1934
Від 1 до 15 січня Шульц перебуває в Закопаному, де зустрічається із Софією Налковською. Між ними зав'язується роман, який триває близько чотирьох місяців.
«ABC Literacko-Artystyczne» № 1 друкує відповідь Налковської на запитання анкети: «Яку найцікавішу книгу я прочитала в 1933 році?» Налковська ставить Цинамонові крамниці на чолі досягнень польської прози.
Упродовж січня-квітня Шульц отримує листи з найвищою, сповненою ентузіазму оцінкою Цинамонових крамниць від видатних польських письменників і поетів: Ст.І. Віткевича, Вацлава Берента, Болеслава Лешм'яна, Зенона Пшесмицького, Леопольда Стафа, Юліана Тувіма, Юзефа Вітліна та інших.
У березні у «Wiadomościach Literackich» № 6 з'являється рецензія Леона Півінського — одне з найвдумливіших досліджень і найвлучніших оцінок Цинамонових крамниць.
Березень. Відновлення знайомства з колегою з Львівської Політехніки, малярем і вчителем малювання та співредактором літературного щомісячника «Kamena» Зеноном Вашневським, який через двадцять років написав Шульцові, прочитавши Цинамонові крамниці.
Квітень. Тадеуш Бреза публікує в газеті «Kurier Poranny» № 103 сповнену ентузіазму рецензію на Цинамонові крамниці «Двійник звичайної дійсності».
Тижневий візит Шульца до Налковської у Варшаву. Вона запрошує для знайомства з гостем кільканадцять осіб із літературних кіл, «його ентузіастів»: Блешинського, Вата, Чапського, Рудницького, Боґушевську, Корнацького. Шульц також познайомився з Юліаном Тувімом, зустрівся з Адамом Важиком і Полею Ґоявічинською.
9 травня Шульц подає до Міністерства народної освіти прохання про річну відпустку для продовження літературної праці. У проханні було відмовлено у зв'язку з новою ухвалою Ради Міністрів, якою призупинено надання оплачуваних відпусток.
Шульц отримує двотижневу відпустку у зв'язку зі станом здоров'я з 30 серпня до 15 вересня (запалення січового міхура, ниркових мисок і простати) — у відповідь на прохання про чотиритижневу відпустку.
Грудень. Під час святкових канікул перебуває у Варшаві з Юзефиною Шелінською, поновлює давнє знайомство зі Станіславом Іґнаци Віткевичем, знайомиться з кількома видатними, прихильними до нього письменниками, як-от Вітольдом Ґомбровичем і Юзефом Вітліном.
Упродовж 1934 року опублікував кілька оповідань: Друга осінь («Kamena», № 3), Липнева ніч («Sygnały», № 12), Геніальна епоха («Wiadomości Literackie», № 13).
1935
20 січня несподівано помер від серцевого нападу у Львові старший брат Бруно — Ізидор, інженер, організатор і один із керівників польської нафтової промисловості. Його смерть призвела до того, що Шульц утратив регулярну фінансову допомогу і мусив зі своїх скромних заробітків утримувати також хвору сестру та її сина.
Заручини з Юзефиною Шелінською.
Допомагає нареченій у роботі над перекладом роману Франца Кафки Процес.
Березень — травень. Наступні прохання до львівської кураторії шкільного округу про річну оплачувану відпустку з 1 вересня 1935 до 31 серпня 1936 року.
Виставка у приміщенні Спілки митців-пластиків (Związek Artystów Plastyków) у Львові, де, окрім робіт Шульца, представлено твори трьох інших графіків і малярів.
У літературному тижневику «Pion» № 34 з'являється розлога праця Ст. І. Віткевича Літературна творчість Бруно Шульца, а в «Tygodniku Ilustrowanym» № 17 стаття того ж автора Інтерв'ю з Бруно Шульцом про Шульца як графіка.
Липень-серпень. Канікули з нареченою в Закопаному. Зустрічі й розмови з Віткевичем, знайомство з піаністкою Марією Хазен. Адольф Новачинський, Антоній Слонімський та Юліан Тувім висувають кандидатуру автора Цинамонових крамниць на щорічну нагороду «Wiadomości Literackich», нею нагороджений інший літератор.
Упродовж цього року Шульц опублікував такі оповідання й статті:
Книга («Skamander» № 58);
Додо — з власними ілюстраціями («Tygodnik Ilustrowany» № 2);
Мій батько вступає в пожежну команду («Wiadomości Literackie» № 5);
Весна — уривок («Kamena» № 10);
Санаторій Під Клепсидрою — з власними ілюстраціями («Wiadomości Literackie» № 16);
До Станіслава Іґнаци Віткевича — відповідь на поставлені запитання щодо власної творчості («Tygodnik Ilustrowany» № 17);
Постають легенди («Tygodnik Ilustrowany» № 22);
Едзьо — з власними ілюстраціями («Tygodnik Ilustrowany» № 40);