Взагалi, всi повстанськi звiти з першого словацького рейду пiдкреслюють надзвичайно приязне i дружнє ставлення словакiв до стрiльцiв УПА. Характерне воно було навiть i для деяких працiвникiв органiв державної безпеки. В телеграмi, котра iнформує керiвництво Сбору Народної Безпечностi про важкi порушення дисциплiни рядовим членством цiєї органiзацiї, вказується: "Деяких членiв Народної безпечностi треба перевести. Наприклад, зi станицi НБ в Папiнi, де бандерiвцi були i спокiйно, поприятельськи, забавлялися з членами НБ, також зi станицi НБ в Телеповцях, Улiч, Старiна. Видно, що органи безпеки цього окресу не є небезпечнi бандерiвцям, анi бандерiвцi їм [...]. В Телеповцях службовцi весело забавлялися з бандерiвцями i бандерiвцi навiть танцювали. В Збої фiнансова сторожа замiсть того, щоб воювати, дискутувала з бандерiвцями. Те саме в Рунiнi"2.
Великий переполох викликала поява українських повстанцiв в мiсцевих, особливо сiльських, осередках комунiстичної партiї Словаччини. Доброю iлюстрацiєю того є наступний документ: "Снiна. 28.11.1945 [...]. Окрес Снiна сусiдує з Польщею, є гiрським, i бандерiвцi можуть в ньому легко переховуватися. Влiтку їх випади були обмеженi, так як в кожному селi була, крiм Народньої Безпеки, ще органiзована й добровiльна мiлiцiя в складi 10-15 людей, в основному, членiв СКП [Словацької Комунiстичної партiї – В.В.] або безпартiйних. Коли добровiльна мiлiцiя була роззброєна i розпущена, що сталося наприкiнцi вересня, бандерiвцi стали частiше навiдувати наш окрес. Ввечерi i вночi вони вiльно рухаються по селах, добре знають членiв комунiстичної партiї i говорять, що всiх їх чекає ганебна смерть. Це дiяльнiсть нашої реакцiї, бо iнакше бандерiвцi не знали б, де хто знаходиться, хто є комунiстом i як зветься. По селах повна панiка, а в комунiстичнiй партiї хаос. З села Нова Седлiце були члени на окресних зборах i зажадали, щоб їх виписали з партiї. Те ж дiється в усiх селах"3. В iншому документi з того часу читаємо: "В багатьох випадках стається так, що товаришi з сiл приходять в секретарiат [комунiстичної партiї – В.В.], щоб повернути членськi квитки або одноголосно заявляють, щоб їх "викреслили" з партiї. В бiльшостi сiл неможливо скликати членськi збори. Коли їх скликаєш, нiхто не приходить. Якщо будуть i надалi банди на землях Словаччини, то похитнуться й так ослабленi позицiї партiї"1.
Для того, щоб протиставити словацьке населення стрiльцям i старшинам рейдуючих вiддiлiв, офiцiйна влада країни, яка все бiльше потрапляла пiд вплив Москви, розпочала активну пропагандистську кампанiю iз дискредитацiї українських повстанцiв. Їх стали зображати як бандитiв, як рештки нiмецької армiї, їм почали приписувати масовi грабежi та вбивства. Бiльше того, за даними Лева Шанковського, восени 1945 року в Снiнському окресi було зорганiзовано спецiальний загiн за зразком агентурно-провокативних боївок МГБ, який пiд маркою УПА проводив деякий час грабiжницькi напади на населення2. Дещо обґрунтовується ця думка в статтi "Армiї-примари проти Росiї". Тут, зокрема, читаємо: "НКВД часом перевдягається за українських повстанцiв, почiплює тризуб i шукає "втраченого зв'язку" або прямо грабує i знущається над населенням, щоб знеохотити його до повстанчого руху. Чому б не могло воно робити того в Чехiї, Словаччинi [...], щоб прохолодити небезпечнi симпатiї населення до нашого визвольного руху"3. Далi автор статтi наводить конкретний приклад – свiдчення чеської селянки про "бандерiвський" напад: "В годинi другiй ночi вдерлося до сiльської хати, де переночовувало 8 чоловiкiв i 5 жiнок, 30 озброєних людей з гiтлерiвськими гакенкройцами на раменах. Мiшаною нiмецько-чеською мовою почали обвинувачувати селян, що вони зрадили Гiтлера. "Хто ви такi? " – запитав Емiль [один iз присутнiх селян – В.В.] – "Бандерiвцi", – вiдповiв їх провiдник. – "Кажу вам про те, бо це не робить рiзницi. Ви нас i так не зрадите". На даний знак бандерiвцi пострiляли всiх жiнок i чоловiкiв крiм ... Марiї, яка це все i розповiла"4.
Очевидно, доречно буде розглянути iншi випадки вбивств, якi несправедливо приписуються українським повстанцям. Богуш Хньоупек як найстрашнiший приклад "бандерiвського" терору наводить вбивство в селi Колбашов десяти i в селi чотирьох євреїв. Вбивцями, за свiдченнями очевидцiв, якi переказує чеський автор, були люди "в нiмецьких, угорських та росiйських одностроях"1, крiм того, згiдно документiв, вони розмовляли українською, польською, чеською мовами2, тобто не мали жодних ознак, притаманних виключно воякам УПА. Проте, це не заважає чехословацьким авторам стверджувати, що вони – "бандерiвцi". I ще один дуже цiкавий момент, не врахований ними, очевидно, свiдомо: згаданi вбивства сталися в груднi 1945 року, тобто в час , коли на території Словаччини вiддiлiв УПА просто не було. Врештi, згаданий автор практично не бачить рiзницi мiж українськими повстанськими загонами та iншими нелегальними збройними формуваннями, що тут дiяли. Особливо це стосується решток Росiйської Визвольної Армiї, так званих "власiвцiв"3. До прикладу, вiн розповiдає про напади на схiднословацькi села у груднi 1945 року "великих загонiв бандерiвцiв-власiвцiв"4.
У звiтi з 1946 року одного з рейдуючих теренами Словаччини вiддiлiв згадується про поширюванi чехословацькою армiєю звернення до УПА, в яких вказується, що, можливо, вбивства, приписуванi бiйцям УПА, здiйсненi невiдомими кримiнальними злочинцями5. Нерiдко бували й випадки, коли мiсцеве населення, користуючись замiшанням, викликаним появою повстанських вiддiлiв, зводило порахунки з окремим представниками влади, особливо вдавалися до того рiзноманiтнi пiдпiльнi антикомунiстичнi органiзацiї. До речi, в тих же звiтах про акцiї в 1946 роцi українськi повстанцi констатують досить сильнi антисемiтськi настрої серед словацького населення6. Йозеф Родак у своїй статтi "Похiд бандерiвцiв на Схiдну Словаччину" також вказує на iснування мiсцевих злочинних груп, що реально не мали нiчого спiльного з вiддiлами УПА, а проте їх злочини приписувалися українським повстанцям1. Отже, безпiдставним є твердження про "бандерiвський терор" пiд час проходження рейдiв, основним завданням яких було якраз викликати симпатiї у словакiв i нав'язати з ними спiвпрацю, а тому поведiнка стрiльцiв пiд час перебування на словацьких землях повинна була бути зразковою. На територiї Словаччини вiддiли УПА мали готувати ґрунт для спiльної боротьби українцiв i словакiв проти росiйського iмперiалiзму, а не залишати пiсля себе неприємнi враження та ненависть.
Пiдсумовуючи результати першого словацького рейду, слiд вiдзначити, що вже незабаром по його закiнченнi було зроблено дальшi кроки на шляху до налагодження спiвпрацi мiж словаками та УПА. Протягом жовтня 1945 року вiдбулося двоє переговорiв на цю тему. В перших iз них, якi проходили 26 жовтня, брав участь комендант словацької прикордонної застави та районний провiдник ОУН "Соковик" (прiзвище невiдоме). У звiтi останнього з них зазначалося, що в розмовi були пiднятi такi теми:
"1) Боротьба українського народу в свiтлi iсторiї.
2) Теперiшнє загальне становище в свiтi.
3) Лiнiї полiтики США, Англiї та СРСР.
4) Большевицькi методи поневолення народiв та пiдбольшевицька дiйснiсть (розрiз мiж большевицькою пропагандою i дiйснiстю).
5) Наша теперiшня боротьба та спiльний фронт поневолених народiв у боротьбi з большевизмом"2.
Наступна зустрiч, тепер уже мiж комендантом словацької жандармерiї i українськими повстанцями на чолi з широковiдомим сотенним, а тодi ще тiльки пiдпоручником УПА, Степаном Стебельським-"Хрiном" вiдбулася чотири днi пiзнiше. На запитання повстанцiв, якi саме справи бажав з'ясувати для себе на зустрiчi словацький комендант, вiн вiдповiв: "Боротьба українського народу проти комунiзму, про яку починають у нас широко балакати, зацiкавила мене до такого ступеня, що, коли я довiдався про можливiсть нав'язати з Вами контакт, постановив собi особисто з Вами зустрiтися. Грабiжницька полiтика большевикiв на наших землях наставила тепер бiльшiсть словакiв проти бiльшовикiв i їх вислужникiв. Інтересуємося тими, що ведуть з ними боротьбу. Цiлий час, коли я зустрiчався з бiльшовиками чи поляками, то чув, що "бандерiвцi" – це найгiршi банди в свiтi, грабують та мордують невинне населення. Тим часом, тому мiсяць перемашерувало коло 500 Ваших воякiв-партизан, якi нашому населенню через свою культурну поведiнку дуже сподобалися"1. В подальшiй розмовi українськi повстанцi з'ясували ряд питань, що цiкавили словака, зокрема, мова йшла про цiлi боротьби УПА, про методи постачання харчiв для пiдпiльної армiї, отримання зброї, пiдготовку старшинських кадрiв. На закiнчення розмови комендант сказав: "У нас зростає ворожнеча до большевизму i, дай Боже, щоби ми незадовго спiльно почали боротьбу проти большевикiв"2.