Незважаючи на такi великi втрати, завдання рейду все ж було виконане. Ось, що читаємо про прихiд повстанцiв до Нiмеччини в спогадах одного з чiльних дiячiв ЗЧ ОУН Миколи Климишина: "Це тодi переконало цiлий свiт – УПА справдi iснує i бореться i є спроможна на такi далекi, повнi небезпеки, рейди"4. Пiдтвердження цього знаходимо також у "Зверненнi воюючої України до всiєї української емiграцiї", пiдписаному керiвництвом українського нацiонально-визвольного руху. "Бiйцi i командири рейдуючих вiддiлiв УПА! Ви мужньо виконали своє завдання, покладене на Вас Українською Головною Визвольною Радою. Край iз запертим вiддихом слiдкував за Вашим рейдом, а його успiшне закiнчення викликало в Краю величезну радiсть. Увесь народ радiє, що Ви добилися аж за другу стiну бiльшовицької тюрми народiв, щоб там, перед цiлим свiтом, скласти протест проти гноблення українського народу росiйсько-бiльшовицькими загарбниками i сказати правду про визвольну боротьбу на рiдних землях.
Ваш прихiд у Захiдню Європу як безпосереднiх учасникiв i живих свiдкiв визвольної боротьби на наших землях докорiнно вплинув на змiну поглядiв i чужинцiв, i своiх на нашу визвольну боротьбу та поклав кiнець фальшуванню правди про цю боротьбу. I в цьому Ваша велика заслуга для всiєї визвольної справи. Історiя гiдно оцiнить Вас".
Роздiл восьмий ЗАХIДНА ПРЕСА ПРО УПА
Вже наприкiнцi 1945 року на Заходi починають з'являтися першi повiдомлення про український нацiонально-визвольний рух. Першими, звичайно, таку iнформацiю почали подавати українськi емiграцiйнi газети, зокрема, канадськi часописи "Наш шлях", "Український щотижневик в Канадi" (жовтень 1945 року). Дуже промовистими, на мою думку, є самi назви статей: "Повстанчий рух на Київщинi", "Вiдношення червоноармiйцiв до УПА", "Червонi ватаги як новий метод боротьби з УПА", "Повстанцi волiють смерть, чим неволю", "Дiяння УПА", "Ватутiн погиб з рук УПА", "Конференцiя пiдсовєтських народiв"1. Щойно на початку наступного 1946 року починають друкувати такi статтi у власне iноземнiй пресi.
Американська щоденна газета "Нью-Йорк Дейлi Ньюз" протягом 29, 30, 31 сiчня того року друкує статтю про дiяльнiсть в трикутнику, утвореному кордонами Польщi i Чехословаччини, мiж пунктами Сянiк i Лупкiв близько 20 тисяч легко озброєних воякiв, добре одягнених, з тризубами на головних уборах2. Вже незабаром пiсля цього, 17 квiтня 1946 року, тобто саме в час другого словацького рейду УПА, в iншому американському щоденнику "Нью-Йорк Геральд Трiбюн" з'являється дещо конкретнiша iнформацiя у статii "Револьта українських нацiоналiстiв проти репатрiацiї, яку проводить Польща" Гомера Бiгарта, кореспондента з європейських справ. Наступного дня її було передруковано європейським виданням цiєї газети пiд назвою "Українськi повстанцi палять мiста недалеко польського кордону". "Сянiк, Польща, 17 квiтня, – читаємо тут, – повстання українських нацiоналiстiв проти репатрiацiйної програми уряду крiпшає в районах Галичини, що сусiдують зi совєтською границею [...]. Польським вiйськам безпеки не вдалося досi нiчого зробити проти повстанцiв[...]. В Сянiку є польська дивiзiя. Але вночi 4 квiтня, коли українцi доконали найбiльш вiдважного рейду та спалили мiсто Букiвсько, комендант дивiзiї мусiв зi соромом зiзнатися, що не має вiдповiдних сил. Минуло два днi, заки польське вiйсько ввiйшло до Букiвська, a повстанцi, тим часом, були вже далеко в лiсах... Сили українських банд нiяк не можна точно окреслити. "Багато тисяч" – це була єдина вiдповiдь, яку я мiг дiстати вiд польських урядовцiв у Сянiку i повiтовому мiстi Ряшевi. Те вiйсько, мабуть, складається, головно, з українцiв, включно з ветеранами Галицької СС-Дивiзiї, яку створили нiмцi. Є там також багато польських та нiмецьких ренегатiв. Вони носять польськi унiформи, цивiльне лахмiття i є озброєннi в крiси, кулемети та гранати. Кiлькох молодих українських рекрутiв, що втiкали з банди до Сянiка, знають тiльки те, що їх провiдник зветься "полковник". Урядовцi припускають, що це може бути полк. Бандера, український купець, який помагав нiмцям, аж зник таємничо в 1943 р. Тому повстанцi є вiдомi в околицi як "бандерiвцi". "Цi банди, – говорив голова мiськради в Ряшевi, – твердять, що ця територiя належить несправедливо до Польщi [...]. Вони хочуть незалежної України, незалежної вiд Росiї i вiд Польщi"1.
Інша заокеанська газета, а саме канадська "Ґлоуб енд Мейл" 20 квiтня того ж року подала таку iнформацiю: "Варшава, 19 квiтня (Асошiейтед Прес). – Сильно озброєнi банди українських нацiоналiстiв тероризують полуднево-схiдню Польщу, переходячи з-за демаркацiйної лiнiї росiйського кордону [...]. Банди, що переходять кордони, дiють, як тут вiрять, у вiдплату за виселювання їх з Польщi на росiйську зону на основi польсько-совєтської умови. Цi українцi борються за своє право залишитися на польських землях далi, як також жадають, щоб Україна стала незалежною державою"2. Швейцарський часопис "Базлер Нахрiхтен" в номерi за 13 травня мiстить замiтку пiд назвою "Заворушення терористiв у Польщi", де зазначається, що учасники акцiй проти польської армiї – це колишнi члени армiї Власова, якi тепер в цiлостi належать до Української Повстанської Армiї.
Отже, як бачимо з кiлькох наведених прикладiв, автори статей про УПА, якщо вони навiть намагалися бути об'єктивними, подають дуже багато перекрученої i неточної iнформацiї. Це легко пояснити тим, що вони, очевидно, користувалися виключно джерелами iнформацiї, що походять з польських урядових чинникiв, якi були зацiкавленнi у виправданнi своїх злочинних дiй i очорненнi українського визвольного руху (звiдси, до речi, i означення повстанських загонiв термiном "банда").
Вже незабаром починають з'являтися статтi, автори яких вже, безперечно, користувалися iнформацiєю, що походить вiд української сторони. Однiєю з перших таких статей є публiкацiя "Україна i вiйна" в паризькому виданнi "Ля Републiк", число 4 за 1946 рiк. Автор ставить собi за мету проаналiзувати витоки українського визвольного руху. Вiн вказує на значнi втрати України в Другiй свiтовiй вiйнi i заперечує колаборацiю з нiмцями українських повстанцiв, наголошуючи на боротьбi вiддiлiв УПА (початком створення якої вiн, до речi, називає 1941 рiк) з нiмецькою армiєю. "Шкоди, якi завдали нiмцям дiї УПА, – читаємо у статтi, – були дуже поважнi. Саботажi їхнiх засобiв зв'язку були одним з головних факторiв нiмецького заломання пiд Сталiнградом. Скоро тiльки УПА зорганiзувалася в лiсах Волинi й Подiлля, почала в 1943 роцi свою велику офензиву. Пiсля кiлькамiсячної боротьби мусили нiмцi вiдступити до мiст, куди вони стягнули сильнi залоги[...]. У хвилини нiмецького заломання УПА володiла ве-ликою територiєю, з якої прогнано нiмцiв. Вона займалася розподiлом ґрунтiв, органiзуванням шкiл i iнших культурних уладжень. Полiцiя i жандармерiя УПА дбали про порядок [...]. У той самий час, коли французький повстанський рух приготовлявся до найбiльшої напруги звiльнити себе вiд нiмцiв, українськi повстанцi видавали нiмцям правдивi бої"1. Стаття, окрiм того, мiстить докладний опис боїв куреня УПА пiд командою Василя Андрусяка-"Грегота" в липнi 1944 року, а також iнформацiю про конференцiю поневолених народiв.
Нiмецька газета "Ноє Цайт" з 12 травня 1946 року у статтi "Партизанськi напади в Польщi" iнформує своїх читачiв, що "бандерiвська армiя почала на просторi мiж Галичиною, що належить Польщi, словацькою границею i лiнiєю Керзона партизанську вiйну великого стилю. Вони хочуть здержати виселення українцiв з цього терену i ведуть боротьбу за Незалежну Україну. Авторитет польської влади на цьому теренi цiлковито знищений. Помiж бiлими партизанами i польськими регулярними вiддiлами простягається нiчия земля"1. Провiдником партизанського руху автор називає Бандеру, "що був, правдоподiбно, капiтаном в армiї, органiзував пiд пануванням Гiтлера український партизанський рух, був пiзнiше iнтернований, бо хотiв проголосити самостiйну Україну"2.
На противагу тим публiкацiям, в яких українських повстанцiв називали фашистами i антисемiтами, австрiйський журнал "Вiн i Вона" вказує, що вони "заперечують окреслення їхньої органiзацiї як фашистської та ворожої демократiї, тому що вони є правдивi демократи, але безоглядними ворогами комунiстiв, а проти жидiв вони нiчого не мають, якщо тiльки вони не є комунiстами"3.