В Українi таких гостей буває мало, а тi, що продiстануться, не мають змоги побачити те, що большевики стараються прислонити, затаїти. Зате на пiдпольських теренах, у самiй Польщi, в ЧСР [Чехословацькiй Республiцi – В.В.] i т.п. в тому вiдношеннi є бiльшi можливостi, i звiдти доходять до зовнiшнього свiту вiдомостi, хоч скупi, але сприймаються вони з бiльшим довiр'ям i зацiкавленням. Там чужинецькi експоненти зустрiчаються безпосередньо або дуже зблизька з українською революцiйною боротьбою [...] i подають тi вiстки до своїх країн. Тодi пiзнання цього малого вiдтинка наших змагань дає основу для вiри i пiзнання цiлости української справи"1.
Пiд кутом зору вирiшення таких стратегiчно важливих для українського нацiонально-визвольного руху питань як створення спiльного антирадянського фронту рiзних народiв та манiфестацiя власної боротьби у свiтi й розглядатимуться у цьому дослiдженi рейди вiддiлiв УПА теренами Чехословаччини.
Чому для таких акцiй було обрано саме цю країну? Справа в тому, що її полiтичне становище в 1945-1947-х роках характеризувалося рядом специфiчних, в порiвняннi з iншими країнами Схiдної Європи, моментiв. Якщо в усiх країнах цього регiону тодi вже було встановлено сателiтнi комунiстичнi режими, то в Чехословаччинi цей процес проходив дещо повiльнiше. Адже тут, крiм протегованої СРСР комунiстичної партiї, широко розгорнули свою дiяльнiсть партiї демократичного типу, якi певний час складали їй реальну полiтичну конкуренцiю. Особливо це стосується Словацької частини республiки, де по закiнченнi Другої свiтової вiйни провiдною полiтичною силою стала Демократична партiя Словаччини. Характерним для неї було опертя на сiльське населення. Вона, як вказує Володимир Яровий, "традицiйно тримала пiд своїм контролем словацьке село"2. А саме сiльське населення Словаччини, зважаючи на доволi низький рiвень урбанiзацiї, становило бiльшiсть у країнi. Отже, не дивно, що комунiстичнi iдеї прижилися тут значно менше, нiж у сусiднiй Чехiї. Незважаючи на те, що обидвi партiї, Демократична i Комунiстична, входили до коалiцiйного правлячого уряду, вiдносини мiж ними дедалi бiльше загострювалися.
Ще одним чинником, який привертав увагу українських повстанцiв до Словаччини, було те, що частина словакiв негативно сприйняла лiквiдацiю незалежностi своєї країни i входження її до складу об'єднаної Чехословацької республiки. Ця подiя розглядалася певними полiтичними органiзацiями як чергова окупацiя i спонукала їх до початку пiдпiльної боротьби.
Отже, тему дослiдження вибрано не випадково. На думку автора, саме висвiтлення проблеми повстанських рейдiв чехословацькими теренами дозволить показати розмах нацiонально-визвольної боротьби в Українi, її вплив на подiї у пiслявоєннiй Європi та свiтi, без чого неможливе правильне i об'єктивне тлумачення суспiльних процесiв того часу.
Роздiл перший ІСТОРIОГРАФIЯ ПРОБЛЕМИ
Як уже вказувалося, дiяльнiсть вiддiлiв Української Повстанської Армiї та пiдпiльних клiтин Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв досi залишається одним з найменш дослiджених моментiв новiтньої iсторiї України. Офiцiйна радянська iсторiографiя закрiпила за ним штамп "фашистський" i жодних ґрунтовних дослiджень не проводила. Цiкаво, що, якщо в 50-60-тi роки ще час до часу з'являлися рiзноманiтнi лайливi статтi i памфлети радянських iсторикiв чи письменникiв, присвяченi темi визвольних змагань, то вже незабаром проходить помiтна змiна тактики вiд, очевидно, неефективного оббрiхування цього руху до його цiлковитого замовчування (така, нiби фундаментальна, праця як "Історiя Української РСР" у 8-ми томах, видана у Києвi в 1977-1979 роках1, не мiстить взагалi жодної згадки про ОУН чи УПА).
Щойно з кiнця 80-х – початку 90-х рокiв у зв'язку з великими суспiльно-полiтичними перетвореннями та крахом радянської iмперiї розпочинається в Українi активна робота над вивченням цiєї тематики (до того нею займалися тiльки українськi емiґранти та їхнi окремi прихильники на Заходi). Особливо iнтенсивно почали видаватися в нас рiзноманiтнi джерельнi матерiали: спогади учасникiв визвольної боротьби, документи як українського пiдпiлля, що стосуються рiзних перiодiв i сфер його дiяльностi, так i каральних органiв СРСР про боротьбу з ним. На жаль, дуже мало видається монографiй, присвячених дослiдженню окремих аспектiв чи особистостей визвольного руху.
Тема роботи "Рейди вiддiлiв УПА по територiї Чехословаччини" є однiєю з таких малодослiджених iсториками наукових проблем. Досi в українськiй iсторiографiї не було жодної наукової працi, де рейди УПА чехословацьким теренами були б окремим предметом iсторичного дослiдження. Часткове висвiтлення цiєї проблеми знаходимо в книгах, присвячених iсторiї УПА загалом. В дослiдженнi вiдомого iсторика-емiгранта Петра Мiрчука "Українська Повстанська Армiя" про рейди на Чехословаччину розповiдається в роздiлi "За поширення протибольшевицької боротьби"1. Поряд з розповiддю про самi рейди, написаною на основi повстанських звiтiв, автор наводить також фрагменти iз словацьких газет, що писали про цi акцiї. Інший вiдомий дослiдник визвольного руху, автор роздiлу "Українська Повстанча Армiя" в книзi "Історiя Українського Вiйська", Лев Шанковський присвячує цiй темi окремий роздiл, який так i називається: "Рейди УПА"2, i саме рейдам на Словаччину вiн придiляє у ньому найбiльше уваги. Автор вже користується бiльшою кiлькiстю документiв, зокрема, вiн знайомий з iнструкцiями, виданими повстанцям перед рейдами в 1945 та 1946 роках, лiтературою, поширюваною пiд час їх проходження. Крiм того, пiдсумовуючи другий словацький рейд, вiн наводить данi про результати тамтешнiх виборiв. Все це дозволяє стверджувати, що на той час саме у працi Шанковського дана проблема була висвiтлена найповнiше. Тiєї ж проблематики цей дослiдник (пiд псевдонiмом "Олег Мартович") частково торкається i в англомовних працях про український визвольний рух3.
Цiкаву iнформацiю про тактику повстанських рейдiв мiстить дослiдження Сергiя Ткаченка "Повстанська армiя: тактика боротьби"4. Незважаючи на те, що книга побудована на матерiалах, взятих з книг вищезгаданих українських авторiв, тут можна знайти цiкавi узагальнення та думки, якi, очевидно, належать перу фахового вiйськовика. Коротку iнформацiю про перехiд сотень УПА на Захiд у 1947 роцi мiстить книга Богдана Якимовича "Збройнi сили України"5. Про повстанську акцiю на Словаччинi 1945 року розповiдає Никола Андрусяк у своєму "Нарисi iсторiї Бойкiвщини". Рейдам УПА присвячено також ряд статей. Однiєю з перших є публiкацiя невiдомого автора "Останнiй рейд вiддiлу к-ра Бурлаки"1, що розповiдає про перехiд влiтку 1947 року на Захiд сотнi Володимира Щигельського-"Бурлаки" та його особисту драматичну долю пiсля захоплення у полон чехами. Микола Фриз-"Вернигора" у своїй статтi "Про рейди УПА"2, написанiй, в основному, на базi пiдпiльної повстанської перiодики, мiж iншим наводить текст договору мiж радянською та чехословацькою армiями про боротьбу з УПА. Цiкавими є публiкацiї Зиновiя Соколюка-"З.Семенiва", зокрема, статтi "Рейди УПА та їх значення"3, яка мiстить дуже багато свiжих думок про мiсце рейдiв у тактицi i пропагандi визвольного руху, та "УПА – речник модерного українства"4. Там уперше висловлено тезу про те, що рейди УПА на захiд влiтку-восени 1947 року готувалися задовго до початку акцiї "Вiсла". Стаття Юрiя Середяка "Рейди УПА на Захiд"5, на вiдмiну вiд двох попереднiх, не має якихось нових матерiалiв чи думок i є лише зручною компiляцiєю автора з уже вiдомих матерiалiв. Нарис Льва Шанковського "Великий рейд УПА 1947-1948 рокiв"6 є, по сутi, переказом частини роздiлу вже згаданої його працi. Також мiстять матерiал, що стосується розглядуваної теми, ще двi публiкацiї цього дослiдника пiд назвою "Большевики про УПА"7 та "УПА на Стрийщинi"8. Цiкаву статтю, присвячену бiографiї командира одного з рейдуючих на Захiд вiддiлiв Михайла Дуди-"Громенка", написав його племiнник Ігор Маршалок. Опублiковано її нещодавно у перевиданнi спогадiв "Громенка" "У великому рейдi". Кiлька публiкацiй, що торкаються тих чи iнших аспектiв обговорюваної проблеми, належать i авторовi цих рядкiв. Це, до прикладу, статтi: "Закордоннi рейди вiддiлiв УПА"1, "Героїчний рейд сотень УПА"2, "Тактика повстанських рейдiв"3 , "Закордонний рейд УПА у документi американської розвiдки"4, "Українська повстанська армiя у свiтлi захiдної преси 1946-1947 pp."5, "Передумови переходу сотень УПА на Захiд"6, "Сотенний "Бурлака"7.