У барі на 46-й вулиці
ЯН заходить Доброго дня.
БАРМЕН Чого забажаєте?
ЯН здригається Не знаю. А чого саме?
БАРМЕН Подвійного віскі. Льоду по вінця. За Вашим бажанням.
ЯН Гаразд. Тільки швидко. Котра, власне, година? Мій годинник іде так повільно. Напевно він скоро зупиниться, бо я не накручував його кілька днів.
БАРМЕН порається в барі Прокляття! Ну і спека сьогодні. Ставить перед ним на стійку склянку. Більше, ніж на годину, напевно, що не відстав. Я можу ввімкнути радіо. Тоді Ви невдовзі знатимете точний час.
ЯН Це дуже люб’язно з Вашого боку.
БАРМЕН крутить ручку настройки, шукаючи станцію Бейсбол уже закінчився. Реклама, звичайно.
ГОЛОСИ тихо, лунають із радіо
ІТИ ЙТИ ДАЛІ ІТИ
ЯН Я мушу йти.
БАРМЕН По 46-й вулиці Ви не пройдете. Там розрили вулицю. До мене не йдуть клієнти. Ви мусите повернутися й обійти цілий блок.
ЯН Он як. Справді, тут так порожньо.
ГОЛОСИ тихо
ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО
ЯН Прошу, ще одне віскі, подвійне. Знаєте… Я б якось хотів… Я не затримую Вас?
БАРМЕН Звичайно, що ні. Я знаю, як це буває. Цього не знає ніхто.
ЯН Та ні. Це не те. Та коли обміняєшся кількома словами, стає легше. Тільки й усього.
БАРМЕН Ви дуже симпатичний чоловік. Ставить йому склянку.
ЯН Ця газета — сьогоднішня?
БАРМЕН Звичайно. Візьміть!
ЯН Я хочу лише кинути погляд… Я вже кілька днів не тримав у руках газети. Розгортає її.
ГОЛОСИ тихо ДУМАЙ ПРО ЦЕ
ЯН У нас, я маю на увазі там, з того боку, змінився уряд. А я й не підозрював.
ГОЛОСИ
ЖОДНОГО ПРОЩЕННЯ НЕМАЄ ЧАСУ ДЛЯ ПРОЩЕННЯ
ЯН зривається з місця Час! Ви не могли б знайти іншої програми?
БАРМЕН Звичайно, я спробую.
Намагається знайти іншу станцію.
ГОЛОСИ вриваються в супроводі сторонніх шумів
ДУМАЙ ПРО ЦЕ ТИ НЕ МОЖЕШ ЦЬОГО
СТІЙ! ЗУПИНИСЯ НА СВІТЛО СТІЙ!
БАРМЕН Я намагаюся.
Він крутить ручку настройки далі й натрапляє на музику, яка голосно вривається в простір і потім обривається приглушеним вибухом.
У коридорі 57-го поверху
ФРЕНКІ Як вона гарно вмерла! Як гарно злетіла!
БІЛЛІ А що з ним? Його не було. Він не прийшов. Плаксиво. Неподобство.
ФРЕНКІ Я обсмалив собі хутро. Трохи не злетів разом з нею. Яким буде наш рапорт?
БІЛЛІ Прекрасний вибух, хоча розрахований кепсько. Одного мерця замало. А бос чекає внизу, у холі. Хотів почути.
ФРЕНКІ манірно Я не наважуюся з’явитися йому на очі.
Я обсмалив собі хутро.
БІЛЛІ Послухай! Вони вже йдуть. Вайло! Спускатимемося знадвору. Стрибай по кімнаті, до вікна. Забираймося геть!
ФРЕНКІ Тьху, що за вигляд! Чорнота, як у пеклі. Запах горілого. Димить іще. Кашляючи. Ах, як добре!
У залі суду
СУДДЯ Вона померла одна.
ДОБРИЙ БОГ Так.
СУДДЯ Однак, чому одна? Веде далі, впевненіше. Бо він раптом, коли було ухвалено рішення, відчув бажання побути на самоті, спокійно посидіти з півгодини й подумати, так, як він думав раніше, поговорити, як говорив раніше про місця, до яких він ніколи не мав стосунку, звернутися до людей, які також не мали до нього будь-якого стосунку. Він узявся за старе знову, і за якусь мить Порядок сягнув його своїми руками. Він був нормальним, здоровим і справжнім, як чоловік, який випиває у тиші перед вечерею склянку після того, як сполошив шепіт коханої від своїх вух, а від ніздрів — її спокусливий запах, чоловік, чиї очі знову пожвавлюються, коли бачать свіжовидрукувані газетні шпальти, і чиї руки брудняться об стійку бару.
ДОБРИЙ БОГ Він був урятований. Він знову був на землі. Тепер він, напевно, уже давно повернувся й житиме довге життя з гнітючим настроєм та з посередніми переконаннями.
СУДДЯ І, напевно, не забуде ніколи. Так.
ДОБРИЙ БОГ Ви справді так думаєте?
СУДДЯ Так.
ДОБРИЙ БОГ Ми доходимо до кінця?
СУДДЯ Ви можете йти. Довгим коридором, донизу, туди, де є патерностер[61]. Ви вийдете запасним виходом. Там Вас ніхто не затримає.
ДОБРИЙ БОГ А звинувачення?
СУДДЯ Воно чинне.
ДОБРИЙ БОГ Вирок? Ваш присуд — я ніколи не довідаюся про нього? Що за блиск спалахує у Ваших очах, Ваша честь? З яким застереженням Ви ставили свої запитання, і з яким відповідаєте на них тепер?
Мовчання — і тільки мовчання?
Він іде, і за ним зачиняються двері.