Выбрать главу

— З величезним задоволенням! У нас для цього є всі можливості. Наша фірма запросила на роботу найкращих паризьких майстрів рекламної справи, талановитих художників. Вони молоді, енергійні і, головне, не хочуть іти второваними стежками!

Секретарка принесла угоду, Василь підписав її і попрощався з директором-розпорядником.

Ярослав Кочек з Чехословаччини, який очолив рекламну фірму в Парижі, був на десятому небі від успішно завершених переговорів. Ідучи в свою контору пішки, він у думці підбивав підсумки. Що ж, зроблено чимало. Він — повноправний співвласник рекламної фірми. Художник Борро — безперечно, знахідка. Хлопець дуже талановитий, повний ідей, у нього є смак, фантазія. Через кілька днів біля вітрини кінотеатру товпитимуться цікаві. Либонь, хазяїн оцінить силу реклами, і тоді він, Василь, зніме макет або загне таку ціну, що в того й очі на лоба полізуть!…

Хай Жубер одержує свою тисячу франків на місяць і не втручається ні в що. Тільки б не заважав… А взагалі він славний хлопець і, звичайно, буде щасливий, коли Василь піднесе йому на блюдці купу грошей.

Треба зміцнити свої позиції в діловому світі, зарекомендувати себе солідним ділком. Недарма він згаяв стільки часу на вивчення рекламної справи, та й Ліза допомогла йому… Його реклама буде тематичною, цікавою для ока, яскравою, завжди новою, оригінальною. Вона привертатиме до себе увагу і як витвір мистецтва… А втім, годі будувати повітряні замки! Ще невідомо, як підуть справи.

У конторі Василь дізнався, що Борро запросив собі на допомогу двох своїх друзів.

— Вони, мосьє, великі штукарі! — Чорні очі художника сяяли. — Обидва народжені для рекламної справи.

— Все це чудово, але, майте на увазі, нам треба поспішати, дуже поспішати! — сказав Василь.

— Ах, мосьє, ми скучили за справжньою роботою! Ми ладні працювати день і ніч, були б замовлення…

— Я щойно від власника кінотеатру. Він відмовився од наших послуг.

— Йому не сподобався мій макет? — розгублено спитав художник.

— Не журіться, справа не в цьому. Він просто боягуз і скнара… Я домовився, що ми змонтуємо нашу установку безплатно.

— Безплатно?!

— Так. Безплатно. Тут дивуватися нема чого: адже ніхто в Парижі не знає ні нас, ні нашої роботи. От коли вітрина матиме успіх, у нас будуть і замовлення.

— В такому разі ми постараємось!

— А ваш страшний гомила справив добре враження. Ось угода з універсальним магазином. Це наш перший успіх, Анрі!

До контори зайшли два досить скромно вдягнені юнаки.

— От і мої друзі! Дозвольте, мосьє Кочеку, відрекомендувати їх вам. Це — Домінік, — Борро вказав на високого блондина. — Взагалі він графік, але майстер на всі руки. І темперамент у нього, як у Бенвенуто Челліні! А це Клод Гом'є. — Борро поклав руку на плече кремезному хлопцеві з широкими грудьми і здоровенними кулаками. — З цим чудовиськом треба бути обережним, і не тільки тому, що він першокласний боксер, але ще й тому, що він карикатурист!

Чуб у Клода був чорний і густий та кучерявий, як у негра.

— Дуже радий! Сідайте, будь ласка. — Василеві приємно було в товаристві молодих енергійних хлопців. — Мабуть, Анрі казав вам, — ми тільки-тільки починаємо діло, і поки що у нас нема нічого — ні замовлень, ні ясних перспектив. Але ми оптимісти, покладаємося на свої сили і на ваш талант. Подумайте самі: ми збираємося рекламувати чужі товари, то невже у нас не вистачить винахідливості розрекламувати свою роботу? Для початку можу вам запропонувати не більше чотирьохсот франків на місяць. Далі, в міру процвітання нашої фірми, збільшуватиметься і ваш заробіток. Загальне керівництво майстернею покладаю на Анрі Борро. Сподіваюсь, ви згодні з цим?

— Цілком! — відповіли в один голос молоді художники.

— Можете розпочати роботу хоч сьогодні.

Рекламна установка для кінотеатру була готова у визначений строк. Спустившись у майстерню, Василь не повірив своїм очам, побачивши панораму східного міста, що потопало в рожевому місячному світлі. Несподіваний і якийсь навіть зворушливий вигляд мали на цьому фоні постаті парижан, виконані Клодом Гом'є в трохи шаржованій, гротескній манері. Кожному, хто зайде до кінозалу, надавалась можливість забути прозу життя, поринути в східну екзотику, пережити пригоди… Поруч стояло готове оформлення вітрини меблевого відділу універмагу. Замурзані фарбою, веселі, збуджені художники нетерпляче поглядали на Василя.

— Як на мене, то дуже добре. Вітаю вас! — сказав Василь, сідаючи на табуретку. — Треба відвезти оформлення за адресами і починати монтаж. Увечері подивимось, яке враження це справить на публіку.