Взагалi, в першi днi осенi 1945 року повстанцi, незважаючи на значне зменшення їхньої чисельностi, ще бiльше активiзували свою дiяльнiсть. В "Спецiальному наказi N°4" вiд 5 вересня того року читаємо: "Ситуацiя бандерiвських частин на день 4.09.1945 наступна:
а) окремi групи бандерiвцiв з'явилися минулого тижня в теренах Червнiца, Дрєнов, Мочармани i Петровяни;
б) пiдтверджена була присутнiсть цих частин: 60 чоловiк в теренах Злата Баня – Германовце; 500 чоловiк в теренах на пiвденний схiд Гiральтовце: Фiяш – Ломне – Детрiк – Кобильнiце; 1000 чоловiк в теренах на пiвденний схiд вiд Стропкова: Бруснi-на-Колбовце – Якушовце – Руска Поруба – Вижня Сiтнiца – Токаїк; 1000 в теренах Чертiжне.
Далi, згiдно неперевiрених даних, з'явилося 80 осiб в теренах Лiп'яни на захiд вiд Сабiнова. Їх озброєння: гвинтiвки, автомати, гранати i навiть фаустпатрони"4. Передостаннi три цифри поданi в звiтi є явним перебiльшенням, адже з близько 500 бiйцiв (загальної кiлькостi учасникiв рейду) значна частина вже залишила на той час словацькi терени. Про причини цих помилок в обрахунках йтиметься дещо нижче.
В наступному наказi, датованому 8 вересня, чехословацьким вiйськовим частинам наказувалося: "Заборонити проникнення бандерiвцiв на захiд вiд лiнії Бардейов – Ганушовце – Вранов – Требiшов [...]. У спiвпрацi з росiйськими частинами лiквiдувати бандерiвськi вiдлiли або вiдтiснити їх з теперiшнiх теренiв до кордонiв Закарпатської України"1. На початку вересня для цього налагоджено спiвпрацю чехословацького вiйська з радянськими прикордонниками. Так 4 вересня до Капушан прибув моторизований полк ЧА з метою злiквiдувати повстанськi вiддiли. Спiльнi акцiї проведено в теренах Ременiни – Злата Баня – Почiчва. Однак, i це не мало жодного результату: повстанцям вдавалося уникати зустрiчей iз союзниками2.
Протягом 11-13 вересня чехословацькими вiйськами було проведено спецiальну протиповстанську операцiю, що проходрiла в три етапи. Метою першого було досягнути теренiв Мновце – Туряни – Келча, другого – Завада – Руска Поруба – Нiжня Сiтнiца, i останнього – Нiжнi Чабiни – Волiца – Нiжнiй Радван. Впродовж усiєї акцiї вiйськам так i не вдалося принаймнi зустрiтися з вiддiлами УПА3.
Але на початок вересня йшлося вже не тiльки про вiйськову боротьбу з повстанськими вiддiлами, а й про iдейне протистояння їм. В полiтосвiтньому додатку до операцiйного наказу вiд 5 вересня вказувалося: "...1. Поборювати прояви ворожої пропаганди i розвивати найширше iдеї демократiї, прогресу, i свободи"4.
Загалом незначна кiлькiсть чеського вiйська, що була вислана проти сотень УПА, не могла зупинити їхнього просування. Пояснюється це також значною мiрою i небажанням воювати з УПА. Ось, що читаємо про це в пiдпiльному виданнi Вiйськової Округи УПА "Говерля" "Чин Зброї": "Вправдi большевики на скору руку озброїли були вiддiли чехословацької армiї i обложили ними лiнiю Спiська Нова Весь – Пряшiв – Гуменне, але чехословацьке вiйсько i українськi повстанцi обопiльно себе обминали"1. Аналогiчна ситуацiя була iз мiсцевими станицями Народної Безпеки, головне управлiння розвiдки при мiнiстерствi оборони ЧСР прямо зазначало, що основною причиною повiльного перебiгу антибандерiвських акцiй є "недостатнє бажання органiв НБ, їхнi станицi надавали iнформацiю про ворога з запiзненнями i звалили весь тягар боротьби на вiйськовi органи"2. Крiм того, повстанцям, завдяки своїй мобiльностi, вдалося ввести чехiв в оману стосовно своєї чисельностi, їх часта поява у рiзних населених пунктах, iнодi досить вiддалених один вiд другого, створювала iлюзiю великої кiлькостi учасникiв рейду. To й же Хньоупек, наприклад, визначає чисельний склад українських повстанцiв на словацьких теренах станом на 17 вересня 1945 року шiстьма тисячами воякiв3.
До середини вересня рейдуючий вiддiл, перейшовши Гiральтовський окрес, вийшов на терени Пряшiвщини, де зупинився бiля села Руськi Текляки. Пiсля недовгого перепочинку, вояки УПА рушили далi через Сабiнiвський (села Мiхаляни, Бодольок, Бальпоток, Градiско), майже весь Бардiївський, Стропкiвський, Гуменський та Снiнський (села Ацiдовце, Зубне, Яблонки, Телеповцi) окреси Словаччини4. В останньому повстанцi влаштували для населення кiлька концертiв. "Треба пiдкреслити, – писав з цього приводу Шанковський, – що значна кiлькiсть рейдуючих повстанцiв – це були випускники другого турнусу Першої Старшинської школи УПА "Оленi". Цi колишнi студенти Львiвського унiверситету й учнi середнiх шкiл склали дуже гарний хор, що давав усюди концерти для мiсцевого населення i спiвав по церквах"5. З останнього села Телеповцi, що знаходилося за вiсiм кiлометрiв вiд словацько-польського кордону, повстанцi повернулися на Закерзоння.
Загалом, за час рейду не вiдбулося значних боїв мiж загонами чехословацької армiї та вояками УПА. "Банди, – писав Хньоупек про вiддiли УПА, – минають їх [боїв – В.В.] постiйним i частим пересуванням, тим також створюють в населення враження великої сили"1. Фактично, чехам так i не вдалося нав'язати їм бiй. Повернення повстанцiв на Україну було зумовлене виключно тим, що їх завдання на теренах Словаччини були виконанi, а тому об'єктивними можна вважати слова Хньоупека, який сказав: "Нашi операцiї вплинули на вiдхiд бандерiвцiв, як торiшнiй снiг на передторiшню зиму. Якби хотiли, то зосталися б. He захотiли – вiдiйшли"2.
Рейд вiддiлiв УПА набув значного розголосу в словацькому суспiльствi, дiї українських повстанцiв стали темою численних репортажiв мiсцевої преси. Так, зокрема, Братiславський часопис "Час" у номерi 124 з вересня 1945 року писав: "Словацька суспiльнiсть була в цих днях занепокоєна дiями органiзованих банд на теренах Схiдньої Словаччини. Щоб поiнформувати наш загал про дiйсний стан речей, ми вислали до Кошиць окремого звiтодавця, а цей засягнув докладних вiдомостей в Кошицях i Пряшевi [...]. До села Суха в Стропкiвському повiтi прийшов озброєний вiддiл, що числив около 250 люда. Цей вiддiл розтаборився в селi, а кругом розставив стiйки [...]. Зi села Суха вiдiйшли до польського кордону. Останнiй раз бачили їх в селi Прикра [...]. Невеликий вiддiл з'явився в Сланських горах... Народня Безпека поробила всi заходи, щоб унешкiдливити тi банди. Має докладнi данi про їх побут i є в зв'язку з вiйськовим командуванням. При цiй нагодi треба спростувати пропаганду, яка твердить, що вiйськове командування зарядило мобiлiзацiю кiлькох рiчникiв до боротьби з бандерiвцями. Це не є згiдне з правдою, бо потреби такого кроку немає"3. Цiкаву iнформацiю подає газета "Демократ" з 20 вересня того ж року: "Останнiми тижнями, – читаємо тут, – з'явилися у пiвденно-схiднiй частинi Словаччини озброєнi групи [...]. До цього часу не було випадкiв, щоб цi групи допускалися насильства над життям чи майном громадян"4. В iншому, промосковському тонi висловлювалася про повстанцiв мiсцева комунiстична преса. Друкований орган цiєї партiї "Виходословенська правда" з 21 вересня називає їх "злочинними покидьками людства" i вказує, що причиною їх переходу на словацькi терени було те, що вони "ховаються перед суворою рукою справедливостi"1.
Резонанс пропагандистських дiй УПА проявився ще й в iншому, а саме – в активiзацiї дiяльностi словацьких антикомунiстичних органiзацiй. "Антикомунiстичний рух, – писав з цього приводу Хньоупек, – вийшов з пiдпiлля на бiлий свiт"2. В додатку до операцiйного наказу вiд 5 вересня 1945 року зазначалося, що в Гуменному заявилися писанi вiд руки листiвки, в яких звучав заклик до сло-вакiв "Хлопцi, йдiть до гiр!"3 В кiнцi того ж 1945 року почали масово поширюватися писанi вiд руки та друкованi листiвки, в яких зазначалися наступнi вимоги до тодiшньої чехословацької влади: звiльнити з пiд суду Йозефа Тiсу та iнших представникiв державного апарату Словацької держави, створення окремої словацької полiтичної партiї. В разi невиконання цих вимог невiдомi автори листiвки погрожували всенародним бойкотом виборiв до парламенту4.
Дуже цiкаву iнформацiю про активiзацiю пiдпiльних словацьких органiзацiй в другiй половинi 1945 року подає газета "День" (орган Народного фронту) в № 81 за 24 березня 1946 року в публiкацiї пiд назвою "Фашистська нелегальна органiзацiя на Словаччинi викрита". Зважаючи на те, що частина цих даних мають безпосереднє вiдношення до теми даного дослiдження, дозволю собi докладнiше переказати цю статтю, переклад якої, до речi, був здiйснений українськими повстанцями. Отже, тут читаємо про пiдпiльну словацьку органiзацiю, створену на основi органiзацiй Глiнкова Младеж (голова доктор Ходьмовський) та ГСЛС [можливо, якась з партiй доби Словацької держави] (голова Антон Кнiшант) влiтку 1945 року. Метою органiзацiї було вiдродження незалежностi Словаччини, для цього проводилася видавнича дiяльнiсть (газета "Словак" накладом 500 – 1000 примiрникiв), магазинувалася зброя. Основне членство органiзацiї складала студентська молодь, словацька iнтелiгенцiя та католицьке духовенство. Органiзацiя була розкрита в березнi 1946 року, проте, як читаємо в кiнцi цiєї статтi, "дiяльнiсть цього руху ще продовжується".