І врешті, щодо сили споживання. Це поняття, якого не знайти в жодному словнику, сформулював у середині ХІХ ст. учень Гегеля, історик ідей, філософ, політичний і економічний мислитель Лоренц фон Штайн. Він був сучасником Маркса і так само зазнав відчутного впливу з боку тогочасної біології. Його термінологія так само насичена поняттями біологічного походження, як і у Маркса, коли він, наприклад, говорить про поглинання (Einverleibung) природних сил у процесі виробництва. Неологізм життя товарів (Güterleben), яким він свідомо заміняє «національну економіку» та «політичну економію», в жодному разі не є стилістичним свавіллям. Штайн має на увазі саме життя товарів. Товар, благо (Gut) для нього – на відміну від товару (Ware) у Маркса – це щось таке, буття чого не вичерпується його ринковою функцією. Він принаймні також несе на собі відбиток людини та її фізичної природи, веде «своє особисте життя у світі речей… як господарче тіло людини»[32].
Сила споживання – це те, що відбувається в процесі споживання між товаром і споживачем. Це своєрідний обопільний вплив, «дуель», у якій товар чинить певний опір, що його споживач, аби отримати задоволення від використання, має подолати. Характеризуючи товар як рівноправного партнера і супротивника людини у споживчих відносинах, Штайн говорить: «Така сила споживання має також окрему людину за свій предмет»[33].
Варто зауважити, що тут ідеться не про споживче виробництво, в якому виникає товар, а натомість про індивідуальне кінцеве споживання, в якому товар знищується задля користі споживача. Однак чи не перетворюється через це «продуктивне споживання» на «товар», зі свого боку, сам кінцевий споживач?
Цього хибного кола можна уникнути, якщо згадати про Альфреда Маршалла і його поняття кінцевого споживання як «негативне виробництво»[34], або, можна також сказати, як виробництво навпаки. Мається на увазі, що воно витягує або висмоктує корисність, яку виробництво раніше вклало в товар. Допомогти це уявити наочно можуть деякі живі пояснення Гастона Башляра щодо його психоаналізу матерії у книжці «Земля і мрії волі». Наведені в ній інсценізації відносин між матерією і «я» цілком можуть придатись як зображення актів продукції і споживання. Ключовим є поняття боротьби та вимірювання сил між предметом та «я». Формулювання на кшталт «матерія відкриває наші сили», «рівновага між нашою силою і опором матерії», «провокація матерії», «лють матерії», «боротьба проти речовин» («la matiére nous révèle nos forces», «l’équilibre de notre force et de la resistance de la matière», «provocation de la matère», «colére de la matière», «matière domptée», «combat contre les substances») навіюють думку про силове зіткнення, що, однак, водночас спрямоване на досягнення глибокої єдності. Хіба слова про акти pénétration matérielle[35], за яким слідують intimités du sujet et de l’objet (qui) s’échangent[36]; [37], не натякають відверто на еротичний бік споживання. Саме звідси походить давнє кліше щодо розніження та знесилення, яке спричиняє споживання предметів розкоші. Тут між матеріальним благом і людиною, що його використовує-споживає, відбувається біологічна подія, яку можна порівняти з поїданням-асиміляцією, і, врешті, похідний від останньої як первинного типу процес асиміляції товару.
А тому логічно доповнити економічні поняття споживчої вартості та мінової вартості поняттям асиміляційної вартості. Як і поняття споживчої вартості, воно стосується фізично-матеріальної сторони економічного предмета і має на меті схарактеризувати фізичний процес споживання. Воно запитує про те, як споживання обіймає і змінює ці дві сторони – споживача і товар. Воно позначає ту міру, якою ці двоє учасників обробляють один одного і при цьому зношують і виснажують речовину одне одного.
Як і поняття споживчої вартості, поняття асиміляційної вартості не можна тлумачити кількісно. Уже помітні для погляду сліди використання і споживання на предметі та споживачі вказують на те, що тут відбувається щось субстанційне. Неможливо виразити в точних одиницях виміру ступінь асиміляції товару. Хіба що можна уявити його як певну величину, подібну до калорійності їжі. Що знову приводить нас до вихідної тези цієї книжки: кожен предмет споживання – це «їжа».
Витікання
У хаосі, з якого з’являється світ у міфах про його створення, неважко пізнати стан людини до народження у материнській утробі. У ньому немає ніяких відмінностей і ніяких меж, ніякого внутрішнього і зовнішнього, верху чи низу, світла чи темряви, тепла чи холоду, а є лише океан навколоплідних вод, з яким майбутнє «я» перебуває в єдності[38].
32
Lorenz von Stein: «Die organische Auffassung des Lebens der Güterwelt», in: Zeitschrift für Staatswissenschaft, Bd. 24, 1968, S. 221.
33
Lorenz von Stein: System der Staatswissenschaft. Osnabrück 1852, Nachdruck 1964, S. 157.
37
Gaston Bachelard: La terre et les rèveries de la volonté. Paris 1948, S. 23 (la matière nous révèle), S. 25 (l’équilibre de notre force), S. 31 (combat contre les substances), S. 33 (pénétration matérielle та intimités du sujet), S. 61 (provocation та colère), S. 62 (matière domptée).
38
Platon: Timaios, hg. u. übers. v. Hans Günter Zekl. Hamburg 1992, S. 39 (33, C, D). Мікроскопічного спадкоємця світу-звіра, відкритої біологією ХІХ століття одноклітинної праістоти ризопода, Герберт Спенсер описує як «безструктурну часточку живого желе… що є водночас суцільний шлунок, суцільна шкіра, суцільний рот, суцільні кінцівки і також суцільні легені…» (Herbert Spencer: Principles of Biology. New York 1898, р. 156).