— Ви чули? — запитала ведуча. — А це значить, що наші учасники, якщо вони хочуть жити вічно, мають бути готові вічно служити нашим світилам — суперлюдям. І дітей своїх учити так, щоб ті також служили супердітям суперлюдей. Це і є природний порядок речей у світі! А хто цього не розуміє, то як же ви можете розраховувати, що суперлюди із Глобальної комісії дадуть вам вічне життя?
На екрані з’явились учасники шоу поруч з ведучою.
— Я люблю суперлюдей і буду їм служити! — вигукнув один із них.
— А дітей? Дітей будете навчати цьому? — запитала ведуча.
— Звичайно! Задля вічно молодого життя, чому ні? Це ж наука! Що я можу сказати проти неї?
— І свободу свою віддасте їм?
— Із радістю! Та й навіщо мені та свобода? Я собі ще зроблю щось не те, якщо мені її дати забагато. А так, суперлюди точно знають, що треба для кожного з нас. У них і має бути свобода!
— Дуже слушна думка! — погодилась ведуча. — Я думаю, вам це зарахують для проходження у наступний етап.
Самих етапів мало бути десять. Хто саме з учасників пройшов далі, вираховував комп’ютер ГСБ за спеціальною методикою, яку публічно не озвучили. Тому оголошення, хто пройшов до наступного етапу, — завжди було великою інтригою.
Насправді ж комп’ютер рахував усе: від безпосередньо вчинків на шоу за шкалою їх «відданості» Комісії до думок кожного учасника, зокрема й уві сні (Wavephone 23s тут допомагав) і до таких банальних речей, як активність у соцмережах, приватна переписка тощо. У результаті кожному учаснику через складний алгоритм нараховували певну кількість балів.
Звичайно, у шоу брали участь не всі сорок мільярдів жителів G17, а близько 86 відсотків. Проте це також чимало, і потрібно було усіх гарно просіяти через заплановані десять етапів.
Раптом Картер побачив знайоме обличчя на екрані:
— Мене звати Анжеліка! А цей мій хлопець Стів, — вона показала на бородатого хіпстера в картатій сорочці. — Ми обоє любимо Глобальну комісію і хочемо бути вічно молодими та красивими!
— А що ви зробили для цього? — питала ведуча.
— Ми хотіли зробити татуювання, як ми любимо одне одного, але вирішили зробити його про любов до Глобальної комісії!
— Цього вже може бути недостатньо, — сказала ведуча. — Але старайтесь далі!
Картер сидів, обхопивши голову руками. І Анжеліка… поперлась туди… Утім, цього варто було очікувати. Та й що йому, Картеру, було з нею ловити… Де вона, а де він… І справді. Але хлопцю було все-таки прикро. Анжеліка так йому сподобалась тоді…
На одному із випусків планка піднялась іще вище:
— Сьогодні я молилась до Глобальної комісії! — волала одна учасниця. — Щоб вона мене почула і дала мені вічне життя! Я вірю в неї і люблю її!
— Неймовірно! — сказала ведуча. — Я переконана, що Глобальна комісія вас почує. А ви готові молитись до Глобальної комісії? — запитала ведуча у глядачів.
Було незрозуміло, чи сама та учасниця дійшла до такої ідеї «помолитись Глобальній комісії», чи хтось їй «підказав», але членам Комісії було приємно через Wavephone 23s слухати молитви на свою адресу. А таких згодом стало вельми багато.
— Моліться Глобальній комісії! — закликала ведуча. — Не думайте, що вона вас не чує. Хто так думає, той не вірить у неї! Вона всіх чує!
Картер переглянувся з іншими людьми у телекімнаті, немов бажаючи пересвідчитись, що усі це бачили.
— Геть з ума посходили… — з сумом констатував він.
— Диявол — це мавпа Бога, — сказав Деніел. — Ці блазні лише пародіюють те, що є у справжній вірі в Бога. Іншого вони не можуть вигадати. Знаєш, саме слово «антихрист» значить же не лише «проти Бога», але й «замість Бога». От вони і хочуть бути замість Творця. Але це нічим хорошим не закінчиться.