«Моральна більшість» охарактеризувала себе такими словами: «МБ складають мільйони американців, у тому числі держслужбовці, священники, рабини, які глибоко стурбовані моральним занепадом нації, та які невдоволені тим, що багато аморальних і секулярних гуманістів, лібералів руйнують традиційну сім’ю і моральні цінності, на яких наша нація заснована». Головною метою Фолвелла була політична мобілізація євангелістів на платформі МБ, проте він зіштовхнувся із проблемою їх мотивації до зайняття політикою, адже після провалу на судовому процесі Скопса євангелісти самоусунилися з соціяльно-політичної діяльності й цікавились лише побожністю та богослужіннями. І коли він заявив про створення МБ, то зустрів опір цьому рішенню з боку своїх же послідовників. У відповідь на цей опір він відповідав, що триваюча деградація американською культури змушує його щось робити. «Якщо не я, тоді хто? Якщо не зараз, то коли?» – такою була позиція Фолвелла. Головними цілями МБ він визначив аборти, розлучення і секулярний гуманізм.
Від заснування МБ й до президентських виборів 1980 Фолвелл постійно пересувався по країні, подолавши понад 300 тисяч миль, виступаючи на зібраннях та закликаючи пасторів спонукати паству до дії. Він закликав кожну спільноту створювати відділення МБ на місцях та проводити у церквах облік виборців. Місцеві відділення надавали йому інформацію з приводу абортів та інших питань, що стосувались членів спільноти. Підхід Фолвелла полягав у тому, що позаяк МБ є політичною організацією, а не релігійною, її двері повинні бути відчинені для всіх, включно з євреями, католиками, протестантами, мормонами і навіть для нерелігійних, якщо ті поділяють погляди організації на сім’ю, аборти, суспільство, країну, питання оборони держави та підтримують Ізраїль. Це викликало збентеження в євангелістів, бо вони не уявляли, що їм доведеться працювати разом із євреями та католиками.
Аби вмовити їх працювати разом з людьми іншої віри, Фолвелл використав концепт «союзництва у війні», розроблений провідним ідеологом фундаменталістів у 20 столітті Френсисом Шейффером. Цей концепт означав ситуацію, в якій група людей стає в ряд із людьми, що відрізняються від них теологічно чи своїми поглядами на інші ключові питання, однак готові воювати пліч-о-пліч з ними заради досягнення певних цілей. Для досвідчених політиків ця ідея була звичною; для фундаменталістів, що звикли припиняти зв’язки через найменшу суперечливість, така ідея була революційною. Прихід Фолвелла в політику не був унікальним. Приблизно в той самий час інші телеєвангелісти, такі як Чарльз Стенлі та Джеймс Кеннеді, також були стурбовані загрозами американської моралі. Ще до весни 1979 Стенлі, пастор Першої баптистської церкви в Атланті, надіслав сотням тисяч глядачів відеокасети із записом своєї проповіді «Вставай, Америко», в якій він закликав християн бути більш активними в політиці.
Багато інших пасторів також почали вкладати політичний зміст у свої проповіді. Едвард Мекатеа, радикальний активіст, бажаючи створити міцну єдність ідей та чинів серед фундаменталістів, що належали до різних конфесій, заснував і очолив Релігійний круглий стіл. Безліч організацій, покликаних використати потенціал християнського фундаменталізму, були до того ж комплементарними одна до одної та узгоджували свою діяльність у фундаменталістському русі. Виґорі, Вайріх та Філліпс заснували купу організацій, взаємопоєднаних настільки, що їхня діаграма мала б вигляд восьминога, в якого всі руки попарно з’єднані рукостисканнями. На Західному узбережжі на той час уже існувала група фундаменталістів, яка називалась «Голос християн». Група заявляла, що працює на «Моральну більшість» в рамках християнської демократії. Раз-у-раз вони випускали «Біблійні картки», в яких записували дані про законодавців, хто з них яку має позицію у важливих для фундаменталістів питаннях. Говорячи загалом, консерватори з Республіканської партії зробили добре продуманий стратегічний крок, попросивши Фолвелла заснувати та очолити нову організацію. Їхньою метою було використати МБ для того, щоб пробудити, розбурхати та врешті-решт підняти фундаменталістських євангелістів на підтримку програми Республіканської партії, що відстоювала капіталізм, вільний ринок, скасування державного контролю, низькі податки та підтримку промисловості – все це вимагало голосів фундаменталістів на виборах.