— Кажи.
— П’яний Анджело якось обмовився, що Глобальна комісія і Сім’я давно займались цим питанням, щоб знайти секрет вічного життя.
— Яка ще Сім’я? — перепитав Джеймі. — Я про неї щось уже чув від Анджело…
— Власники найбільших світових корпорацій. Вони разом з Комісією цим займались, але так нічого й не досягли. А потім до них звернувся Вакх і запропонував свої послуги.
— Які ще послуги?
— Source Biosolutions, інші компанії… У нього їх безліч. Хоча він і не входить до Сім’ї. І ті погодились, бо Вакх їм показав, що у нього це дійсно працює.
— І що далі?
— А далі вже йде реаліті-шоу. Не дивишся? Щодня на першому каналі о 12:30 і 19:00…
— Але йому це для чого?
— Цього я вже точно не знаю. Напевно, матиме якийсь зиск. Він же бізнесмен.
Джеймі нахмурився і задумався. Але Еріотта з мушки не випускав.
— Щось іще? — запитав той.
— Так, чому ти стріляв по нас?
— Якщо твій ховеркар хтось перекидає дригом і змушує приземлитись, то, очевидно, не для того, щоб подружитися. А робота адвоката така, що не всі тебе обожнюють…
— Хм… Фрік-шоу декілька днів тому на Центральному вокзалі Мічигана?
— Він так розважається, — відповів Еріотт. — Має право. У багатих свої причуди…
— І останнє: причина аварії там же місяць назад? То ж ти мене тоді доставив до Медичного центру Детройта?
— Можливо… Мені однаково, кого куди доставляти. А причина… Це знову ж лише чутки, але саме там начебто і випробовували щось для «Раю 2070». Не витримала напруга чи щось подібне… Я в таких речах не дуже розбираюсь.
— Он воно як… — сказав Джеймі, навіть дещо вражений від такої відповіді.
— Я можу бути вільним?
— Зачекай… — хлопець задумався.
Робити щось Еріотту не було сенсу. В поліцію здавати аналогічно — собі зробиш гірше. Але й відпускати просто так не хотілось.
— А як ти тепер працюватимеш на Вакха?
— Йому не обов’язково знати про нашу розмову, — посміхнувся адвокат. — Утім, якщо він і дізнається, то потенційних клієнтів повно. Знайду когось іншого. Але життя мені дорожче навіть за найбільш прибуткового клієнта. І ще одне… Я сподіваюсь, я відповів на всі твої питання і можу отримати назад гаманець і телефон?
— А от це — дудки!
— Твоє право… Тільки телефон заблокований, ти ним не скористаєшся все одно. А гаманець… Там нічого такого немає. Хоча візитівку можеш залишити собі.
— Залишу, залишу…
Хлопець переклав плазмаган у іншу руку. Рукавичка все ще була на ньому, хоча й відключена.
— Ти знаєш, як звучить оплеск однією долонею? — раптово запитав Джеймі.
— Що?
6
Відразу після цієї розмови Джеймі навідався до Ахмада. Останньому ще робили операцію. Лікарі сказали, що це займе ще кілька годин, тому хлопець вирішив поки здихатись Еріотта. Він викликав таксі з автопілотом, посадив його туди, ввів адресу з візитівки й розплатився через його ж ID-мікрочіп (невеликі транзакції проводились без пароля). До часу прибуття якраз прокинеться. А якщо вистачить розуму, то і звалить звідси чим пошвидше. І не буде мати справи ні з Вакхом, ні з Дірборном.
Джеймі вже асоціював себе із цим містом як з рідним. Він тут стільки всього пережив. Тут була його кохана… Був ще живий її брат і його найкращий друг. Та й взагалі, не лише Ахмад, але й інші мешканці міста йому вже так багато допомогли. Стільки доброти хлопець ще не бачив ні в кого. У Детройті та інших великих містах такого не було. У Дірборні ж усі були як одна велика родина.
Коли операція завершилась, Джеймі зайшов до палати і не впізнав Ахмада. Той був весь перебинтований і ледь живий. Він ще був без свідомості. Джеймі знову стало прикро, що це через нього постраждав його друг, через його нерозсудливість, якусь навіть інфантильність, несерйозність. Незважаючи на все, хлопець ніяк не міг повністю позбутись цих рис і час від часу вони все одно пробивались. Можливо, давало знати виховання, чи то пак його відсутність.
Уже ввечері він все-таки поговорив з Ахмадом, коли той прийшов до тями. Але діалог виявився коротким. Джеймі сказав, що той буде жити, і це — найголовніше. Далі коротко розповів про суть почутого від Еріотта. Ахмад усе вислухав, але у відповідь здебільшого мовчав. Було видно, що ці розмови його скоріше втомлюють. Джеймі це помітив, побажав другу одужання і вирішив поки не турбувати.
Хлопець звик, що Ахмад у складних ситуаціях завжди міг підказати, дати змістовну пораду. А коли відкривалась якась нова інформація, міг вказати на наступну точку, куди варто спрямувати зусилля… Проте зараз Джеймі залишився один. Ахмад буде жити, це головне. Але що робити далі? Вакх, виявляється, причетний і до його власної «первородної» травми… Яка поставила на ньому немов мітку і мучила все подальше життя. Це було чимось неймовірним, що ще треба було збагнути.