— Але ти, дійсно, ніби непогано знаєш християнство, — зауважив Картер.
— Тому що я знаю іудаїзм. Однак зрозумій, усе, що я говорив про історичне християнство, болить мені самому. «Неуспішність» християнства у світі дуже часто перебільшують. Ті, хто втілювали впродовж історії християнські цінності в життя, не завжди самі вважали себе християнами, навіть не розуміючи, звідки у них взялись ці уявлення про права людини, рівність, свободу і братерство, звідки це стремління до справедливості. А без Йешуа воно було б неможливим. Натомість ті, хто називали себе християнами, могли діяти зовсім по-іншому. Тому настав час розставити все на свої місця. Ім’я Месії має бути очищене і прославлене у справах.
— Підтримую… — відповів Картер. — Але в мене з цього приводу ще одне питання.
— Давай.
— Ти дійсно вважаєш, що Христос воскрес? Я розумію, що це прийнято вважати так. Але, може, це просто легенда?
— Хочеш я тобі поясню з точки зору програміста?
— Звичайно.
— Це можна викласти у наступних пунктах:
1. Із моменту створення світу покаранням за гріх була смерть. Адам і Єва не померли тільки тому, що Господь їх пошкодував і, вигнавши з раю, зробив їм шкіряну одежу, тобто віддав життя «невинного ягняти» за гріх людей на самому початку.
2. Далі, як ти знаєш, кожна людина народжувалась у гріху.
3. Але Христос народився від непорочної Діви та Святого Духа, тому гріх Адама на Нього не поширився.
4. Він прожив усе життя без гріха й утримався від усіх земних спокус. У кінці Його спокушав сам диявол в пустелі, тому рівень спокуси був максимальним, і Ісус його витримав.
5. Далі Христа розіп’яли, і Він потрапив до пекла.
Але!
6. Смерть — це покарання лише за гріх, а на Ісусові не було гріха, тому пекло видає внутрішню помилку, в системі відбувається збій і ворота відчиняються. А Христос смертю долає смерть… Така технологія… І не лише воскресіння Його самого, але й рятування інших. Не дарма написано, що Христос — це Шлях. Хто вірить у Нього, той іде Його шляхом, за Ним…
— Цікаво… — відповів Картер. — Мені поки зрозуміти це складно, але я подумаю над цим.
— Подумай.
9
Картер справді міркував потім про все, що вони говорили з Деніелом. Якось він навіть довго не міг заснути, думаючи над цим. А коли врешті заснув, то побачив досить дивний сон. Йому снилось, що він на якомусь сонячному курорті, виходить з готелю й зустрічає таких же відпочивальників. Хтось із них йде на море, хтось снідає, усе — як завжди. Він проходить далі й бачить, що біля басейну людям роблять якийсь терапевтичний масаж, наче відновлюють після травм чи чогось подібного. Людей біля басейну назбиралось досить багато, десятків з п’ять — він навіть сам здивувався — і кожен був на своєму лежаку й у кожного свій лікар. Помітно було, що відпочивальникам такі процедури дійсно йдуть на користь.
Картер іде далі й бачить, що зверху летить якийсь дивний апарат, наче маленький вертоліт, але одномісний, з відкритою кабіною для керування і одним пропелером зверху. А в руках у пілота велика риба, зі схожими на акулячі плавниками та гострими зубами. Було очевидно, що це саме хижа риба. І Картеру чомусь стало зрозуміло, що така риба тут вважається найкращою й ціниться більше інших.
Він підійшов до пілота, який уже приземлився, і впізнав у ньому свого старого знайомого з університету — Джека. Картер пам’ятав його за філософським факультетом через те, що хлопець завжди прямо закипав, коли хтось заговорить про трансцендентне, — так не міг цього терпіти. Однак зараз Картер чомусь не здивувався, що саме Джек ловить найбільшу рибу. Він запитав, як йому це вдається. Джек запропонував показати, і Картер погодився. Тоді Картера закріпили на вертольоті, щоб хлопець не упав, бо, як сказав Джек, така ловля риби досить небезпечна.
Вони злетіли й побачили якийсь колодязь у стороні. Джек сказав, що їм туди. Вони мають влетіти до нього, бо така риба водиться лише там. Як тільки вони влетіли, у Картера склалось враження, що пропелер перестав працювати, бо вони почали стрімко падати, ледь не вдаряючись об стінки колодязя. Картер злякався, адже це було як вільне падіння. Він подумав, що така ловля риби справді небезпечна, і як це Джек постійно її ловить.
Коли дістались води, Картер вирішив, що зараз вони і почнуть рибалити. Але вони летіли ще далі, вниз, через воду, і приземлились у якомусь спеціальному місці, немов призначеному для такого маленького вертольота. Картера знову це чомусь не здивувало. Місце було схожим на бункер чи підвал. Їх зустрів начальник цього закладу і повів за собою.