— Та ще ні…
— Ну, так почуєш. Там і замовляв її. Серед нас ніхто ані слова не розумів, але для нього вже ставили. Таке мав останнє бажання… Нам лише переклад приблизний розповідав… Щось таке, як і ти кажеш.
— А звідки ж він був?
— Зі Східної Європи… За паспортом у нього ім’я було якесь інше, але ми всі звали його Майклом… Непоганий був хлопчина…
Більше Джеймі вирішив не розпитувати. Йому стало не по собі від таких розмов, і він сконцентрувався на роботі. Лише потім він випитав у ді-джея із радіо назву цієї пісні: Stropharia & Cubensis — «Lizhnaya Trassa». Хоча це нічого хлопцю не сказало.
Зараз же, у перший день тут, він вчився працювати в полі. Поруч їздили охоронці на конях, і це було дивно бачити в еру ховеркарів. Один вершник постійно був біля ув’язнених, інший трохи подалі. Тінь першого раз за разом потрапляла Джеймі на очі, і йому здавалось, що це його старий знайомий за ним наглядає. А коли він піднімав голову і дивився на ці тисячі гектарів тюрми, то і вся вона виглядала як володіння того самого знайомого. Цієї асоціації було важко позбутись, хоч як він не намагався.
Робота на плантаціях дійсно виснажувала, і вечором уже нічого не хотілось. Джеймі таки знайшов у себе в камері невеликий радіоприймач, який спочатку не помітив. Увімкнувши його, він почув:
— З вами радіо KLSP, 91.7 FM! І це DJ Райлі. Нагадую, ми працюємо з шостої ранку до другої ночі. Хлопці із блоку «F» сьогодні замовили в мене одну пісню, і я не можу її не поставити. До вашої уваги класика ритм-енд-блюзу: Ben King — «Stand By Me»!
Зазвучала мелодія, яку Джеймі колись чув, тільки не знав назви. Це була повільна, але дуже душевна композиція, яка особливо підходила хлопцю у такі хвилини. Бен Кінг співав:
«Коли ніч прийшла
І всюди стало темно,
І світло місяця — єдине, що ми бачимо,
Ні, я не злякаюсь.
Ні, я не злякаюсь.
Оскільки ти стоїш поруч, поруч зі мною…»8
Так, звичайно, він чув цю пісню не один раз. Але хто зараз буде стояти з ним поруч? Джеймі не боявся. Але все-таки… Він почав перебирати у думках те, що сталося тієї ночі третього жовтня, на зустрічі у Центральному вокзалі та вже після неї. І що, врешті-решт, привело його сюди.
2
Джеймі полетів до Центрального вокзалу не опівночі, а раніше. Йому набридло чекати. Він увімкнув у навушниках Keny Arkana — «La Rage», французький реп, що йому якось скинув Ахмад. Хоча слів він не розумів, але головне слово «rage» було абсолютно чітке і однозначне. Пісня розкачувала, немов сильний шторм на морі, наелектризовувала кожну клітину тіла, вигострювала дух і тіло, мов перед вирішальною битвою, та сповнювала рішучості.
Саме цей стан Джеймі і любив. Те відчуття перед боєм, коли все структурується та активізується до межі. Коли знаєш, що скоро буде жарко, а у повітрі вже розлита солодка напруга. І ти лише чекаєш, щоб кинутись у цей нестримний та руйнівний двобій навіть із усім світом. Але тепер Джеймі умів, хоча б трохи, притримувати коней, і робив це до пори сьогодні.
Підлітаючи до вокзалу, він побачив безліч припаркованих навколо ховеркарів. Деякі з них висіли над дахом або прямо біля вікон будівлі. «Ми також не ликом шиті», — подумав хлопець і зв’язався по телефону з Ахмадом. Підмога уже була на місці. Близько трьох десятків ховеркарів із Дірборна розташувались у прилеглих районах та будь-якої миті могли прийти на допомогу.
— Я на конференцію, — сказав він охороні біля головного входу.
Та недовірливо подивилась на гостя. Особливо їхню увагу привернув перев’язаний лоб із червоною плямою посередині. Джеймі спокійно дивився на них, поки ті перешіптувались про щось у навушник.
— Ви трохи зарано, але проходьте, — сказав охоронець і відійшов з дороги.
Джеймі пройшов крізь ворота, що стояли ще на вулиці і від яких було декілька кроків до самої будівлі. Він ще раз окинув монументальний вокзал і чомусь не здивувався, що Вакх обрав саме це місце у якості свого лігва.
Пройшовши всередину, хлопець побачив, що тут відбувається незвична вечірка-маскарад. Із коктейлями в руках снували якісь люди — чи навіть створіння — у незвичних костюмах і обов’язково в карнавальній масці. Не всі вони були схожі на людей. Чимало із них, на зразок Вакха, мали уже не людський, а якийсь інший образ. Сформований за рахунок видозмінених імплантами кінцівок, біотехнологій чи ще хтозна-чого.
Джеймі згадав, що сам лиш нещодавно мріяв стати кимось подібним. Але дивлячись на таких створінь тепер, вони чомусь викликали у ньому огиду.
Головний зал очікування був повністю переобладнаний під клуб, щоб гості могли розслабитись і ні в чому собі не відмовляти. Дехто не відмовляв собі настільки, що уже встиг налигатись (алкоголем — у кращому випадку) і задовольняв по кутках свої тваринні потреби з іншими гостями. Проте більшість поки насолоджувались танцями до забуття під Benny Benassi — «Satisfaction» (DJ Pervert rmx). Джеймі був переконаний, що це лише початок, і далі буде веселіше.