Вiстi про УПА у вереснi 1947 року потрапляють i за океан. Повiдомлення про прихiд бiйцiв УПА в Нiмеччину 23 вересня з'являється у вiдомїй американськiй газетi "Нью-Йорк Геральд Трiбюн"4. Канадська газета "Ґлоуб енд Мейл" вiд першого жовтня розмiщує на своїй передовицi статтю "Частини Повстанської Армiї наближаються до Зони Сполучених Штатiв". Вона, зокрема, повiдомляє, що німецька прикордонна полiцiя отримала неперевiренi данi про те, що до нiмецького кордону наближається 6 тисяч воякiв УПА. Пiсля цього охорону шляхiв та кордонiв було посилено. Американська окупацiйна влада, iнформує газета, не пiдтвердила цих даних. Далi в статтi подається iнформацiя про прорив до американської зони 40 українцiв бiля мiста Пассау, якi повiдомили про прихiд слiдом за ними тисяч iнших1.
Тематика УПА широко висвiтлювалася у жовтнi 1947 року й iспанською пресою. До прикладу, газета "Пуебло" мiстить статтю "До кордону Баварiї наближаються 6 тисяч людей з українського руху опору". "Останнiм часом, – читаємо тут, – ходять чутки, що шiсть тисяч воякiв українського руху опору "бандерiвцiв" наближається до кордону Баварiї бiля Гофа, вийшовши з Чехословаччини, вони хочуть пройти в зону пiвнiчноамериканської окупацiї. Переведене вiйсько отримало суворi накази затримати їх i роззброїти. У Вiзбаденi мiнiстр внутрiшнiх справ де Мессе спростував цi чутки... Також їх вiдкинули прикордоннi пiвнiчноамериканськi вiйська у Гофi"2. Та ж газета, кiлькома днями пiзнiше, подає бiльш докладну статтю пiд назвою "Партизани проти Совєтiв". "Декiлька мiсяцiв тому, – зазначає автор статтi, – вперше в свiтовiй пресi з'явилися вiдомостi про партизан, що виступають проти совєтiв. Їхнi найпотужнiшi сили складаються з українцiв, якi створили справжню армiю, що називається УПА – Українська Революцiйна (Повстанська) Армiя. Вона воювала пiд час вiйни як проти нiмцiв, так i проти совєтiв. УПА має настiльки добру органiзацiю та великий кiлькiсний склад, що совєти протягом минулих липня та серпня були вимушенi використати свої регулярнi вiйська"3. 18 жовтня ще одна центральна iспанська газета "Мадрiд" вмiщає на своїх сторiнках iнформацiю про УПА. "Там, за залiзною завiсою, – читаємо в статтi, – iснує багато рiзних рухiв опору [...]. Нацiональнi сили України, Польщi та балтiйських країн сприяють цим рухам, якi скерованi проти Росiї як проти керуючої країни [...]. На болотах Прип'ятi та в лiсах Бiлостока дiють великi загони партизанiв [...], тi ж самi, що боролися перед тим проти нiмецьких загарбникiв, воюють тепер проти росiйської держави".
Брак достовiрної iнформацiї у захiдних журналiстiв часто породжував суттєвi неточностi та перекручення у їхнiх статтях. Однiєю з них є перевищення кiлькостi рейдучих повстанцiв до числа 6 тисяч, яке зустрiчалося досить часто. Були й iншi досить серйознi перебiльшення та перекручення. Австрiйська газета "Зальцбурґер Фольксцайтунґ" вiд 21.08.1947р. розповiдала своїм читачам про масову завзяту боротьбу повстанських вiддiлiв в районах Тирасполя i Одеси1. Те ж австрiйське пресове агентство повiдомляло, що в серпнi 1947 року Москва змушена була перевести частину своїх окупацiйних вiйськ з Болгарiї вглиб України (район Днiпра) для придушення тут масового збройного опору2. Про партизанську боротьбу тисяч українцiв у Криму повiдомляє нiмецьке iнформацiйне агентство ДЕНА у Мюнхенi3. Ще ширше визначає розмах партизанської боротьби амстердамська газета "Де Лiнiє", яка вказує, що на теренах мiж Берлiном i Владивостоком дiють сильнi пiдпiльнi рухи, керованi УПА. "Контiненталь Ньюз Сервiс" в числi 93 за 1947 рiк повiдомляє, що "деякi вiддiли УПА пробилися в Хорватiю, i вже в листопадi 1947 року разом з хорватськими "крижарями" пiд командуванням Рафаеля Бобана брали участь в акцiї в околицях Белаґора-Рашак"4. Хорватська газета "Данiца", яка, очевидно, видавалася за межами Югославiї, також писала, що деякi загони УПА перейшли рiку Драву i приєдналися до хорватських партизан5. Про спiльну боротьбу хорватiв i українських повстанцiв, що прибули туди, згадує i хорватське iнформацiйне агентство "Кроейшен Прес".
Перекручення iнформацiї про український нацiонально-визвольний pyx y захiднiй пресi змусили Закордонне Представництво УГВР видати спецiальний документ пiд назвою "Офiцiйний звiт пресового бюро ЗП УГВР". В ньому, зокрема, зазначається: "Вiд початку вересня розходяться по цивiлiзованому свiтi новини, розповсюджуванi пресовими агентствами, про прорив деяких вiддiлiв УПА з українських земель на заходi вiд т.зв. лiнії Керзона до австрiйських та нiмецьких зон Сполучених Штатiв. Коментарi цих новин певних кореспондентiв показують невiгласiио цих кореспондентiв щодо актуальної полiтичної ситуацiї в Українi i щодо руху опору українцiв"1. Далi в документi iде офiцiйне роз'яснення про походження українського нацiонально-визвольного руху, його ставлення до нiмцiв у часи Другої свiтової вiйни, про ситуацiю, яка склалася на 1947 рiк, i причини рейдiв УПА на Захід. "Боротьба УПА, зазначається тут також, – вже є не тiльки місцевою проблемою, яка могла б бути локалiзованою в Українi чи Радянському Союзi, це стало питанням не тiльки схiдних європейцiв i радянських азiатiв, пiдкорених червоним схiдним тоталiтаризмом [...]. Це питання всiєї Європи, свiтова проблема. Однак, свiт культури, цивiлiзований Захiд, зобов'язаний поставити це питання [...]. УПА стала в Схiднiй Європi живим символом прагнення волелюбних людей протистояти червоному iмперiалiзму i полiтичному пiдкоренню вiльних людей. Цивiлiзований Захiд також зобов'язаний дати докази своєї поваги до борцiв за незалежнiсть, солдатiв визвольної армiї УПА"2. Роз'яснення, видане ЗП УГВР, безперечно, з'ясувало для представникiв захiдних мас-медiа багато невiдомих питань i допомогло їм у бiльш об'єктивному висвiтленнi української боротьби.
Загалом, можна сказати, що захiдна преса, незважаючи на певнi неточностi, перекручення чи спотворення iнформацiї, доволi добре висвiтлювала проблематику УПА. Цiкаво, що замовчати цього мiжнародного розголосу про український визвольний рух не змогла навiть радянська преса. Так, в журналi "Сучасне i майбутнє" опублiковано статтю Юрiя Смолича "Про одну не дипломатичну ноту", в якiй розповiдається про звернення Провiдника ОУН Степана Бандери до Державного секретаря США Маршала про присвоєння українським повстанцям, що пройшли на Захiд статусу "iнсургентiв", згiдно з мiжнародним правом. Поряд з тим, автор торкається i рейду вiддiлiв УПА на Захiд, описуючи його, звичайно, в специфiчному, притаманному радянськiй пропагандi, лайливо-брехливому тонi.
"Історiя останнiх днiв "гультяйства" бандерiвських бандюг, – пише Смолич, – як можна судити з повiдомлень iноземної преси, така: вигнанi з територiї захiдних областей УРСР, Польщi та Чехословаччини, де вони чинили нелюдськi звiрства та злодiяння, вимiщаючи свою безсилу лють на мирному населеннi, бандерiвцi прокралися крiзь лiси i гори Чехословаччини й перейшли кордон... американської зони окупацiї Нiмеччини. Перейшовши цей кордон, озброєнi до зубiв найрiзноманiтнiшою зброєю нiмецьких, англiйських та американських зразкiв, враз поробилися смирними овечками i любiсiнько здали всю свою зброю кiльком американським полiцаям. Бандитiв було багато, полiцаїв було малувато, але нiяких ексцесiв при здачi зброї не було: її вiдадно просто "за непотрiбнiстю", бо ж нащо воякам зброя, раз вони вже добилися "додому"?"1. Цiкаво, що кiлькома днями пiзнiше, а саме 15 сiчня 1948 року, цю ж статтю передрукувала газета "Радянська Україна"2. Таким чином, iнформацiя про повстанськi рейди, завдяки їх широкому мiжнародному розголосу, хоч i y викривленому висвiтленi, але все ж потрапила на сторiнки офiцiйного органу Центрального Комiтету КП(б)України, Верховної Ради та Ради мiнiстрiв УРСР.