2
Глобальний Союз G17 складався із сімнадцяти найбільш розвинутих країн з усіх континентів і частин світу, від Північної і Латинської Америки до Європи, Азії, Австралії і Африки. Його створили дванадцять років тому, 2056 року, але робота в цьому напрямку велась іще раніше. Відтак усе законодавство й процедури були уніфіковані заздалегідь, зокрема і вживлення ID-мікрочіпа та багато чого іншого. Глобальна служба безпеки також по факту існувала вже давно через тісну координацію національних служб безпеки цих держав, хоча формально ГСБ утворили одночасно з G17 та Глобальною комісією.
Столицю Глобального Союзу вирішили побудувати з нуля на нейтральній території — острові у нейтральних водах, — щоб вона не символізувала причетність до якоїсь окремої країни. І географічне розташування столиці справді було не принциповим, оскільки це об’єднання мало саме глобальний характер і все, що у ньому відбувалось, можна було віднести до будь-якої культури чи держави світу.
Назва «Новий Рим» стала скоріше даниною Риму як уособленню світового міста, світової держави, в якій є порядок і закон. Новий Рим містив лише адміністративні будівлі й необхідну інфраструктуру, тому був не дуже великим, проте достатньо закритим для звичайних громадян через розташування і статус.
Приводом для початку процедури створення Союзу G17 стала світова фінансово-економічна криза, яка поставила під загрозу благополуччя жителів більшості розвинених країн. Котирування акцій провідних банків, фінансових установ та корпорацій швидко падали, виникла справжня паніка і, здавалось, на світ чекає нова Велика Депресія. Ця була як смертельна рана на всій економіці світу, яку потрібно було терміново загоїти. І провідна міжнародна фінансова установа — Світова організація з фінансово-економічного регулювання (СОФЕР) — у тісній співпраці з урядами держав таки змогла впоратися з кризою. Це здавалось справжнім дивом, утім, кризу зупинили — і це було фактом.
І саме для того, щоб фінансова криза не повернулась, СОФЕР наполегливо закликала створити Глобальний Союз G17 з відповідним наднаціональним органом — Глобальною комісією, якій і запропонувала передати ключові повноваження, що до цього мали національні уряди. Оскільки паніка в ЗМІ щодо можливості повернення кризи серйозно нагніталась, опитування показали, що більшість громадян цих країн готові передати владу Глобальній комісії G17. Тільки б не було кризи!
І криза дійсно вже не поверталась. Навпаки, від часу оголошення про створення Союзу G17 почався серйозний економічний злет і загальне процвітання (принаймні у майбутніх країнах-членах). Що сказати, якщо розмір безумовного доходу одразу після кризи в майбутніх країнах-членах G17 піднявся до восьми-десяти тисяч доларів. А в перший же рік створення Союзу Глобальна комісія підняла розмір безумовного доходу до п’ятнадцяти тисяч доларів для всіх громадян G17, а це було сорок мільярдів або майже дві третини жителів Землі!
Однак економічний добробут був не єдиною причиною заснування G17. Іншим приводом була боротьба з тероризмом. Власне, економічна криза й тероризм — були двома головними темами у ЗМІ протягом останніх років. І всі експерти погоджувались, що впоратися з цими викликами зможе лише Глобальна комісія, якій у питанні тероризму, звичайно, має допомагати підпорядкована їй Глобальна служба безпеки.
І дійсно, тероризм також якось сам собою зійшов нанівець. Це було ще одне майже диво, яке експерти з телебачення приписували Глобальній комісії. Прості громадяни у цьому мало розбирались, їх цікавив результат, тому вони з радістю вірили експертам.
Стало жити так гарно, як ніколи. Жителі G17 щиро раділи, що ними керує такий орган, як Глобальна комісія, який так піклується про простих людей, піднімаючи їм безумовний дохід, і так ефективно бореться з тероризмом за допомогою ГСБ.
Усі справді дивувались такій ефективності світової влади. Люди говорили: «Хто такий же добрий, як наша Глобальна комісія? Хто може позмагатись з нею у протидії тероризму?». І дійсно, добріших за Глобальну комісію не було. По п’ятнадцять тисяч доларів, окрім неї, ніхто просто так не платив, і з тероризмом так успішно, як Глобальна комісія, також ніхто не боровся.
Сама Глобальна комісія складалася з сімнадцяти комісарів, по одному від кожного члена Союзу. У структурі G17 також було безліч додаткових органів, що плодило бюрократію, яка майже не змінювалась, а лише тасувалась, як карти в колоді. Проте бюрократія, як і самі комісари, були насправді лише вершиною айсберга.