Звичайно, ті, хто мали Wavephone 23s, давали доступ до свого життя і думок практично вздовж і впоперек, тому їх аналізували більш детально. Але наявність ID-мікрочіпа, соцмереж, переписки й пошукових запитів також забезпечували достатньо якісний аналіз.
Тривала робота й над тим, яку структуру матиме цей мільярд обслуги, або, іншими словами, які касти існуватимуть у ньому. З цією метою дуже уважно вивчали структуру феодального устрою, який найбільш органічно відповідав майбутній системі.
Умовну дату, коли оберуть цей мільярд для прислужування Сім’ї, а інших ліквідують, називали «час жнив». Тоді ж мало відбутись і урочисте, публічне «помазання» на трон Королівської Родини з усіма почестями.
Найскладніше було з ліквідацією решти населення. Розглядали декілька варіантів, але з остаточним ще не визначились. Було вирішено майже однозначно, що «обрані» будуть відділені від «необраних» — ну, а далі справа техніки. Головне, з меншою шкодою для планети. А подати все можна як природну катастрофу чи хоч астероїд з неба.
Джеймі поки що у той мільярд не потрапляв. Був трохи тупим (таку оцінку давав комп’ютер ГСБ), хоча його фізичний стан був вище норми. З тупими також не завжди цікаво. Вони не так вишукано можуть услужити. А ось Картер не потрапляв у мільярд з іншої причини. Система ідентифікувала його як потенційного дисидента. Він виходив за рамки нав’язаної для молоді моделі поведінки: не вживав біостимуляторів чи наркотиків, не дивився реаліті-шоу, не відвідував клуби чи парки 3D-реальності. Натомість щось постійно читав. А це вже було досить небезпечно для системи. Його пошукові запити взагалі насторожували: «у чому сенс життя?», «що буде після смерті?» і таке інше. Він був «на пташечці» у ГСБ, хоча, звісно, особливої загрози не становив.
Частина 2
Глава 2
1
Для формування прогнозованого, покірного суспільства, яке легко піддається управлінню, стратеги Сім’ї вирішили взяти на озброєння, як це не парадоксально, ідеї з Комуністичного маніфесту. Тезу про ліквідацію приватної власності вони, звичайно, відкинули. Але інші пропозиції марксизму — руйнування таких інститутів, як сім’я, релігія та нація, — цілком можна було втілити й у рамках капіталізму.
Насамперед взялися за марксистський заклик щодо руйнування інституту сім’ї. Саме там, як відомо, закладаються базові моральні цінності. А людиною, яка таких цінностей не має, управляти значно простіше.
Для цього застосовували декілька інструментів. Одним із них була повна заборона на будь-яке «насильство» чи «домінацію» батьків над дітьми — не лише фізичне, але й «ментальне». «Ментальне насильство» влада визнавала навіть більш шкідливим, тому контролювала його у рази прискіпливіше.
До такого «ментального насильства» чи «ментальної домінації» включали «нав’язування» батьками певних правильних, на їхню думку, морально-етичних норм. Особливо коли йшлося про релігійні норми — християнські, мусульманські, іудейські чи будь-які інші. Вважали, що це забирає у дитини свободу самостійно прийти до власного світогляду, пригнічує її індивідуальність та може навіть травмувати психіку і викликати стрес.
Поняття «фізичного насильства», у свою чергу, стало настільки широким, що до нього тепер відносили навіть легенький удар по м’якому місцю, а часом і необережний дотик міг бути визнаний судом як правопорушення. Усе це оголошували негуманним і таким, що не відповідає вимогам ХХІ століття.
З іншого боку, дітей вчили у випадку, якщо батьки «порушують їхню свободу» чи проявляють «домінацію» (у будь-якому вигляді), повідомляти про це до Державної служби захисту дитинства. За найдрібніших проявів такої «домінації» дитину могли у батьків відібрати, а останніх позбавити батьківських прав навіть на майбутніх дітей.
Самих же дітей заохочували повідомляти про «злочини» батьків тим, що, у випадку їх скоєння, на батьків покладався обов’язок виплачувати дітям аліменти до 25-річного віку. Про це прямо говорили і у рекламі по ТБ, і у школі та дитсадку, що діти будуть отримувати щомісяця 2000 доларів від своїх батьків до 25 років, якщо повідомлять про їхню «антигуманну поведінку». Звичайно, багато дітей повідомляли, не до кінця розуміючи наслідки. А перебуваючи постійно онлайн, це зробити не складно.