Кадилак, як не дивно, припаркувався біля знайомого уже хмарочоса, тільки на спеціальній VIP-парковці, що була значно вище звичайного входу й дещо збоку. Ахмад швидко зманеврував і піднявся на один рівень з Кадилаком, зберігаючи дистанцію. Хлопець встиг роздивитись, що з ховеркара вийшов той самий таємничий незнайомець у плащі та капелюсі. «Яка зустріч!» — подумав Ахмад.
Джеймі у цей час прокинувся.
— Що сталося? — запитав він.
— Ти знепритомнів у будівлі. Нічого страшного…
— Чекай… Я ж там наче щось перекидав, когось штовхнув…
— То тобі наснилось, напевно, коли вже знепритомнів.
— Справді? — не міг повірити Джеймі. — Я наче точно пам’ятаю…
— Забудь. Дивись, які гості тут… — Ахмад показав на Кадилак. — Звідти щойно вийшов наш містер Ікс у плащі, який доставив Картера додому.
— Він?! — не міг повірити Джеймі. — Тобто Вакх і тут замішаний?!
— Почекай із висновками. Може, це просто якийсь ділок, який веде справи з усіма, хто платить.
— Це точно Вакх… — приречено сказав Джеймі. — Я це відчуваю… Що ж ми будемо робити?
— Зачекаємо, доки він вийде і відлетить. А потім спробуємо зупинити та поговорити.
— А якщо він не стане?
— Стане, Джеймі, стане… Якщо ти правий, він летітиме назад у Детройт… А за містом на прохання нашого джипа всі стають.
Джеймі задумався, але далі нічого не сказав. Вони прочекали годину, доки незнайомець вийшов і сів у свій Кадилак. Коли той відлетів, хлопці попрямували за ним, і він дійсно вилетів із Чикаго та направився в сторону Детройта.
5
На міжміських хайвеях ховеркари досягали швидкості до 400 км/год, однак інцидентів на таких швидкостях майже не траплялось. А все тому, що практично усі ховеркари були з режимом автопілота, який і вмикався, щоб мінімізувати людські помилки.
Ахмад керував сам і тримався від Кадилака на відстані. Він, таке враження, підлаштовувався та обирав час, щоб виконати те, що задумав. Джеймі поки не питав, що саме той хоче зробити.
— А тобі не здається дивним, що така наближена до Вакха персона їздить без охорони? — запитав Джеймі.
— Може, в цьому і фішка. Раптом він не хоче привертати увагу і йому зручніше бути непомітним, злитись із натовпом…
— Так, можливо… Але як ти хочеш його зупинити?
— Сучасні ховеркари дуже технологічні, проте це може обернутись для них мінусом. Їх завжди можна хакнути, — посміхнувся Ахмад.
— Хакнути?
— Зламати систему автопілота. Чи всю електроніку загалом. Наприклад, щоб керувати ховеркаром з іншого ховеркара. Давно у PlayStation грав?
— Місяць назад… — відповів Джеймі, наче чогось соромлячись. — А що?
— Відкрий бардачок.
Хлопець відкрив бардачок, звідки випав джойстик як від ігрової приставки.
— Зараз у тебе буде нагода згадати твої навички, — сказав Ахмад.
Він підлетів ближче до Кадилака й увімкнув якусь програму на екрані. З’явилася смуга завантаження, що повільно почала заповнюватись.
— Що це? — запитав Джеймі.
— Вторгаємось у його систему. Це може зайняти деякий час. Але будь готовий і тримай джойстик. На екрані з’явиться вид із Кадилака. Тобі треба буде його посадити. Керування все, як у Need For Speed. Пам’ятаєш?
— Ще б пак! — відповів Джеймі й задоволено посміхнувся.
Всередині нього все оживилось. Він любив такі штуки, в яких була гра. Джеймі взяв джойстик поміцніше і не зводив очей з монітора. Там було поки сімнадцять відсотків.
— А він знає, що ми його пробуємо хакнути?
— Якби він знав, то уже вів би себе по-іншому. Я ж не перший день у цій сфері працюю, — посміхнувся Ахмад. — Все обкатано.
— Клас!— відповів Джеймі.
Йому вже кортіло взяти керування Кадилаком у свої руки. Смужка добігла до ста відсотків, і на екрані з’явився вид із капота ховеркара, що летів перед ними, а по кутам усі навігаційні атрибути, як в комп’ютерній грі.
— Тільки акуратно! — попросив Ахмад.
— Звичайно! Ось лише… — сказав Джеймі і виконав Кадилаком свою улюблену фігуру складного пілотажу — бочку.
Той стрімко обернувся навколо своєї осі на триста шістдесят, після чого Джеймі спрямував його вбік на узбіччя.
— Усе під контролем! — сказав він. — У мене десять років стажу в Need For Speed! Але це навіть краще!
— Сади його вже, — наполіг Ахмад.
— Зараз… — зосереджено відповів Джеймі і внюпився в монітор.
Для надійності він виконав ще декілька бочок, щоб пасажир був більш збентежений і менш нахабний при зустрічі. Принаймні на це розраховував сам хлопець. Нарешті він посадив Кадилак метрів за двісті від хайвею. Джип сів поруч. Інших ховеркарів поблизу не було.