Природа як власне продуктивна сила у фізіократичному сенсі у цих антропологічних теоріях уже не відігравала ніякої ролі. Її заступила «моральна природа» людини як провідне начало. Проте оскільки ця остання, хоч би як намагалася, сама по собі не була здатна посіяти жодного зерна чи покласти будівний камінь, вона потребувала певного фізичного виконавчого органу. У класичній політичній економії це була праця. Її подвійний характер полягав у тому, що вона була, з одного боку, морально-духовною дією людини, проте з другого – витіканням (у сенсі aporrhoe) природи, що відбувалося через тіло людини.
Фундаментальні зміни у цьому психофізичному співвідношенні викликала поява машини і, відповідно, заміна праці людини працею машин. У певний спосіб, про який фізіократи і не мріяли, індустріальна революція ХІХ ст. реалізувала їхню тезу продуктивного потенціалу природи.
Природа, поставлена на службу збільшенню промислової продукції, вже не була природою біологічного росту як у сільському господарстві. Вона стала природою «жахливої залізної маси» та «циклопічних машинних сил» (Карл Маркс) на службі у Великої Промисловості. У Марксовому формулюванні про «включення величезних сил природи та природничої науки у процес виробництва»[120] легко розгледіти органіцистське уявлення, що лежить у її основі. Воно виступає з усією чіткістю там, де мова заходить про кінцеву стадію машинізації виробництва, якою є повна автоматизація, коли виробничу працю виконують тільки машини, а роль людини зводиться до контролю і регулювання. Коли Маркс називає автоматизоване виробниче підприємство «потужним організмом» виробництва, коло фізіократичної продуктивності природи замикається[121]. Єдина відмінність між автоматизованою фабрикою та фізіократичним полем полягає в тому, що перша виробляє продукцію зі сталі, металу та сили пари, а останнє – із землі, сім’я та сонячного проміння. В обох випадках виробництво є не що інше, як споживання раніше накопичених речовин і сил.
Далі ми побачимо, якими заплутаними шляхами продуктивна сила промисловості XIX ст. виростала з біологічної життєвої сили XVIII ст.
Продуктивність природи та економіки
У 1738 р. Жак Вокансон представив паризькій публіці три автомати – гравця на флейті, барабанщика та качку, – з яких найбільшу сенсацію викликав найменший із них. Механічна імітація рухів і звуків розглядалась і сприймалась як цілком зрозуміла річ. Що ж до качки, то Вокансон стверджував, що ті зерна, які він вкладав їй у дзьоб, вона всередині механічно перетравлювала і виводила як екскременти. Чи не міг він також сконструювати качку, яка б також клала яйця, з яких би вилуплювалися механічні курчата? Доволі довгий час цю картинку сприймали за щиру правду, доки хтось не висловив сумнів, що механізм травлення є не що інше, як кавовий млин. Іще більше часу знадобилося задля того, щоб з’ясувати, що Вокансонова качка навіть механічно не перемелювала зерна і фекалії автомата були лишень купкою справжніх екскрементів, прихованих подібно до того, як у шаховому автоматі ховалася справжня людина[122].
Розуміння того, що в природі є сили, які не можна пояснити законами механіки Декарта, Галілея та Ньютона, почало з’являтися в науці лише після перемоги класичної механіки в XVII ст. Будь-який великий тріумф засліплює щодо того, що лежить за межами завойованої території. У цьому випадку – стосовно своєрідності звичайного життя і живої істоти. Кінець XVII ст. був часом, коли дух мав перетравити все, що несло із собою відкриття сили тяжіння. Питання про те, що становить собою життя під фізіологічним кутом зору, тобто, наприклад, чи існує якась фундаментальна «життєва сила», аналогічна силі тяжіння, здавалося не на часі, і вважалося, що прояви живого організму легко пояснити за допомогою понять механістичного інструментарію.
Однак що ж може бути нагальнішим від пояснення фундаментальних начал життя?
Оскільки розмноження виступає як біологічний первинний акт будь-якої продукції, а економічне поняття виробництва прямо походить від біологічного (у фізіократів), треба з’ясувати первинне значення «продукції». Продукція і продукування, перш ніж вони стали вживатися в економічній теорії, були юридичними поняттями. Вони вживалися там, де йшлося про забезпечення свідків і доказів у судовому розгляді. Щось продукувати означало виявити щось уже наявне, але ще невидиме. Це відповідало імпліцитному змістові філософської формули nihilo ex nihil. Тобто ніщо не з’являється, якщо раніше воно не існувало в якійсь іншій формі. Як, проте (тобто з якого попереднього стану), пояснити появу живої істоти в акті розмноження?
122
Jessica Riskin: «The Defecating Duck, or, the Ambiguous Origins of Artificial Life», in: Critical Inquiry, vol. 29, 2003, p. 599–633.