Розділ 8. Президенство Буша-молодшого 2000: нове тисячоліття, нова політика
Вісім років адміністрації Клінтона-Ґора (1992-2000) були періодом відчутної економічної стабільності й процвітання, низьких безробіття та інфляції, панування миру, а також безсумнівного лідерства США у світі. За таких умов, Ґор повинен був упевнено перемогти Джорджа Вокера Буша, проте насправді йому протягом всієї виборчої кампанії ніколи не вдавалось переконливо обійти Буша. В дійсності, Буш підійшов настільки близько, що міг ефективно завдати фатального удару Ґору, що він і зробив. Питання в тому, чому, не дивлячись на економічний підйом, високу зайнятість і процвітання, виборці не віддали переконливу перевагу Ґору над Бушем? Відповідь слід шукати в новій ідеологічній карті Сполучених Штатів. Буш найбільше голосів здобув на Півдні, в Біблійному поясі, що є центром євангелізму. Південь є базою християнського фундаменталізму. Характерним є те, що Ґор програв і в своєму рідному штаті Теннессі. Через місцеву прихильність до крайньо правої ідеології Теннессі відомий як «стара пряжка Біблійного поясу». Штат Теннессі також є батьківщиною Едварда Мекатеа, засновника Релігійного круглого столу. 1992 фундаменталісти Півдня віддали перевагу Клінтону, тому що Буш-старший не лише не дотримав обіцянки й підвищив податки, а й не зумів простимулювати економіку під час рецесії.
В 2000 економіка працювала добре, але Клінтон зганьбив своє ім’я зв’язками з Монікою Левінскі. Іще раніше, коли він був губернатором Аркенсасу, то, як стверджували, мав зв’язки із Дженніфер Флаверс. Було ще декілька підозрілих фінансових скандалів, до яких був причетний Клінтон, і які стали відомі як «справа Вайтвотер». Скандали накопичувались і євангелісти, натхненні релігійними та моральними цінностями, віддали перевагу Бушу-молодшому. Зрештою, Південь США, що є Біблійним поясом і де проживають більшість євангелістів, став надійною опорою для Буша на президентських виборах 2000 та виявився центром впливу в американській політиці. Під час виборів 2004 виборці на Півдні вчинили так само, давши ясно зрозуміти політикам, що як не поважатимуть їхні погляди, то не матимуть їхньої підтримки.
Згідно конституції США, хоча люди й голосують на президентських виборах, переможець остаточно визначається не прямими виборами, а голосуванням виборників. Кожен штат призначає певну кількість виборників. Всього у США 538 виборників і той кандидат, якого підтримають 270 із них, стане президентом США. Те, що на виборах 1992 Клінтон здобув 370 голосів виборників, а на виборах 1996 – 379, перемігши в 31 штаті та в окрузі Коламбія (місто Вашінґтон), вже нічого не значило. На виборах 2000, Ґор зумів одержати перемогу лише в 20 штатах та в окрузі Коламбія. Інші 11 штатів, де переміг Клінтон у 1996, цього разу віддали перевагу Бушу. Це були такі штати: Ерізона (8 виборників), Аркенсас (6), Флорида (25), Кентакі (8), Луїзіана (9), Мізорі (11), Невада (4), Новий Гемпшир (4), Огайо (21), Західна Вірджінія (5) та рідний штат Ґора Теннессі (11). Разом ці 11 штатів призначають 112 виборників. За винятком Нового Гемпшира, що розташований на Північному Сході, інші 10 штатів розташовані на Півдні чи на Середньому Заході. Ці 10 штатів традиційно консервативні й відносяться або до Біблійного, або до Сонячного поясу країни. Ці регіони є традиційно консервативними, а Біблійний пояс є основою фундаменталізму та євангельського протестантизму. Жителі цих регіонів шанують сім’ю та твердо вірять у традиційні цінності й моральні якості. Згідно опитувань, на виборах 2000 56% протестантів підтримали Буша й лише 42% – Ґора. Згідно даних сайту колегії виборників на президентських виборах 2004 загальна кількість виборців склала 122 284 939, з яких 62 039 073 (50.7%) голосували за Буша і 59 027 478 (48.3%) – за Джона Керрі. Й лише 1 157 759 (близько 1%) голосували за Ральфа Нейдера чи інших. Із усіх 538 виборників 286 проголосували за Буша, 251 – за Керрі й 1 виборник від Міннесоти проголосував за сусіда Керрі по виборчому списку Джона Едвардса як за президента і як за віце-президента. Аналіз результатів у розрізі характеристик виборця свідчить про переконливу підтримку Буша з боку християнських фундаменталістів, що видно з таблиці: