Штайн викарбував для економічної теорії поняття «життя товарів» і назвав відповідну науку (народне господарство) «вчення про товари». Товар для нього – це «певна працею підпорядкована індивідуальним цілям речовина», внаслідок чого вона «є моєю індивідуальною силою, що для мене самого виглядає як моя речовина». Метою своєї «філософії життя товарів» Штайн визначає: «зобразити розвиток цього поняття товару як живий процес, що стосується життя індивідуальності в зв’язку з природним, в чому і полягає вчення про товари як таке». Виробництво товарів – це підпорядкування природної матерії робітником. «Підпорядкована індивідуальному визначенню матерія виглядає вже не як матерія, а як сам індивід»[266].
Зрештою, таке саме уявлення про присвоєння внаслідок перетікання життя людини на її продукт міститься в «Філософсько-економічних рукописах» молодого Карла Маркса. «Робітник вкладає своє життя у предмет; але тепер воно вже належить не йому, а предметові». У «Капіталі» Маркс міняє життя на працю, яку він визначає як «витрату людського мозку, нервів, м’язів, органів чуттів і т. ін.», та запозичене у сучасної фізіології уявлення про обмін речовин, так що людина-виробник «приводить у рух належні його тілу природні сили: руки і ноги, голову і пальці, щоб присвоїти природну речовину у формі, придатній для його власного життя». Смітова фіксація праці у продукті постає у Маркса як застигання живої діяльності людини в її продукті. «Праця поєдналася з предметом праці. Праця уречевлена в предметі… Те, що на боці робітника виявляло себе у формі діяльності, тепер на боці продукту виявляє себе як заспокоєна властивість у формі буття. Робітник пряв, і продукт є його пряжа»[267].
Із цього розуміння, що «органічне» уречевлення людини в її продукті призводить до самовідчуження через відносини з капіталом, що впливає на нього у формі машинної промисловості, вибудується вся Марксова система. Також Марксова теорія відчуження не буває без припущення золотого віку відносин між людиною і речами.
Певне передчуття того, що машина справляє не тільки позитивний вплив, звільняючи людину від важкої праці, з’явилося вже у XVIII ст. Причому зворотного ефекту механізації людини побоювалися не тільки мислителі-поети, як-от Шиллер і Карлайл. Руссо застерігав: «що тоншими стають наші інструменти, то грубішими – наші власні органи. І що більше ми уподібнюємося машинам, то більше відчужуємося від нас самих»[268]. І навіть Адам Сміт визнавав імовірність того, що робітник, який редукується до кількох ручних операцій, стає настільки дурним і перетворюється на невігласа, «наскільки це взагалі можливо для людини»[269].
Проте механізація та індустріалізація зачіпають не тільки тих, хто як робітники зайняті у виробництва, а й споживачів, яких вони сягають кружним шляхом через промислові продукти. Продукт промисловості, як стверджував Чарльз Беббідж, є не власне продуктом, а копією (copy) прототипу. Використовуючи це поняття, запозичене з техніки книгодрукування та карбування монет, Беббідж намагався розтлумачити перевагу промислового виробництва над ремісництвом: «Усі відтиски ідентичні; відбитки тієї самої вирізьбленої в дереві або меді гравюри відрізняються такою подібністю, яка не досяжна для жодної руки. Найтонші лінії переносяться на всі відбитки, навіть якщо робітник недбалий або невмілий»[270].
Абсолютна одноманітність промислових продуктів стала у ХІХ ст. місцем перетину різних думок і позицій. Те, що для захопленого перспективою прогресу духу часу à la Беббідж було початком нової цивілізації, елітарна меншість переживала як загрозу її особистій автономії. Джон Раскін нагадував своїй буржуазній публіці про те, що власник і споживач промислово виготовлених предметів, хоча й інакше, ніж робітник, але, по суті, також становить частину індустріальної системи. Хіба не запанував у начебто найприватніших сферах життя диктат промислової одноманітності?
266
Lorenz von Stein: Die Volkswirtschaftslehre. Wien 1878, 2. vollständig neue Auflage, S. 75, S. 11, S. 26.
267
Ökonomischphilosophische Manuskripte, in: Karl Marx/Friedrich Engels Gesamtausgabe (MEGA). 1. Abteilung, Bd. 2 (Werke, Artikel, Entwürfe März 1843 bis August 1844). Berlin (Ost) 1982, S. 365. Das Kapital, Bd. 1., Berlin (Ost) 1968, S. 192, S. 195.
270
Charles Babbage: Die Ökonomie der Maschine, Erweiterte und redigierte Fassung auf Grundlage der Übers. von G. Friedenberg aus dem Jahre 1833. Berlin 1999, S. 60 (Charles Babbage: The Economy of Machinery and Manufacture, 1833, in: The Works of Charles Babbage, vol. 8, ed. Martin Campbell-Kelly. New York 1989, p. 47).