Отод╕ я репетував страш ен но. А в╕н мене притяг до себе й запитав:
- Людина ?
- Ельф.
- Людинка ... - простягнув скривдженим тоном робот - що людинка отут робить?
- Поверни м╕н╕ на ноги, негайно.
-
Людинка
нахабн
а
, в╕зьму й роздавлю, - зовс╕м серйозно заявив робот. Я ще раз закричав, робот за╕ржав, весело й невимушено.
-
Людинка...
- Я репортер, прийшов готуват и матер╕али на статтю про ваш св╕т - говорити було неможливо. А робот м╕н╕ вивчав. - Я працюю в м╕жгалактичному виданн╕..
- Люди нахабн╕ - протягнув
робот. - Над╕слали такого як ти, вивчати мене...
- Розкаж╕ть про св╕й св╕т? - запропонував я - Поки т ╕ дво╓ собою зайнят╕.
- Вони тебе д╕лять, чолов╕чок! - гигикнув робот. - Справа в т╕м, що той, що тебе зустр╕в ╕ запросив мене, а другий виявивс я його братом, якого не попередили про таку ц╕каву под╕ю. ╤ тепер м╕й Л╕дер ╕ майбутн╕й ╤мператор Всесв╕ту, так дал╕ ╕ так дал╕... з'явився з'ясовувати обставини справи. А я - так, прийшов погляд╕ти, як його поб'ють.
- Але ж б'ють зараз того, що прив╕з мене
- сказав я. -
Але, якщо мене запросили
на цю планету, то х╕ба ╕нший не знав?
-
спитав я.
. - Невже це
не
в╕н мене запросив? - зовс╕м не розум╕в що в╕дбува╓ться. Але нав╕ть якщо так, то чого ж битися те так? Можна поговорити, домовитися. - я в╕зьму ╕нтерв'ю у вс╕х бажаючих... у рамках звичайно. Так це другий робот мене запросив?
- Не дочекалися б, ще чого, б╕лков╕ - фиркнув м╕й сп╕врозмовник. Йому було весело, принаймн╕ .
- Але ви сам╕ мене запросили. Той, котрий мене зустр╕в, принаймн╕ - стало насправд╕ страшно.
- Ну не я, так точно!
- Але той що мене
запросив, робот трохи зайнятий! вони б'ються! - обурився я. Я взагал╕ не зрозум╕ю, нав╕що так скажено битися! - А я не можу повернутися без статт╕
.
- А причина б╕йки ╓диний кубик, що залишився, энергонки...М-да, люди нас дов╕даються в кращому св╕тл╕, прошеп от╕ в робот. А я, коли повернувся, тут глянув, , що це таке й зараз розум╕ю, що ц╕ дво╓ не мене д╕лили, а м╕сцеву форму дешового алкоголю!
- А я думав, це через те що я ╓... ну що м╕й пров╕дник не ╕з другого - тод╕ я подумав що це жарт такий. Хоча ╓ шанс, що те так. . У цих розвинених машин ╓ гумор, хоча й гумор пов╕шеника. - Так ви в╕дпов╕сте мен╕ на к╕лька питань? - запитав я з над╕╓ю в голос╕. Щось п╕дказувало мен╕, що цей робот сам не св╕й. Але через брак ╕ншого потр╕бно користуватися цим.
- Думаю заради б╕лкового можна припинити... Б╕йку. - При╓много мало, коли тебе обзивають на вс╕ лади. Але доводиться терп╕ти.
- А
ле вони не припинять, тому що там до розмови
? - я оглянувся, Роботи перейшли в╕д биття
облич,
, до обдирання обшивання й вибиванню др╕бних
гвинтик╕
в. Народ, а вони точно
бьються
?
Бо щось вони дивно стогнуть...
- Це саме собою, - пов╕в широкими плечима - крильми робот - дивлячись як╕ питання б╕лковому потр╕бно з'ясувати - простягнув в╕н з явним ╕нтересом. В╕н хот╕в поговорити, але не хот╕в проявляти ╕н╕ц╕ативу. Забавний в╕н такий.
- Я - Ельф, ╕ хочу знати про те, як живеться роботов╕ - вир╕шив сказати я.
- По перше, як вас звуть?
- Мене... моя ╕м'я - Старскр╕м, ╕ дуже скоро весь Всесв╕т буде знати про мене... Я буду ╖м правити - гордо дов╕сив робот.
- Добре, пане Старскр╕м - краще с психами погоджуватись, а то ще придавить... - А
як звуть тих що б'ються, чи що вони там роблять...
- Цю гидоту, - Старскр╕м вказав на купу малу по серед площ╕, - що знизу - Опт╕мус. - А на в круги - товпище робот╕в, вс╕ очиц╕ вирячили и дивляться... - а того що зверху, не менш дурного - Мегатрон.
- То що вони, завжди... так... б'ються?
- Та н╕, бува╓, що насправд╕ б'ються - сказав Старскр╕м. - Робот╕ т ╕льки що зак╕нч или б╕йку , та лежали на площ╕ , розламано╖ ними ж самими.
- Але ви ж не завжди б'╓теся - сказав я, дивлячись наверх. Робот, насправд╕ , сид╕в навпоч╕пках ╕ боровся ╕з ц╕кав╕стю. А нею в╕н аж сочився. - Як вам живеться? - Робот зачудувався такому питанню й не знав що сказати - Чим ви займа╓теся, кр╕м як б╕йки? - вир╕шив я пояснити.
- Живеться в╕дм╕нно, а що ж поганого в т╕м що будь-як╕ ушкодження, або що або ╕нше можна запросто в╕дновити, у в╕дм╕нност╕ в╕д б╕лкового. або наприклад в╕чне життя... - так уже не погано було б в╕дремонтувати те що зламалося... Так от т╕льки людей й Ельф╕в так не збереш. Але...
- Не нудно жити? - запитав я.
- Не скучиш! В╕чн╕ сутички не дають розслабитися - весело заявив робот. Не знаходжу н╕чого веселого в б╕йках. Ц╕ два виродки, знову битися почали.
- ╤ вс╕? у вас нема╓ н╕чого кр╕м б╕йки? - зачудувався. Не бува╓ такого...
- Про ╕нш╕ факти нашого життя ми мовчимо... - хоча видно було, що зараз вилл╓ весь бруд. Аж, не терпиться. Слово чест╕, мен╕ страшно подумати про те, що там у нього ╓. А як вони розмножуються? Це ж взагал╕ дик╕сть якась.
А ви як дума╓те, як вони розмножуються? А? мен╕ увесь час у голову л╕зуть непристойн╕ думки. Але в╕д них аж голова кружля╓ться. Мама дорога.
- Можливо у вас ╓ захоплення або ╕нтереси, про як ╕ ви б хот╕ли розпов╕сти усьому св╕ту? - запитав я, у над╕╖, що робот про все забуде, ╕ поведе бес╕ду в потр╕бн╕м русл╕.
- Нам ц╕каве життя б╕лкових ╕ р╕вень ╖хнього розвитку, а саме в област╕ технолог╕╖. Б╕льше н╕чого сказати не можемо - пов╕в широкими крильми Старскр╕м . От це новина, значить йому ц╕кав╕ мири населен╕, такими, як я. Любопытств не порок...
- ╤ ви досл╕джу╓те б╕лков╕ св╕ти ? - продовжував ц╕кавитися я.
- Так... ми б╕льше розвинена цив╕л╕зац╕я, ╕ нам ц╕каво спостер╕гати за вашим розвитком...