ЦЬОГО ЗІ СОБОЮ
РУКИ ГЕТЬ ВІД СЕРДЕЦЬ І ПЕЧАТЕЙ
ВІДЧУВАЙТЕ САМІ Й ДИВІТЬСЯ САМІ
СЛУХАЙ І ЙДИ РАЗОМ ТРЕБА ЙТИ ДАЛІ
БЛИЖЧЕ ДО НЬОГО БЛИЖЧЕ ДО ПОРОЖНЕЧІ
ДУМАЙ ПРО ЦЕ КЕРУЙСЯ НАМИ РОЗРАХОВУЙ НА НАС
ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО!
На вулиці
ЯН дедалі голосніше й голосніше, потім розпачливо Дженніфер! — Дженніфер! — Дженніфер!
ПРОДАВЕЦЬ ГАЗЕТ Зустріч ветеранів! Зустріч старих баранів! Зустріч старих стукачів!
ЯН звертається до крикуна Вона мала проходити тут, з валізкою. Вбрана в рожево-біле, кучері спадають на спину. Погляд у неї запитує: чи Вам це подобається?
ПРОДАВЕЦЬ ГАЗЕТ Чи бачив? Що можна побачити? Рожево-біле? Вони всі такі, зі мною таке теж якось сталося. Ви її ніколи не побачите знову. Однак запитайте ще раз он того полісмена. Саме так! Того, зі шоломом на голові й палицею в руці.
ЯН підходить до полісмена Вона не могла відійти далеко. Виглядає, як усі інші, та вона — єдина.
ПОЛІСМЕН Ви — її родич?
ЯН Я відразу побіг, коли зрозумів, що все змінилося. Вона випередила мене на сто метрів.
ПОЛІСМЕН Та що там, випередила. Ви дуже мила людина, однак я мушу спочатку перевести дітей через вулицю. Потім продовжимо нашу розмову. Чи не так, діти?
ДІТИ Переведи нас! Перенеси! Ну, рухайся, блазню! Рухайся швидше, добрий старий дядьку з поліції!
ЯН іде далі, голосно гукаючи в різних напрямках Дженніфер! Дженніфер!
Коли його крик замовкає, раптово настає тиша, згодом
ДЖЕННІФЕР без здивування Ти?
ЯН засапаний Дай мені свою валізу.
ДЖЕННІФЕР Ян!
ЯН Ти при своїм розумі? — Стоїш тут, стискаєш кулаки, ще й відкидаєш волосся з чола. Ми йдемо назад.
ДЖЕННІФЕР Справді?
ЯН Як Ти могла піти? Я ніколи Тобі цього не пробачу.
ДЖЕННІФЕР Ян.
ЯН Я мав би відлупцювати Тебе на очах у всіх, я Тебе відлупцюю…
ДЖЕННІФЕР Так, так, гаразд.
ЯН Чи Ти підеш, якщо я відішлю Тебе геть!?
ДЖЕННІФЕР Ні.
ЯН Чи знаєш Ти, де Твоє місце, хоча Ти й втратила розум?
ДЖЕННІФЕР Я тільки не знаю місця для нас обох. Однак якщо Ти знаєш його, я знатиму теж.
ЯН Я знаю його. Скажи, чи не був це знак?
ДЖЕННІФЕР Так. Так.
ЯН Коли я попросив рахунок, то почув, що нагорі звільнилась кімната, з боку вулиці, на тридцятому поверсі. Тієї миті я щось відчув і подумав, що мушу піти за Тобою й сказати Тобі про це. Що Ти скажеш на це?
ДЖЕННІФЕР О, так. Так.
ЯН Бо Ти бажала цього, а я не виконав іще жодного Твого побажання, нічого ще не подарував Тобі.
ДЖЕННІФЕР повільно Поцілуй мене. Ось тут, на вулиці. Нехай це буде перед вітриною з апельсинами й брунатними ананасами. Або перед червоним хрестом машини швидкої допомоги й одногорбим верблюдом, якого тут проводить циркач. А також на тлі кісточок персиків і зелених фініків, які постійно тут пролітають, бо їх викидають мулати.
ЯН А Ти не боїшся зганьбитись на вулиці?
ДЖЕННІФЕР Ні. І я вже знаю, чому.
ЯН Скажи!
ДЖЕННІФЕР Щоб кожен міг бачити, що незабаром я буду зовсім утраченою, і щоб кожен відчув, що я втратила гордість і гину від такого приниження; що я оцієї миті дозволяю Тобі мене стратити, або кинути геть, як непотрібну річ після кожної вигаданої Тобою гри.