Утім, у Картера було ще декілька невирішених справ. Він помирився з батьками та сестрою. Остання також брала участь у «Раю 2070», але не пройшла, чому хлопець був радий. Картер провів серед рідних роз’яснювальну роботу, а також видалив з їхніх телевізорів ідеологізовані канали (тобто, майже всі). Як тільки це було зроблено, люди немов змінилися самі. Далі вже можна було переконувати про видалення ID-мікрочіпів та багато чого іншого.
Але дехто зі знайомих Картера все ж таки у шоу переміг… Це була Анжеліка. Він про це дізнався із самого шоу, де та радісно верещала на камеру, коли оголошували результати. Поки дівчину не встигли перевезти до Австралії, хлопець вирішив її надоумити. Хоча він точно і не знав, чим така перемога їй загрожує, як і решті мільярда.
2
Картер зібрався приїхати до будинку Анжеліки і прямо з нею поговорити. Він сподівався на голос її розуму. Що переконає її аргументами, логікою. Хоча хлопцю друзі і казали, що логіка тут взагалі-то ні до чого. Але Картер вирішив спробувати. Його підвіз Джеймі, взявши у Ахмада ховерджип.
Це був престижний район з дорогими будинками, і помешкання дівчини не було винятком. Картер подзвонив у двері. Коли Анжеліка відчинила, він на декілька секунд ніби втратив дар мови — чи то від хвилювання, чи то її краса справила на нього такий ефект.
— Картере? — запитала вона. — Що ти тут робиш?
— Привіт… Та в мене були справи поруч… А потім згадав, що ти тут близько живеш, і вирішив привітатися. Наче давно не бачились. Я тоді пропав трохи, ти мене вибач, у мене…
— Та нічого, я вже й забула! — посміхнулась дівчина. — Ну, привіт! Вибач, не можу тебе запросити до себе, якраз збираю речі для поїздки до Австралії. Я таки перемогла у тому шоу! Пам’ятаєш, «Рай 2070»? Ми, здається, бачили тоді його рекламу… Як давно це було!
— Так, справді давно… А я тебе бачив на шоу. Ти із хлопцем там, здається, була…
— Із яким? А, Стів… Ми уже розійшлися. Не підійшли одне одному…
Картер полегшено видихнув.
— Так ти перемогла, кажеш? Вітаю!
— Дякую! Бачиш, яка я зараз гарна? Наче знову народилась від вживлення цього імпланта! І тепер я такою буду завжди!
— А вже вживили? — збентежено запитав хлопець.
— Так, тому і речі збираю. Завтра відлітаємо на райський континент!
— Ясно… — відповів він. — А знаєш…
— Що?
— Я чув від одного знайомого, що у цьому серцевому імпланті якийсь дефект… — почав вигадувати Картер.
— Який ще дефект? Що це ти говориш?
— Ну, загалом… Анжеліко, я думаю, тобі не варто туди їхати. І імплант той треба вийняти, поки не пізно. Це все обман. Хтозна, що там воно буде…
— Картере, що ти вигадуєш? Знайдеш собі іншу дівчину!
— Та я не про це… Я серйозно кажу…
— Я розумію, ти не хочеш, щоб я їхала. Але це моя перемога і моє вічне життя. Я не винна, що ти не пройшов!
— Я й не брав участі…
— Мене це не обходить. Будь ласка, поважай мій вибір. Мені було з тобою цікаво, ти непоганий хлопчина. І я тобі бажаю успіху. Добре? — запитала дівчина.
— Добре… — з сумом відповів Картер.
Раптом Джеймі із машини посигналив, наче йому вже набридло так довго чекати.
— Ось тебе вже й кличуть, — сказала Анжеліка. — Ну, прощавай!
— Прощавай, — сказав сумно Картер і дістав рукавичку з кишені.
— А що це в тебе за рукавичка? — із цікавістю запитала Анжеліка.
— Та так… Ти, до речі, не знаєш, як звучить оплеск однією долонею?
3
Того ж дня Картер доставив Анжеліку до Тео, з яким він попередньо поговорив. Іншого лікаря, який міг би вийняти цей імплант, хлопець не знав. Насправді ж, окрім Тео, нікого іншого й не було, хто міг це зробити. Бо сам же він цю технологію і винайшов. Але, не випробувавши її до кінця, піддався на обман Вакха, який привласнив її собі.
Історія Тео і Вакха — зовсім окрема історія. Після неї лікар-науковець вирішив майже повністю закритись від світу, а щоб хоч якось спокутувати те, що ненароком наробив, почав лікувати бездомних людей та тварин. Яких знаходив його робот Гермес. І серед яких був сам Картер.
Однак все це лікар розповів хлопцеві лише згодом. А зараз він оглянув Анжеліку, провів її через свою діагностику та дуже здивувався, побачивши у серці дівчини «дещо». Коли Картер розповів про шоу, мільярд щасливців, Австралію і таке інше, Тео прийшов у розпач.
— Який же я дурень, — сказав він. — Їх треба всіх рятувати, усіх! Технологія до кінця не вивчена! А цей монстр міг ще й підлаштувати її під себе чи хтозна що з нею зробити…