Серед iнших неопублiкованих досi матерiалiв хочеться вiдзначити звiт про переслуховування старшин УПА американською розвiдкою10 з вересня 1947 року. Документ цей автор отримав вiд вiдомого дослiдника повстанського руху Петра Содоля, переклад його здiйснений Ярославом Антоняком. "Звiт" має 12 сторiнок i, за твердженням Содоля, є неповним, очевидно, бракує вказаного на його першiй сторiнцi рапорту "Про допит Зубченка"1. Згадуваними у документi старшинами УПА, що давали свої свiдчення американцям, були: сотенний вiддiлу "Ударники-2" Михайло Дуда-"Громенко" (iнше псевдо, яке згадується в звiтi, – "Зиновiй"), полiтвиховник цього ж вiддiлу Лев Футала-"Лагiдний", бунчужний Іван Йовик-"Соколенко" та чотовий Михайло Озимко-"Залiзняк". Згадка про це переслуховування є в спогадах одного з його учасникiв – Івана Йовика2. Вiн зазначає, що розмова з американцями, котра вiдбувалася при допомозi чотирьох перекладачiв, тривала близько 5 годин3. Метою переслуховування було отримання бiльшої кiлькостi iнформацiї як про український визвольний рух загалом, так i про рейд повстанських сотень до Захiдної Нiмеччини зокрема. Проте, як видно iз змiсту документа, повстанцi не завжди давали американцям достовiрну iнформацiю. Інколи це зумовлювалося необiзнанiстю у справах, що сягали понад їх компетенцiю (наприклад, чисельнiсть УПА на Закерзоннi). Певну ж iнформацiю вони, очевидно, свiдомо приховували (жоден з опитаних не назвав свого справжнього iменi чи iмен свого командування); нiчого не було сказано i про Головного Командира УПА Романа Шухевича, безперечно, вiдомого їм пiд псевдонiмом "Тарас Чупринка", натомiсть називався вiдомий американцям Степан Бандера; не названо справжньої причини рейду на Захiд.
Звiт iз ще одного допиту прибулих в Нiмеччину бiйцiв УПА, що вiдбувся 31 жовтня 1947 року, подає у своїй статтi "Історiя i наслiдки одного документа" голова Центрального Представництва Української Емiграцiї Василь Мудрий4. Вiн зазначає, що був запрошений до допиту офiцерами американської розвiдки як спецiалiст з українських справ. Крiм нього, як фахiвцi з вiйськових справ були запрошенi колишнiй майор Любомир Макарушка i колишнiй член УПА Юрiй Лопатинський. Звiт багато в чому повторює попереднiй, проте в деяких аспектах мiстить точнiшу iнформацiю: тут докладно вказано причину переходу сотень УПА на Захiд, командиром Української Повстанської Армiї названо генерала "Тараса Чупринку".
Звичайно, що багато матерiалiв про дiяльнiсть українських повстанцiв на територiї Чехословацької республiки мiстили її архiви. Нещодавно, пiсля розвалу цього державного утворення, бiльшiсть з них було передано, зважаючи на безпосередню дотичнiсть документiв до словацьких теренiв, у Вiйськово-Історичний Архiв у Трнавi. Авторовi цих рядкiв вдалося побувати там та використати знайденi матерiали для написання даної роботи. Документи, що стосуються дослiджуваної теми, об'єднанi в окремий фонд пiд назвою "Операцiя "Бандерiвцi". Характерною особливiстю цього фонду є наявнiсть матерiалiв практично всiх вiйськових частин Чехословаччини, залучених до боротьби з УПА протягом 1945-1947 рокiв, а також сортування документiв за принципом приналежностi до тiєї чи iншої вiйськової частини.
Інформацiї про першу акцiю УПА на Словаччинi, згрупованої в папку, присвячену дiяльностi вiйськової частини "Само"1, є досить мало, та й та дуже заплутана. Справа в тому, що в 1945 роцi чехословацька влада була абсолютно неготова до проведення антиповстанських акцiй, i всi її дiї характеризувалися певною хаотичнiстю. Додатково ускладнює з'ясування справи про цей рейд ще й факт, що тодi, як випливає з документiв, фактично не прово дилося подiлу мiж вiддiлами УПА i групами т.зв. Росiйської Визвольної Армiї ("власiвцями"), що також перебували у 1945 роцi на територiї Словаччини. Натомiсть данi, що стосуються 1946 року, є досить багатими, серед них достатньо матерiалiв окремих частин, їх звiти про бойову дiяльнiсть та про пересування повстанських сотень. Помiж документiв з 1947 року найцiкавiшими, на мою думку, є розвiдувальнi звiти про дiяльнiсть вiддiлiв УПА пiд час переходу на Захiд2. Вони охоплюють перiод з 12 липня до 29 вересня, тобто час найбiльш напружених боїв мiж українськими повстанцями та чехословацькими силами. Надзвичайно велику цiннiсть представляє папка №6, в якiй зiбранi усi накази командування "Теплiце" за перiод вiд 18 липня до 20 жовтня 1947 року3. Серед матерiалiв українського пiдпiлля, що стосуються рейдiв УПА Чехословаччиною, авторовi також вдалося знайти вiдому листiвку "Чехи! Словаки! Вояки!"1. Загалом, документи з цього архiву є досить цiнним джерелом для висвiтлення заданої теми, адже дозволяють докладно вiдтворити вдалу чи невдалу реакцiю чехословацької влади на акцiї УПА.
Багато цiкавої iнформацiї, що стосується тематики рейдiв УПА є в колекцiї документiв "The Peter J.Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine" бiблiотеки Торонтонського унiверситету. Автор цих рядкiв отримав їх вiд професора Петра Потiчного. Це, перш за все, звiти про акцiю сотень УПА на Словаччинi в 1946 роцi (вони, до речi, незабаром будуть опублiкованi у 33 томi "Лiтопису Української Повстанської Армiї", присвяченому Тактичному вiдтинковi "Лемко")2. З цiєї ж колекцiї походять чехословацькi слiдчi документи Володимира Щигельського-"Бурлаки", якi дуже докладно розповiдають про рейд його сотнi у 1947 роцi3.
Широко представлена тема рейдiв УПА по територiї Чехословаччини в мемуарнiй лiтературi. Дуже ґрунтовними є спогади невiдомого учасника повстанських акцiй на цих теренах в 1945 роцi пiд назвою "Пропагандивний рейд УПА на Словаччину (З нотаток учасника рейду)"4, опублiкованi вперше у журналi "До Зброї" в числi 1 за 1946 рiк. Про цю ж подiю розповiдає репортаж лiкаря УПА "Береста" (прiзвище невiдоме) "На Словаччину (З моєї хронiки про рейд куреня "Пiдкарпатського", пiд командою славної пам'ятi майора Прута на Словаччину)"5, написаний спецiально для журналу Станiславiвського Тактичного Вiдтинка УПА "Чорний Лiс". Бiльш епiзодичними є спогади iнших учасникiв цього рейду, зокрема, стрiльцiв куреня "Пiдкарпатського" "Чубенка"1, "Спiвака"2 (прiзвища невiдомi), Григорiя Костюка-"Вишневого"3. Цiкаву iнформацiю про пiдготовку другого словацького рейду мiстять мемуари Марiї Савчин, дружини Василя Галаси, "Тисяча дорiг"4. Про цю ж акцiю розповiдає в своїх спогадах "Я вибрав собi один шлях" стрiлець однiєї з рейдуючих сотень "Покiрний"5.
Найбiльше представлений спогадами рейд 1947 року. Серед цих мемуарiв хочеться вiдзначити, перш за все, книгу командира сотнi "Ударники-2" Михайла Дуди-"Громенка" "У Великому рейдi"6, яка за стилем написання схожа на вже згадуванi повстанськi хронiки i мiстить велику кiлькiсть цiнної iнформацiї. Надзвичайно багато написано про рейд iншим вояком цiєї сотнi – булавним УПА Юрiєм Борцем-"Чумаком", мемуари якого поданi в цiкавiй формi документальних повiстей та публiцистичних дiалогiв з читачем i чудово передають загальне тло, на фонi якого вiдбувався перехiд сотень УПА на Захiд7. Якщо книга командира цiєї сотнi є бiльш сухою у викладi матерiалу, то Борець подає його емоцiйнiше, що iнколи дозволяє краще зрозумiти тi чи iншi моменти описуваних подiй. Цiкавi спогади пiд назвою "За 99 днiв вiд Перемишля до Пассав" залишив також чотовий цiєї сотнi Михайло Озимко-"Залiзняк"8. Про книгу спогадiв ще одного вояка сотнi "Громенка" – бунчужного Івана Йовика-"Соколенка" вже згадувалось у цiй роботi. Дуже цiнними є книга Івана Дмитрика "Записки українського повстанця. В лiсах Лемкiвщини" та дещо повнiшi за змiстом мемуари ройового Івана Гарасимiва-"Палiя" "З юнацьких мрiй – у ряди УПА"1, обидвi книги є чи не єдиними джерелами до висвiтлення iсторiї рейду сотнi Романа Гробельського-"Бродича". Суттєвим доповненням до документальних даних, що розповiдають про перехiд на Захiд сотнi "Бурлаки" є спогад Володимира Дашка-"Марка" "Вiд Перемишля до Жилiни"2.
Решта спогадiв, використаних для написання роботи, є бiльш епiзодичними. Це, зокрема, спогади Петра Гойсана-"Ворони"3, Осипа Галабуда-"Соловiя"4, Степана Явiрницького-"Березного"5, Павла Охоти-"Остапа"6, Федора Куцого-"Прута"7, Івана Олiяра-"Кума"8, Володимира Гулкевича-"Рубача"9, стрiльцiв "Королика"10, "Тучi"11, "Романа"12, прiзвища яких невiдомi. Частково про розглядувану проблематику згадують у своїх спогадах, що побачили свiт нещодавно, й Іван Кривуцький13 та Анна Карванська-Байляк14.