І взагалі, що значить «згадав»? Згадати можна лише те, що знаєш. «Згадав» — бо знав Його завжди, знав десь глибоко в душі, хоча і не надавав цьому значення, заперечував це розумними силогізмами, але таки знав, знав, не міг не знати? Чи якось по-іншому? Звичайно, знав. Тому і заперечував, бо знав. Але навіщо заперечував… Хоча це вже зовсім інше питання.
Музика Prodigy тим часом долинула і до Картера, оскільки скло вже розійшлося в сторони. Усю красу електропанку він, на жаль, тієї миті оцінити не міг. Лише бурмотів собі під ніс якісь на скору руку придумані молитви, прохання чи ще щось незв’язне, метою яких, звичайно, було врятувати йому життя.
Крик Хижака «Біжи!» Картер сприйняв досить чітко, як звук будильника, який піднімає людину з глибокого сну, от тільки розшифрувати цей звук у слово відразу не зміг. Цей процес зайняв у його мозку декілька секунд. І коли він побачив своїм внутрішнім зором «біжи!» не просто як набір звуків, а як певний логос, як сенс, що закликає до конкретної дії, то швидко зрозумів, що і ремені вже спали і він дійсно може бігти. І він побіг.
Побіг незграбно, падаючи, не знаючи, куди і що там попереду. А попереду було темно, невідомо, сиро, холодно і бридко. І було відчуття, що скільки б ти не біг, все одно тебе знайдуть. Ти не втечеш. Тим більше дорога, по якій ти біжиш, придумана не для того, щоб ти втік. Картер втомився тікати, відчуваючи свою приреченість, і заховався.
Заховався не з надією, що його не помітять, а просто йому набридло, він хотів спокою. Хотів принаймні останні секунди свого життя ні від кого не тікати. Хоч він і намагався притримувати дверцята зсередини, якими закрився у своєму холодильнику чи що це було, але їх швидко відірвали. Він перестав уже дивитись вперед, закрив очі, заплакав ще дужче і лише повторював крізь сльози свої нещодавно вигадані молитви, в яких домінували слова «поможи» і «Боже». Раптом десь зверху пролунав немов грім і все зупинилось. Він заснув.
3
Це був сон не зовсім звичайний. Його навіть не можна було порівняти з тим сном, коли людина після важкого робочого дня, вся знесилена, падає у ліжко і відключається. Він був набагато глибшим і міцнішим. Наче ниточку між сном і реальністю розірвали, і виходу в реальність уже немає або майже немає. І Картер цю ниточку шукає, але не знаходить. Потім забуває про неї і живе лише сном. Однак потім знову згадує і знову шукає. І так постійно по колу.
Йому снилось, що він на своїй фермі в Арканзасі, яка давно вже була продана. І він іде рибалити. Але чомусь, коли приходить на місце, то опиняється не біля тієї невеликої річки, яка текла на фермі, а біля озера Сент-Клер, великого і просторого. Утім, це його зовсім не дивує. Він не помічає неспівпадіння, наче його ферма завжди стояла біля цього озера і саме біля того місця, де знаходився парк і його улюблена лавочка.
Він починає рибалити, вилізши на груди каміння біля берега. Картер чомусь розуміє, що на це каміння краще не ступати, бо так ти стаєш незахищеним від того, що знаходиться в озері. Він знає, що в озері щось має бути, що становить для нього загрозу, але продовжує стояти. Тривожне чекання чогось поступово займає всі його почуття, але він продовжує робити вигляд, що лише ловить рибу.
Раптом він зводить очі від краю берега і бачить, як з озера щось підіймається. Картер відразу впізнав хижака, від якого тікав нещодавно. Тільки цей хижак був набагато більшим і страшнішим. І на голові він мав великі, закручені, як у бика, доверху роги, яких було не двоє, а з цілий десяток в ряд.
Картер вирішив уже кинути вудку і бігти додому на ферму, але раптом побачив великого орла, що летить з неба. Орел був такий же величезний, як і хижак, і прямував до останнього з випущеними пазурами і криком, наче бажаючи впитись у нього і роздерти його. Картер спинився і затамував подих.
Орел налетів на хижака і встромив у нього свої кігті. Хижак присів на коліно, не пручаючись. Картер подумав, що орел переміг хижака, і він тепер у безпеці. Але раптом хижак піднявся з новою силою, а за спиною у нього були орлині крила. Десять бичачих рогів почали виблискувати золотом, наче корона, а на чолі під ними світились написи золотими буквами, які було важко розібрати.
Хижак злетів у небо і рушив на Картера. Хлопець схопився і хотів було тікати до своєї ферми, щоб заховатись там, але раптом згадав, що ферму вже давно купила агрокорпорація. І йому вже немає де заховатись від хижака, який літає над ним і бачить кожен його крок.
Раптом він угледів натовп якихось людей, всіх у білому, які стояли на постаменті, що невідомо звідки взявся. Людей було не злічити. І всі вони дивились догори і співали пісню. Картер підійшов до них і почув, що вони співають осанну хижаку з орлиними крилами і золотою короною з ріг. Він дуже здивувався і вже забув, що хижак його переслідував.