— Ну що? — запитала вона.
Картер ще був під враженням.
— Як я і припускав… — відповів він. — Такі слова просто мають бути покладені на не менш дивовижну мелодію! Я потім ще обов’язково переслухаю. Прогуляємось?
Вони підвелись і пішли гуляти парком. Уже була восьма година вечора й трохи потемніло, але вуличне освітлення з лишком це компенсувало, створюючи досить романтичну атмосферу.
Анжеліка розповідала про свою сім’ю. Батько її обіймав якусь високу посаду в одному із найбільших банків, і забезпечував матеріально всю родину. У Анжеліки був ще брат, на 12 років старший за неї, який пішов слідом за батьком і працював у тому ж банку. А також сестра, старша на 7 років, яка вийшла заміж і переїхала жити в Європу. Мати її не працювала, а займалась постійним саморозвитком: йога, різні тренінги, курси та книги з особистого зростання і таке інше. Анжеліка разом з татом інколи її підколювали, коли вона вже почне втілювати у життя те, що дізнається на тренінгах. Але, напевно, ще був не час.
Дівчина розповідала, як їздила відпочивати разом з родиною в Європу, Азію, Австралію, і знайомство з різними культурами завжди її вражало. Хоча вони і не надто відлучались від території курортних комплексів чи туристичних маршрутів. А минулого року вона з родиною навіть була на Міжнародній космічній станції «Оріон 122», де виходила у відкритий космос. Наша планета їй здалась дуже красивою, коли вона дивилась на неї звідти. Анжеліка сказала, що навіть відчула щось на зразок патріотизму за те, що є жителькою планети Земля.
Картер слухав все це і не міг зрозуміти, що така дівчина робить поруч із ним. А Анжеліці просто було з ним цікаво. Вона наче відкривала для себе щось нове, як нову культуру в країнах Азії чи нашу планету з космічної станції. У Картері вона побачила дещо справжнє, хоча, можливо, і трохи наївне. Але саме цієї справжньості не вистачало багатьом людям з її кола спілкування. І відповідало певним внутрішнім устремлінням у ній самій. Щоправда, дівчина собі у цьому не зізнавалась, а думала, що просто цікаво проводить час із неординарним, трохи дивакуватим хлопцем.
Вони йшли доріжкою парку, на галявині біля якої стояв невеликий білборд, що можна було увімкнути і проглянути рекламний ролик. Це була реклама нового національного проекту «Рай 2070», який обіцяв людям вічне життя і вічну молодість.
— Давай подивимось, що там розкажуть, — запропонувала Анжеліка.
Картер був не в захваті від цього проекту. У ньому він бачив ще одне насильство над природою. Але дівчині не міг відмовити, і вони увімкнули ролик з білборду.
«Привіт, я Ріккі Анджело, ваш комісар у справах молоді! І я хочу вам розповісти про наш новий неймовірний проект “Рай 2070”. Хто з вас не думав про старість? Усі думали, ще б пак! Ці зморшки, слабкість, які не дають нормально насолоджуватись життям. А про смерть? Хіба це справедливо, що всі наші досягнення зводяться нанівець якоюсь смертю? Я вважаю, що ні! Нарешті наше суспільство задоволене і щасливе, держава піклується про кожного з нас. А тут раптом бац — і смерть! Це нісенітниця! ХХІ століття надворі, агов! До мене підходять мої виборці і питають: “Ріккі, невже я також помру? Зроби щось із цим! Ми для цього тебе обрали!” І нарешті я можу вам сказати: ми вже близькі до вирішення і цього питання! Хочете жити вічно і бути вічно молодими? Скоро це стане реальністю! Слідкуйте за анонсами, очікуйте на старт проекту “Рай 2070”, і разом ми створимо справжній рай!»
— Як тобі? — запитала Анжеліка. — Це так класно, правда? І я хочу бути вічно молодою!
— Але ж це неможливо… — відповів Картер.
— А мені б хотілось… Я після цих реклам починаю боятися старості, це так огидно. А смерть… Це взагалі щось незрозуміле. Для чого вона, коли так хочеться жити і творити? Це навіть якось неприродньо, ну, погодься! Було б значно природніше, якби людина була вічно молодою, вічно любила, творила, вічно жила! А коли я думаю про старість і смерть, в мене виникає відчуття, що це якась прикра помилка… Наче я отруїлась, і лише чекаю, поки ця отрута мене повільно вбиває, і нічого не можу з цим зробити. Може, там знайдуть протиотруту?
— Де, там?
— Ну, в раю… Цей проект, «Рай 2070», про який говорив Ріккі. Він, до речі, красунчик. Я люблю його.
— Любиш?