Джеймі все це вислухав і, хоча й не здивувався, але трохи засмутився. Який насправді цинічний світ, де люди заробляють собі фінансовий та політичний капітал такими блюзнірськими методами. Хлопець ще не знав, що робитиме біля штаб-квартири Source Biosolutions. Йому хотілось побачити не тільки її, але й самі «ферми», де друкувались і дозрівали немовлята. Однак спочатку вирішено було направитись саме до штаб-квартири в Чикаго.
Ахмад запропонував полетіти із ним, щоб Джеймі не наробив дурниць. Той уже зрозумів, що розсудливість товариша часто збалансовує поривчастий характер його самого, й погодився. Вирішили летіти на ховерджипі Ахмада.
4
Хмарочос Source Biosolutions був доволі помпезним, хоча загалом нагадував звичайні офісні хмарочоси, яких тисячі. Повз нього метушливо проходили люди, заклопотані своїми справами. Працівники чи, можливо, клієнти компанії заходили й виходили з будівлі. Усе було буденно, як у звичайний робочий день в діловому кварталі. «Усі сприймають це як належне, — думав Джеймі, — і нікого це не бентежить… Ну, добре».
Хлопець вирішив зайти всередину. Ахмад хотів піти із ним, але Джеймі дуже попросив дати йому декілька хвилин. Він сказав, що для нього це особисте і він швидко повернеться. Просто подивиться, що там, і все. З цими словами він і рушив до входу, не чекаючи відповіді товариша.
Всередині було досить просторо і людно. З одного боку був зал для клієнтів, з іншого — вхід для працівників, на якому стояла охорона. Джеймі зайшов у зал для клієнтів і став роздивлятись навколо. Там сиділи люди, які, цілком ймовірно, робили собі замовлення, обираючи такого ж карапуза, як і колись Джеймі. І який також дозріватиме у капсулі зі шлангом у роті.
«Друга дитина зі знижкою 50%!» — побачив він банер на стіні.
— Доброго дня, сер! Чим я можу вам допомогти? — підійшла до нього якась дівчина в корпоративному одязі.
— Нічим… Просто думаю…
— У нас до кінця цього місяця акція! Замовляючи двох дітей, на другу одиницю знижка цілих п’ятдесят відсотків! А якщо ви замовляєте за типовим шаблоном із нашого каталогу: блондина чи блондинку з голубими очима, брюнета чи брюнетку із карими…
— А якщо такого, як я, буде якась знижка? — запитав хлопець.
— Як ви? — зам’ялася дівчина і втупилась у нього поглядом. — Мені потрібно подивитись по каталогу… Зараз я візьму…
— Не обтяжуйте себе, — сказав Джеймі.
Він уже пожалкував, що залишив Ахмада в машині. Ним опанувала лють, якої він не знав уже давно… Ухопивши чийсь робочий стіл справа від себе, Джеймі жбурнув його, немов іграшковий, у інший кінець зали. Троє хіпстерів з рожевим волоссям, що сиділи за ним — очевидно, клієнти — запищали у цей момент від жаху. Всі почали верещати.
Джеймі зловив якогось «успішного» хлопчака у гарному корпоративному костюмі, підняв його за барки й прокричав у лице:
— НЕ МОЖНА!.. ДРУКУВАТИ!.. ЛЮДЕЙ!.. ЯК РЕЧІ!.. Ти зрозумів це?! — той від переляку лиш мовчав. — Ви всі! Зрозуміли це?! — крикнув Джеймі і кинув «успішного» співробітника слідом за робочим столом.
Хіпстери з рожевим волоссям почали пищати ще дужче. Джеймі взявся за інший робочий стіл, так само вирвав його з коренем і жбурнув у інший кінець зали. Зі сторони могло скластись враження, що хлопець повністю втратив самовладання.
Охорона швидко направилась у зал для клієнтів. Але їх випередив Ахмад. Він насправді не залишився в машині, а прослідкував за другом, спостерігаючи за ним на відстані. Коли усе почалось, він кинувся до Джеймі і після другого запущеного столу збив того з ніг за допомогою електрошоку.
— У мого друга приступ епілепсії! — крикнув Ахмад. Джеймі уже лежав на підлозі, здригаючись від електрошоку. — Йому потрібен лікар! Швидше лікаря, інакше він зараз помре!
Охорону дещо збентежив такий розвиток подій. Вони не могли зрозуміти, чи затримувати обох, чи дійсно кликати лікаря.
Ахмад тим часом підняв здорованя-друга на плечі і з криком «Вибачте! Дайте дорогу, інакше він зараз помре!» витяг його з зали для клієнтів, пройшов повз збентежених охоронців, яким тоном начальника прямо наказав викликати лікаря, і вибіг з хмарочоса. Швидко кинув Джеймі у свій ховерджип та полетів стрімголов геть.
Він відлетів на декілька кварталів, подивився, що погоні немає, та зупинився. Здається, пронесло. Джеймі ще був без свідомості. «Ну, ти й створюєш мені пригод, друже», — подумав Ахмад. Але згадавши можливу причину такого кроку товариша, заспокоївся і навіть пожалів його.
Декілька хвилин потрібно було, щоб перевести подих. Раптом Ахмад побачив знайомий чорний Кадилак, що летів на більшій висоті в сторону Source Biosolutions. Звичайно, це міг бути абсолютно інший Кадилак, таких було повно, але Ахмад насторожився і вирішив прослідкувати за ним на безпечній відстані. Джеймі все ще дрімав.