— І довго ми будемо за цим спостерігати? — запитав Картер. — Ти ж казав про боротьбу. Чого ж ти не хочеш звідси втекти?
— А з чого ти взяв, що я не хочу? — відповів Деніел.
8
Відтоді Картер неодноразово робив спроби розпитати у Деніела, як той хоче втекти, але у відповідь лише чув, що говорити про це ще не час. Картер розумів, що йому-то самому тікати потреби немає, він може вийти звідси простішим шляхом. А саме – вдати «здорового» і відмовитись від Бога, принаймні на словах. Але цього він робити не хотів.
У випадку із Деніелом, очевидно, такий трюк не міг пройти в принципі, бо він був засланий сюди як «небезпечний дисидент». Тому залишати нового друга Картер не хотів. До того ж із ним було цікаво поговорити на різні теми, які цікавили самого Картера.
Більше всього хлопця зацікавила тема Каїна і Авеля та рятування грішників. Він сам розумів, що ця тема стосується його особисто. Можливо, навіть закликає його до чогось, до конкретних дій. «Авелю, де брат твій Каїн?» — це питання закарбувалось у нього в пам’яті, і він його часто пригадував.
Картер не розповідав Деніелу, чому він сюди потрапив. А той, вочевидь, із ввічливості не питав. Але Картеру стало цікаво, що той на це скаже, і він розповів, що його сюди заслали батьки та сестра, бо він їм сказав, що збирається «присвятити життя Богу».
— Христос говорив, що вороги людині — домашні її, — сказав на це Деніел. — І Він прийшов розділити сина з батьком його, і дочку з її матір’ю. А хто любитиме батька чи матір більше за Христа, той буде не вартий Його.
— А чому? — запитав Картер.
— Тому що важливіше спорідненість по духу, ніж по крові. Якщо якась людина є тобі рідною, це ще не значить, що це хороша людина. Кров насправді роз’єднує більше, ніж об’єднує. Роди об’єднуються проти інших родів по крові. Так само і народи проти інших народів, знищуючи мільйони. Христос закликає не дивитись на національність, колір шкіри, навіть сімейну спорідненість. Головне — це братерство по духу.
— Але що таке дух?
— Це те, у що ти віриш. Якщо ти віриш у Христа і чиниш за Його заповідями, то на тобі і Його дух. І той, хто робить так само, тобі більше брат, ніж брат по крові.
— А якщо людина не вірить у Бога?
— Тоді відкривається місце для чого завгодно. Усі вітри зможуть обдувати тебе, і хто знає, що вони туди принесуть. Христос не просто так каже: «Хто не зі Мною, той проти Мене». Хто не з Ним, той рано чи пізно піддасться спокусам.
— Розумію, — відповів Картер. — Я навіть знаю такі випадки…
— А щодо батьків, я думаю, тобі варто їм вибачити та помиритись із ними. Бо вони дійсно «не знали, що творили».
— Я на них і не злюсь, — відповів Картер. — Просто було дуже боляче. Але, напевно, ти правий.
Обидва співрозмовники замовкли і над чимось задумались.
— А знаєш, що ще цікаво, Картере? — раптом запитав Деніел.
— Що?
— Я тобі от розповідаю про християнство. А ти знаєш, що я сам не християнин?
Картер здивовано подивився на Деніела, не наважуючись запитати.
— Я іудей, — продовжив той. — Але месіанський іудей. І я так само вірю у Йешуа, тобто Ісуса, як і християни. І також вважаю Його Месією або, якщо точніше, Машиахом.
— А в чому ж різниця? — запитав Картер.
— Різниця у тому, що Христос — це грецьке слово, а Машиах — це іврит.
— І все?
— Ну, практично. Головне ж не буква, а дух. Так сталось, що християнство, яке виросло з іудаїзму, з ним розійшлося. А тепер от знову сходиться в обличчі месіанських іудеїв. Сам же Йешуа був правовірним іудеєм, як і всі Його апостоли. Й іншої релігії, крім іудаїзму, Він не знав. Те, що іудеї зараз повертаються до Йешуа, я вважаю великим символом майбутнього відродження. Але знаєш, чому я про це згадав?
— Чому ж?
— Тому що, як і в перші роки християнства, так і зараз, під час нашої розмови, іудей учить людину, яка не знає, але шукає Бога, вірити в Ісуса Христа. Хто б міг подумати, що через дві тисячі років це повториться.
— Цікаво… І що б це значило?
— Така, напевно, у нашого народу доля — вчити людей вірі в істинного Бога, — сказав Деніел. — Але я помітив ще одне. Наш час насправді дуже схожий на перші роки християнства. Як і тоді, так і зараз, воно фактично переживає катакомбний період. Справжні християни вимушені збиратись по квартирах, як колись перші християни по печерах.
— Але ж я бачив багато церков… — відповів Картер.
— А ти заходив у них? Слухав, що там говорять?
— Ні, не встиг…
— І краще, що ні. Бо вони говорять уже не від Бога, а від себе. Вони вирішили, що можуть переписати Біблію, як їм зручно. Що вони розумніші за Бога. А тих, хто ревно дотримується усіх приписів, тягають по судах за дискримінацію різної гидоти, яка вважається верхом ліберальності. Проте більшість, на жаль, просто байдужіє до своєї релігії під впливом заможного життя. І це сумно. Тому те, що іудеї звертаються до Йешуа саме зараз, я вважаю справжнім Провидінням.