17 травня 1946 року в шотландськiй газетi "Да Скотсмен" з'являється стаття "Анархiя в пiвденнiй Польщi", яка розповiдає про боротьбу рiзних партизанських груп – "бандерiвцiв", АК, НСЗ – на теренах пiвденно-схiдної Польщi та Пiвнiчної Словаччини. "Польськi групи в горах Татри, – зазначає автор статтi, – пiдняли по обох сторонах чесько-польської границi значне повстання, й мiсцевi комунiсти повiдомляють, що вони в краю мордують без рiзницi комунiстiв i жидiв. Подiбне зажалення є проти бандерiвцiв, але в тому випадку гiдним завваги є те, що мiсцеве населення не боїться їх, хоча польська й чеська влада називає їх терористами. Я не мiг вiднайти яких-небудь ознак їхнього антисемiтського наставлення, пiд час, коли вони без застережень признають, що вони є антикомунiсти. Я розпитував десятки селян по обох сторонах чесько-польської границi, i всi вони твердили, що їх часто вiдвiдували бандерiвцi – до того стало нiччю – але вони заявляють теж, що їм не сталося жодних кривд й нiхто з них не втратив свойого майна. Навпаки, бандерiвцi є надзвичайно чемнi. Вони просять тiльки харчiв, нiколи натомiсть не вживають насильств [...]. Навiть один з тих, що в них я засягав iнформацiї, а з цiлковитою певнiстю знаю, що був вiн жидом, висловлював цю саму думку, що його сусiди"1. Як i в багатьох iнших публiкацiях про УПА, автор цiєї також намагається дати вiдповiдь на запитання, ким же був керiвник українського визвольного руху Степан Бандера. "Тут йдеться, – розвиває вiн свою версiю, – про одного капiтана iменем Бандера, якого нiмцi покликали до заснування "бiлих" партизан, що вiн їх назвав УПА – Українська Повстанська Армiя. Бандера, очевидно, думав, що йому буде дозволено проголосити незалежну Українську республiку, але в три днi пiсля видачi проклямацiї його заарештовано. Я не мiг ствердити, що з ним сталося далi"2.
З часом з'являється дедалi бiльше публiкацiй в пресi, що окреслюють повстанськi вiддiли вже не як банди, а як чiтко структурованi i органiзованi вiйськовi пiдроздiли, що вiдзначаються суворою дисциплiною. Паризька газета "Ль Об" 18 жовтня 1946 року вказувала, що "УПА – Українська Повстанська Армiя – є ви-разно зорганiзована i випосажена. Повстанська пропаганда має свої клiтини по цiлому СССР, пропаганда, що п остаточна цiль є дуже проста: усунути комунiзм [...]. УПА є лояльною супроти полякiв та строго карає злочини, допущенi її жовнiрами на польських селах"3. Інша французька газета "Комба" у числi 714 з того ж року вказує, що "рух спротиву УПА виявляється в найбiльш класичнiй формi партизанської вiйни [...]. Вона забезпечує собi фонди, накладаючи окуп на села, а взамiн за це дає бони "Визволення України"... Вони [українськi повстанцi – В.В.] видають багато журналiв i мають на чужинi свої делегацiї"4.
У 1946 роцi з'являються на свiт i багато iнших публiкацiй про УПА в захiднiй пресi, зокрема, статтi Арманда Гаспара "Новий резистанс" в числi 32 швейцарського "Жюрналь де Женев"5, "Мала вiйна проти українських повстанцiв" в iншому швейцарському виданнi "Дер Бунд" з 30 серпня 1946 року1, "Боротьба проти радянських сил на Українi" в "Нью-Йорк Таймс" за 29 вересня2, стаття в голандському щоденнику "Де Тайд" за 4 грудня3, та, очевидно, дуже багато iнших, яких авторовi цих рядкiв не вдалося вiднайти.
Даючи загальну характеристику публiкацiй захiдної преси про УПА, слiд вiдзначити досить помiтну їх еволюцiю. Якщо на початках захiднi мас-медiа, пiд впливом росiйської чи польської пропаганди, а також користуючись iнформацiйними джерелами, що походили вiд них, зображали дiяльнiсть повстанських загонiв виключно як терористичнi акти невiдомих банд, то вже незабаром подається об'єктивна iнформацiя про УПА, визначаються її рушiйнi сили, основнi завдання i, врештi, починає вживатися її офiцiйна назва. Безперечно, велику роль у цьому процесi вiдiграли i рейди УПА теренами Словаччини, особливо другий, якi привернули увагу свiтових засобiв масової iнформацїї до проблеми української визвольної боротьби, дозволили їм мати додаткове, окрiм офiцiйних польських, радянських та чеських повiдомлень, джерело iнформацiї, що походило безпосередньо вiд його учасникiв або їх прихильникiв.
Справжнiй бум газетних публiкацiй про УПА в захiднiй пресi припадає на 1947 рiк, а саме на час переходу повстанських вiддiлiв до Нiмеччини. Проникнення українських повстанцiв за "залiзну завiсу" стало сенсацiєю мiжнародного масштабу, та це й не дивно, адже вiдбулося воно в атмосферi все бiльш наростаючого напруження мiж СРСР та Заходом, на самих початках т.зв. "холодної вiйни", яка, здавалося, готова кожної митi перерости у вiдвертий збройний конфлiкт.
Проте, першi згадки про український визвольний pyx y пресi того року з'являються дещо ранiше, а саме 30 березня. Того дня 1947 року американська газета "Детройт Ньюз" помiстила на своїй передовицi статтю про вбивство українськими повстанцями на шляху мiж Сяноком i Балигородом генерала, вiце-мiнiстра оборони Польщi Кароля Свєрчевського. На думку автора публiкацїї, атентат на польського вiйськового лiдера був добре запланований агентами УПА, яка мала своїх людей навiть у Варшавi1.
Дещо пiзнiше, 12 травня, в час розгортання поляками акцiї "Вiсла", телеграфне агентство "Асошiейтед Прес" повiдомило, що "Польща, СССР i Чехословаччина уклали мiж собою договiр, який звертається проти партизанських груп українських нацiоналiстiв, що оперують, передусiм, у пiвденно-схiднiй Польщi. Договiр має на метi спiльну боротьбу з тими партизанськими групами"2. Австрiйська газета "Зальцбурґер Нахрiхтен" в числi 83 повiдомляє про перебiг польської протиповстанської акцiї в травнi 1947 року: "Згiдно з вiстками зi схiдної Польщi, українськi повстанцi на теренах на захiд вiд лiнiї Керзона розвивають ще й тепер широко дiяльнiсть. Повстанцi називаються Українською Повстанською Армiєю i стоять пiд наказом полковника Бандери [...]. Триста тисяч воякiв польської армiї, включно з панцерними i парашутними з'єднаннями, заставлено до поборювання повстанцiв. Як звiтує "Контiненталь Ньюз Сервiс", дощенту спалено мiсцевiсть Вислок, що був командною столицею Повстанської армiї. Польськi джерела обчисляють сили УПА на 50 тисяч воякiв"3. Швейцарська газета "Базлер Нахрiхтен" в числi 138, описуючи бої проти УПА, вказує, що вони "тривають з не меншою напругою [...]. Терен боїв займає кiлькасот кiлометрiв i простягається вiд гiр Карпат до рiчки Буг. Повстанцi мають добре озброєння i, очевидно, пiддержку мiсцевого населення, тримають чисельнi ключовi становища i опановують шляхи на гiрськi перевали"4. Про завзяту боротьбу вiддiлiв УПА проти польської армiї на теренах Закерзоння повiдомляє й iнша швейцарська газета "Трибюн де Женев" за 12 травня: "Польська полiцiя безпеки i вiйсько далi ведуть завзятi бої проти українських нацiоналiстичних повстанцiв-партизанiв. Розпочалися повнi воєннi дiї проти пiдпiльної армiї та iнших партизанських opганiзацiй. Досi в цiй боротьбi участь взяли також росiяни, зокрема, командири окупацiйних вiйськ у пiвденно-схiднiй Польщi й Словаччинi"5.
Вже з самого початку рейду до Нiмеччини на Захiд потрапляють повiдомлення про бої вiддiлiв УПА на територiї Чехословаччини. Журнал "На сторожi", орган Закордонних Частин ОУН, що видавався у Нiмеччинi, у червневому своєму номерi повiдомляє: "Наш спецiальний розвiдувальний кореспондент на теренi Чехословаччини звiтує: "Важкi бої мiж українським повстанцями та "союзними вiйськами" [СРСР, Польща, ЧСР – В.В.] мали мiсце в околицях мiста Жилiни i Чадiце. Як оповiдають словацькi селяни, кiлька добре озброєних вiддiлiв УПА (чисельний стан невiдомий) геройськи вiдбивали атаки чехословацького вiйська. По кiлькаденних боях, якi завдали вороговi дошкульних втрат, вiддiл УПА вiдступив в глибшi лiси"1.
В час найбiльш напружених боїв на теренах Чехословаччини у серпнi 1947 року, коли до боротьби з повстанцями долучалася все бiльша кiлькiсть вiйськ, загонiв СНБ та колишнiх партизан, "бандерiвська" тематика практично не сходить зi шпальт мiсцевих газет, а вже звiдти iнформацiя починає проникати на Захiд. 20 серпня з'являється велика стаття, присвячена УПА, у шведськiй газетi "Дер Бунд". "Майже три мiсяцi, – читаємо тут, – чеськi i словацькi органи безпеки, пiдкрiпленi вiйськовими силами, проводять на сiльських теренах i в лiсистих горах Словаччини регулярну малу вiйну проти українських повстанцiв, що продираються з Польщi в пiвденному i пiвденно-захiдному напрямi. Нiхто не в станi, хоч би приблизно, подати ефективну силу бандерiвцiв, але, на пiдставi певних повiдомлень, можна гадати, що головна сила цiєї, добре озброєної армiї, яка, iмовiрно, налiчує тисячi людей, перебуває тепер на теренi Словаччини. Навiть в офiцiйних звiдомленнях говориться, що багато словакiв постачають бандерiвцям харчi [...]. На словацькiй територiї оперують тепер бандерiвцi пiд проводом Бурлаки, Хроменка2 i Кременя. Всi спостерiгачi однозначно визначають, що вiйськова тактика бандерiвцiв свiдчить про довголiтнiй воєнний досвiд i бойову практику. Тодi як основна маса бандерiвцiв пересувається на захiд аж до Малих Карпат, деякi авангарди пробилися до Морави i навiть до пiвденної Чехiї, щоб розвiдати можливiсть прориву до Австрiї. Цi авангарди в околицях Жилiни, Угорського Броду i Брна зайшли у безпосереднiй стик iз чеським вiйськом"3. Описуючи боротьбу чехiв з українськими повстанцями, автор статтi зазначає, що вони надають перевагу малiй вiйнi. Вона вимагає значно бiльше часу, але тактично i, особливо, полiтично є бiльш вигiдною i спрямована на те, щоб, "в жодному випадку, не проводити вирiшального удару на полiтично неспокiйному й гарячому теренi Словаччини. Коли ближче придивитися до вiдповiдної статистики, то побачимо, що досi "вдалося знешкодити" всього 140 бандерiвцiв. Це наслiдки при тривалостi бойових дiй близько чвертi року. З офiцiйної сторони найбiльше натискають на ствердженнi, що поголоски про численнi втрати чеських вiйськ не вiдповiдають фактам. Але лишається цiлковитою загадкою, як може бути, що останнiми днями бандерiвцi масово з'являються в унiформах чеської армiї, щоб цим блудити своїх переслiдувачiв [...]. Створюється враження, що мала вiйна проти бандерiвцiв у Словаччинi ледве що вийшла iз своєї початкової стадiї i що вирiшальнi повороти ще в майбутньому"1.