На підставі цього, перша думка зводиться до того, що неможливо нічого змінити, тож краще здатися і прийняти все як є. На мою думку, ментальність пораженця і є частиною проблеми. Друга думка, пов’язана з екстремістами, що виходять із базової передумови пораженців про те, що Захід є могутнім та самовпевненим і не поважає мусульманський світ. Однак при цьому вони рекомендують різні шляхи вирішення проблеми. Вони виправдовують насилля, войовничість і тероризм супроти Заходу й вірять, що це єдиний шлях вирішення проблеми і це змусить Захід змінити свій курс. Але цей підхід, замість вирішення проблем, створює нові.
Вищесказані дві думки не враховують того, що західні країни є демократіями і їхні політики можуть здійснювати лиш ту політику, яка приймається та підтримується більшістю народу. З іншого боку, в переважній більшості мусульманських країн демократія відсутня. У цих країнах правителі можуть з повною безкарністю здійснювати політику проти волі своїх власних народів.
На жаль, в переважній більшості мусульманських країн неможливо звинувачувати маси в тому, що вони вірять, що західні держави здійснюють політику в такий самий недемократичний спосіб, як це роблять їхні власні режими. Мусульманському світу слід навчитися цінувати те, що у західних суспільствах у кінцевому підсумку враховується публічна думка, а не бажання президента чи прем’єр-міністра та його кабінету.
Найсвіжіший приклад переваги громадської думки над волею президента і його кабінету – проміжні вибори до Конгресу США в листопаді 2006, які були зосереджені на війні в Іраці. Громадська думка в Америці не погоджувалась із позицією президента і його кабінету щодо питання війни в Іраці. Врезультаті, Республіканська партія втратила контроль над обома палатами в Конгресі, а міністр оборони Дональд Рамсфельд та Джон Болтон, посол США в ООН, пішли у відставку й настала нова реальність. Суть цієї історії в тому, що в західних демократіях визначальна роль громадської думки створює вікно можливостей для мусульманського світу. Якщо мусульманський світ зуміє конструктивно взаємодіяти із громадською думкою на Заході, результатом цього стане щирий, змістовний та ефективний міжцивілізаційний діалог стосовно взаємовигідних питань. Перед мусульманським світом тепер постає складна проблема – інформувати та навчати західне суспільство.
Як тільки мусульманський світ намагатиметься звернутись до західної масової публічної думки, дебати та критичні аналізи проблем, поведінка та політика кожної зі сторін повинні уважно дискутуватися. Задля того, щоб цей міжцивілізаційний діалог відбувся, мусульманські інтелектуали, медіа та політики обов’язково повинні знати як влаштовані західні суспільства. А отже, слід розуміти загальну схему західного внутрішнього політичного процесу, що є ключем до формування громадської думки в цих суспільства, заснованої на їхніх ідеологіях, культурних та релігійних цінностях, традиціях та впливу різних зацікавлених груп. І ще слід знати як все це представлено в західних медіа.
Задля того, щоб зрозуміти цю динаміку демократичного західного світу, що постійно змінюється, необхідно ввести в мусульманських університетах програми з вивчення Америки та Європи як на початкових курсах, так і в аспірантурі. Ці програми допоможуть наступним поколінням зрозуміти як влаштований Захід. А завдяки цьому вони зможуть вести справи із Заходом, володіючи необхідними знаннями й довірою, тобто без відчуття безпомічності, яке штовхає їх до екстремістів, що проповідують насилля й ненависть.
Сотні університетів на Заході мають програми з вивчення ісламу, мусульманського суспільства та мусульманського регіону. Окрім цих програм ще є багаті бібліотеки, експерти, вчені й дипломати. Головні університети в США, Канаді, Європі та в Австралії пишаються своїми студентськими та докторськими програмами з досліджень ісламу та мусульманського світу. Вони мають добре забезпечені катедри та інститути, в яких зібрані найкращі експерти, що мають усе необхідне для заняття наукою. На жаль, ситуація в мусульманському світі цілком протилежна. Чудових програм з вивчення Америки, Європи, християнства та сучасної західної цивілізації в мусульманському світі майже немає. Так само й нема науково-дослідних інститутів, зосереджених на США і Заходові. В мусульманському світі відсутня традиція послідовного наукового вивчення Заходу в контексті своїх проблем та інтересів. Через нестачу інтелектуальних даних наші політики не здатні заволодівати увагою західного суспільства й вести з ним конструктивний та постійний діалог у динамічному й мінливому світі. Між Заходом та мусульманським світом є глибока прірва. І це є основною причиною сталої західної політики, яка є згубною для інтересів мусульманського світу й призводить до утвердження або пораженської ментальності, або войовничості.